Ухвала суду № 67746748, 07.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Київ К/9991/25323/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представників позивача Награбовського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна"

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року

у справі № 2а-11789/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна"

до 1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекція у м. Луганську, 2. Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення бюджетного відшкодування,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" (далі - позивач, ТОВ "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна") звернулося до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекція у м. Луганську (далі - відповідач 1, МДПІ) від 08 грудня 2011 року № 0000792360, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень 2010 року на 289933,00 грн; зобов'язати МДПІ подати Головному управлінню Казначейства у Луганській області (далі - відповідач 2, орган державного казначейства) висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету за липень 2010 року товариству у сумі 289933,00 грн; стягнути на користь товариства з Державного бюджету України через орган державного казначейства бюджетне відшкодування з ПДВ за липень 2010 року у сумі 289933,00 грн; стягнути з Держаного бюджету України на користь товариства судові витрати у сумі 2008,00 грн.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 31 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року, позов ТОВ "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення МДПІ від 08 грудня 2011 року № 0000792360; присудив на користь ТОВ "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 28,23 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

У касаційній скарзі ТОВ "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна", погоджуючись з висновком судів про відмову в позові в частині зобов'язання МДПІ подати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позов товариства задовольнити: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення МДПІ; стягнути з Державного бюджету України на користь товариства бюджетне відшкодування з ПДВ.

Заперечуючи проти касаційної скарги, орган державного казначейства, посилаючись на неналежно обраний позивачем спосіб захисту, просить залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, а також враховуючи межі касаційної інстанції, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 травня 2012 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з Луганського окружного адміністративного суду.

Через втрату матеріалів справи № 2а-11789/11/1270 внаслідок захоплення будівлі Луганського окружного адміністративного суду незаконним озброєним формуванням за заявою ТОВ "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 02 липня 2015 року відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження у вказаній адміністративній справі та витребувано у сторін документи, що долучалися до матеріалів справи.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року втрачену справу № 2а-11789/11/1270 відновлено частково.

Відповідно до ст. 274 Кодексу адміністративного судочинства України відновлення повністю або частково втраченого судового провадження в адміністративній справі, закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (ч. 3 ст. 279 цього Кодексу).

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ТОВ "Ремо" ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на стадії касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційна скарга, а підставами - порушення судом норм матеріального чи процесуального права, суд касаційної інстанції не має повноважень на ревізію рішення суду про відновлення втраченого судового провадження і права на підставі ст. 279 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого провадження ухвалювати рішення про закриття касаційного провадження.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою зменшення у податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2010 року згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 02 грудня 2011 року № 906/23-616/36129430 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2010 року. Згідно з висновками цього акту товариство порушило п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 210 року на 289933,00 грн. Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням цього податку, та реальністю господарських операцій, тоді як у ході перевірки встановлено, що згідно з даними системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та Офіційної бази даних, в якій містяться відомості щодо підприємств, які входять до державного реєстру, постачальники у ланцюгу посередників (третя - четверта ланка) не декларують та/або відсутні за місцем реєстрації, або ліквідовані.

Висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, з яким погодився апеляційний суд, вмотивований тим, що факт здійснення господарських операцій з придбання авіаційного палива та комплексу послуг щодо забезпечення заправки повітряних суденміж позивачем та кінцевими постачальниками (ТОВ "Кребо Інтернешнл", ТОВ "Лук Авіа Ойл", ТОВ "Системс АМ") є встановленим в судовому процесі, при цьому податковий орган у ході податкової перевірки не встановив обставин щодо фіктивності зазначених контрагентів позивача та/або недоліки первинних документів, виписані цими контрагентами, на підставі яких товариство сформувало свої дані податкового обліку.

Відмова у задоволенні позову щодо стягнення бюджетного відшкодування обґрунтована посиланням на п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до положень якого бюджетне відшкодування можливо лише закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, шляхом надання органом державної податкової служби органу державного казначейства протягом п'яти робочих днів висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Основні засади державної політики щодо внесення податку до бюджету та його повернення визначені Законом України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір; далі - Закон № 168/97-ВР) (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР покупець має право включити сплачені у ціні товару (послуг) суми податку до податкового кредиту за умови використання придбаних товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, перелік яких встановлений пп. 7.2.6 п. 7.2 цієї статті), та які (товари (послуги)) не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника (пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Норми зазначеного Закону не ставлять у залежність право платника ПДВ на бюджетне відшкодування надмірно сплаченої суми податку від проведення зустрічних перевірок стану податкового обліку інших платників податку (постачальників товарів (послуг)) чи фактичної сплати постачальниками податку до бюджету, а факт надмірної сплати податку визначають як сплату покупцем ПДВ у складі ціни придбаних товарів (послуг).

Таким чином, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та відповідно від'ємного значення з ПДВ з наступним його отриманням.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постановах від 11 грудня 2007 року, від 13 січня 2009 року, від 31 січня 2011 року (справи № 21-1376во06, № 21-1578во08, № 21-42а10 відповідно). Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування, у разі коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, такий висновок узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Водночас, наявність у платника податку, виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є обов'язковими, але не вичерпними, якщо податковий орган посилається на безтоварність операцій та їх фіктивність.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування.

При цьому норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надали оцінку доказам, наданим позивачем на спростування доводів податкового органу, та зробили обґрунтований висновок, що МДПІ не доведено безпідставність заявленої товариством до відшкодування суми за липень 2010 року. Так, суди дослідили договори поставки авіаційного палива та надання комплексних послуг щодо забезпечення заправки повітряних суден, укладені із ТОВ "Кребо Інтернешнл", ТОВ "Лук Авіа Ойл", ТОВ "Системс АМ"; видаткові та податкові накладні; рахунки фактури; акти приймання - передачі послуг; платіжні доручення щодо сплати придбаних товарів (послуг); встановили, що на момент вчинення господарських операцій з поставки послуг, суми ПДВ в ціні за які позивач включив до податкового кредиту, ТОВ "Кребо Інтернешнл", ТОВ "Лук Авіа Ойл", ТОВ "Системс АМ" мали господарську та податкову правосуб'єктність; податковий орган у ході податкової перевірки не встановив обставин щодо фіктивності зазначених контрагентів позивача та/або недоліки первинних документів, виписані цими контрагентами, на підставі яких товариство сформувало свої дані податкового обліку. Таким чином, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та відповідне бюджетне відшкодування з ПДВ на підставі первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані ТОВ "Кребо Інтернешнл", ТОВ "Лук Авіа Ойл", ТОВ "Системс АМ" на адресу ТОВ "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" у межах вище зазначених договорів, а відтак протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Визнаючи юридичне значення податкової накладної та факт сплати позивачем суми ПДВ в ціні придбаного товару (послуг) постачальникам, як підстави для бюджетного відшкодування, суди також звернули увагу, що належним способом захисту в судовому порядку порушеного права платника податку на отримання бюджетної відшкодування з ПДВ відповідно до положень Податкового кодексу України є вимога про визнання бездіяльності МДПІ протиправною та зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що була висловлена під час вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, в постанові від 16 вересня 2015 року № 21-881а15, у якій зазначено, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 Податкового кодексу України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Відтак, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ правильним способом захисту платника податку є вимога про зобов'язання ДПІ до виконання покладених на неї Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, оскільки висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин, то у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" слід відмовити.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі № 2а-11789/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна