Постанова № 67746777, 21.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2017 р. м. Київ К/9991/63090/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

представника позивача Корнілевського Є.І., прокурора Атаманюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі № 2а-4924/08/1570 за позовом Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" до 1. Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області, 2. Головного управління державної казначейської служби в Одеській області за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2008 року Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" (далі - позивач, ПАТ "Українське Дунайське пароплавство") звернулося до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (далі - відповідач 1, ОДПІ), Головного управління державної казначейської служби в Одеській області (далі - відповідач 2, орган державного казначейства) про скасування податкового повідомлення - рішення СДПІ від 23 жовтня 2007 року № 0002112304/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень 2007 року на 613306,00 грн, та стягнення з державного бюджету на користь товариства зазначеної суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування на розрахунковий рахунок.

Одеський окружний адміністративний суду постановою від 19 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року, позов ПАТ "Українське Дунайське пароплавство" задовольнив: скасував податкове повідомлення - рішення СДПІ від 23 березня 2011 року від 23 жовтня 2007 року № 0002112304/0; стягнув з Державного бюджету України в особі Головного управління державної казначейської служби в Одеській області на користь ПАТ "Українське Дунайське пароплавство" бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 613306,00 грн та витрати щодо сплати судового збору у сумі 1703,00 грн.

У касаційній скарзі Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою прийняття ОДПІ податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений у акті від 23 жовтня 2007 року № 01492304/01125821 про результати виїзної позапланової перевірки ПАТ "Українське Дунайське пароплавство" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягає зарахування на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2007 року. Згідно з висновком цього акту позивачем порушено норми пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2007 року на 613306,00 грн. Як на підставу таких висновків ОДПІ посилається на те, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачені суми від'ємного значення, яке в поточному періоді може утворитись за рахунок від'ємних значень декількох періодів, а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений у даному податковому періоді. При цьому податковий орган не заперечую факт оплати товариством ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), заявлене до відшкодування.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову вмотивований тим, що норми Закону № 168/97-ВР пов'язують можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з ПДВ із фактичною оплатою податку в ціні товару в податковому періоді, що передує звітному, незалежно від того, в яких періодах фактично були отримані товари та сформовано податковий кредит.

Однак, з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується лише частково, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону встановлено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 01 січня 2008 року редакція пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 жовтня 2011 року (справа № 21-231а11).

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності податкового повідомлення - рішення СДПІ від 23 жовтня 2007 року № 0002112304/0.

Поряд з цим, суди не звернув увагу, що належним способом захисту в судовому порядку порушеного права платника податку на отримання бюджетної відшкодування з ПДВ є вимога до контролюючого органу про зобов'язання надати органу державного казначейства висновок про суми ПДВ, належні до відшкодування.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що була висловлена під час вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, в постанові від 16 вересня 2015 року № 21-881а15, у якій зазначено, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 Податкового кодексу України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Відтак, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ правильним способом захисту платника податку є вимога про зобов'язання ДПІ до виконання покладених на неї Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ зроблені судами попередніх інстанцій із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Водночас колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Ураховуючи наведене, оскільки при вирішенні спору суди неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, касаційну скаргу ОДПІ слід задовольнити частково - судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ та зобов'язати ОДПІ надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області) задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі № 2а-4924/08/1570 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 613306,00 грн (шістсот тринадцять тисяч триста шість грн 00 коп.) та в цій частині ухвалити нове судове рішення: зобов'язати Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області) прийняти висновок із значенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області; в решті Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна