Ухвала суду № 67746795, 21.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Київ К/9991/41546/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

представників позивача Переяславської М.В., відповідача Шмігеля Т.В.,

прокурора Атаманюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року

у справі № 2а/0470/3441/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

до 1. Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції,

2. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську,

3. Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області

за участю Прокурора Дніпропетровської області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", позивач) звернулось до суду з позовом, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач 1, ОДПІ) та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську (далі - відповідач 2, СДПІ), яка виразилася у ненаданні до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" по декларації за серпень 2010 року, у сумі 85814997,00 грн; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (далі - відповідач 3, орган державного казначейства), яка виразилась у ненаданні ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за серпень 2010 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за серпень 2010 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" сплачений судовий збір у сумі 1703,40 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 01 березня 2012 року постанову суду першої інстанції скасував, позов ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" задовольнив: визнав протиправною бездіяльність ОДПІ та СДПІ, яка виразилася у ненаданні до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" по декларації за серпень 2010 року у сумі 85814997,00 грн; визнав протиправною бездіяльність органу державного казначейства, яка виразилася у ненаданні ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за серпень 2010 року; стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за серпень 2010 року, у сумі 85814997,00 грн та витрати щодо сплати судового збору у сумі 2686,75 грн.

У касаційній скарзі Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області ДПС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач 2 підтримав вимоги касаційної скарги шляхом подання зави про приєднання до касаційної скарги відповідно до ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області також, не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанцій, звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, де з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене у справі судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги товариства є обґрунтованими. Як на підставу таких висновків суд послався, що: позивачу у передбачений законом строк не було відшкодовано ПДВ за серпень 2010 року, підтверджене податковою перевіркою у сумі 85814997,00 грн, у зв'язку з поверненням органом державного казначейства висновків податкового органу для доопрацювання (листи від 25 листопада 2010 року, 25 лютого 2010 року) та переходом товариства 22 лютого 2011 року з постановкою на податковий облік до СДПІ. Обставини щодо правомірності заявленої товариством суми до бюджетної відшкодування встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, а саме: даними особового рахунку ПАТ "Нікопольський завод феросплавів"; довідки ОДПІ від 18 листопада 2010 року № 71/233; акту ОДПІ від 17 листопада 2010 року № 2739/233-00186520; рішення ДПА у Дніпропетровській області від 15 вересня 2011 № 27323/10/25-008, яким скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ від 08 липня 2011 року № 0000138814 про зменшення ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2010 року на суму 74806806,00 грн, що було прийнято на підставі акту СДПІ від 16 червня 2011 року № 1149/08-02/4-00186520.

Застосувавши положення п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР) та пунктів 200.12 та 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України до встановлених у судовому процесі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправної бездіяльності податкового органу (ОДПІ та СДПІ), а також органу державного казначейства.

В той же час, визнаючи юридичне значення встановлених у справі обставин, суд не звернув увагу, що належним способом захисту в судовому порядку порушеного права платника податку на отримання бюджетної відшкодування з ПДВ є вимога до контролюючого органу про зобов'язання надати органу державного казначейства висновок про суми ПДВ, належні до відшкодування.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що була висловлена під час вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, в постанові від 16 вересня 2015 року № 21-881а15, у якій зазначено, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 Податкового кодексу України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Відтак, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ правильним способом захисту платника податку є вимога про зобов'язання ДПІ до виконання покладених на неї Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. Таким чином, висновки суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ зроблено судом апеляційної інстанції із неправильним застосуванням норм матеріального права.

16 січня 2014 року від ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" до Вищого адміністративного суду України надійшла заява, в якій просить суд прийняти відмову від адміністративного позову з тих підстав, що після ухвалення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року сума бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2010 року у сумі 85814997,00 грн була відшкодована товариству шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за березень та квітень 2013 року на цю суму.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення заяви про відмову від адміністративного позову з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у ст. 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом, провадження у справі підлягає закриттю.

Положеннями ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Відповідно до ст. 219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду; у разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Приймаючи відмову від позову, суд касаційної інстанції враховує, що відповідачі не заявили заперечень проти задоволення заяви позивача про відмову від адміністративного позову, а також те, що така відмова не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Керуючись статтями 157, 160, 167, 210, 219, 221, 223, 228, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А

Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" від позову.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі № 2а/0470/3441/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за серпень 2010 року в розмірі 85814997,00 грн, в іншій частині - визнати такою, що втратила законну силу.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна