Ухвала суду № 67746702, 04.07.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1434/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

представників позивачів - Ісмаїлової А.А., Константиновича Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Терракс ЛТД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Терракс ЛТД» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000381505 від 28.02.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 8 923 944 грн.

Постановою від 23 травня 2016 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки частина від'ємного значення з ПДВ за серпень - жовтень 2009 року, відображена у рідку 24 декларації з ПДВ за грудень 2012 року «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» з перевищенням 1095 днів, які надані для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування у випадках, передбачених ПК України.

Також апелянт посилається на те, що внаслідок проведеної камеральної перевірки податкові декларації з ПДВ за серпень, вересень, листопад, грудень 2009 року, червень 2010 року не визнані, як податкова звітність, внаслідок чого відображені у подальшому в податкових деклараціях з ПДВ відомості не відповідають даним податкового обліку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терракс ЛТД» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

При цьому ТОВ «Терракс ЛТД» зазначає, що правомірність відомостей внесених до податкових декларацій з ПДВ підтверджена постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 р. у справі № 815/2062/14, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 року, та ухвалою ВАСУ від 11.02.2015 року, якою відхилена касаційна скарга податкового органу; постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі № 815/2426/14, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2015 року, та ухвалою ВАСУ від 05.04.2016 року, якою відхилена касаційна скарга податкового органу.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ТОВ «Терракс ЛТД» у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2012 року, за результатами якої складений акт перевірки №292/15-525/32428789 від 21.01.2013 року (т. 1 а.с. 7-12).

Також суд першої інстанції встановив, що за результатами перевірки щодо декларування за грудень 2012 року рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у розмірі 9 150 335 грн., встановлені порушення позивачем положень п. 102.5 ст. 102, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 4.6 розділу V, п. 8 розділу III «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, що, на думку податкового органу, призвело до безпідставного декларування податку на додану вартість в розмірі 8 923 944 грн. у рядку 22 декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року та завищення значення рядку 24 декларації на цю суму.

На підставі виявлених порушень, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 28 лютого 2013 року №0000381505, яким позивачу зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 923 944 грн. за грудень 2012 року (т. 1 а.с. 13).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що відповідно до акту перевірки №292/15-525/32428789 від 21.01.2013 року, підставами для висновків про завищення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є перевищення 1095 днів для включення позивачем суми від'ємного значення з ПДВ, яка в подальшому відображена у р.24 декларації з ПДВ за грудень 2012 року, оскільки ТОВ «Терракс ЛТД» не надавало відповідної заяви на відшкодування податку на додану вартість у строк - 1095 днів, тобто позивач не використав право на відображення цієї суми в декларації. Крім того, дані декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року не відповідають даним податкового обліку платника податку.

Суд першої інстанції зазначив, що Одеським окружним адміністративним судом за результатами розгляду цієї справи 16 квітня 2014 року ухвалена постанова про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. За результатами апеляційного оскарження товариством з обмеженою відповідальністю «Терракс ЛТД» рішення суду першої інстанції, Одеським апеляційним адміністративним судом 16 грудня 2014 року постановлена ухвала про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення без змін постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року.

За результатами касаційного оскарження позивачем судових рішень суду першої та апеляційної інстанції по цій справі, Вищім адміністративним судом України 5 квітня 2016 року постановлена ухвала про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також суд першої інстанції зазначив, що Вищім адміністративним судом України наголошено на тому, що положення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не регулюють питання формування від'ємного значення податку на додану вартість, тобто в спірних правовідносинах по цій справі строки давності в 1095 днів не застосовуються, а тому суду необхідно врахувати ці норми податкового законодавства при вирішенні даної справи.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми податкового законодавства суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №0000381505.

Враховуючи положення п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.7 ст. 200 ПК України, суд першої інстанції зазначив, що платник податків при наявності від'ємного значення та відсутності податкового боргу має право на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість за його заявою, або на зарахування суми від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому, заява може бути подана платником податків в межах строку - 1095 днів та в разі, якщо він прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування і має право на отримання такого відшкодування.

При цьому суд першої інстанції не погодився з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, оскільки позивач має право на зарахування суми від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у відповідності до ст. 200 Податкового кодексу України без обмеження строків до погашення цієї суми, а строки, передбачені п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України застосовуються в разі подання заяви на бюджетне відшкодування, проте, таку заяву позивач не подавав, оскільки не мав права на бюджетне відшкодування. Суд першої інстанції зауважив, що ці обставин сторонами не заперечується враховуючи наявність обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 місяців в меншому розмірі ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, що підтверджено звітністю за 2011-2012 рік, наявною в матеріалах справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що єдиною можливістю для позивача в даному випадку є зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів, оскільки він не приймав рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, що є правом позивача, та не має права на отримання такого відшкодування.

Відхиляючи доводи податкового органу про не відповідність даних додатку №2 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року даним податкового обліку, зокрема, не відповідність задекларованих сум в серпні 2009 року - листопадні 2011 року даним декларації за грудень 2012 року, суд першої інстанції, з посиланням на п. 8 Розділу III «Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, зазначив, що за даними декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року позивач відобразив залишок від'ємного значення податку на додану вартість попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 9 150 335 грн. та цей залишок є від'ємним значенням, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на цю суму.

В Додатку №2 до цієї декларації зазначені періоди, в яких виникло від'ємне значення попередніх звітних періодів протягом серпня 2009 року - листопада 2011 року, однак за даними податкової звітності за цей період наявні розбіжності в сумах залишків від'ємного значення, що стало підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем положень п. 8 Розділу III "Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ".

Разом з цим, суд першої інстанції погодився з твердженнями позивача про те, що в додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року містяться помилки в періодах виникнення від'ємного значення, оскільки фактично періодом виникнення від'ємного значення є 2005-2008 роки. При цьому суд першої інстанції встановив, що це не вплинуло на суму від'ємного значення в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, оскільки сума збігається та підтверджена первинними документами, а податкова звітність за 2005-2008 роки відповідає в повному обсязі тим сумам, які зазначені в додатку 2 до декларації за грудень 2012 року. Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи, зокрема, наявною в справі податковою звітністю за весь спірний період.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивач, враховуючи наявність помилки в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року щодо періодів виникнення від'ємного значення, в лютому 2013 року подав уточнюючий розрахунок, однак зазначений розрахунок податковий орган не врахував, оскільки помилки виявлені під час камеральної перевірки податковим органом, а не самим позивачем, а тому позивач не може уточнювати період, щодо якого проводиться перевірка.

Суд першої інстанції не погодився з такими доводами податкового органу, посилаючись при цьому на положення п. 50.1, 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України, відповідно до яких в разі виявлення помилки позивач має право уточнювати податкову звітність, в той час як неможливість уточнення податкової звітності передбачені під час проведення документальних перевірок, про те перевірка, якою виявлені помилки, є камеральною, а тому відсутні обмеження щодо уточнення такої звітності.

Суд першої інстанції зазначив, що податковий орган під час камеральної перевірки не досліджував первинні документи, на підставі яких формувалося від'ємне значення податку на додану вартість, та не встановлював порушень щодо неправомірного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість не підтверджену первинними документами, в той час як помилка в періодах виникнення від'ємного значення податку на додану вартість позивачем усунута шляхом уточнення податкової звітності, позовна давність для зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не застосовується, у позивача є право для зарахування спірного від'ємного значення до складу податкового кредиту наступних періодів до його погашення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність позбавлення позивача права на включення правомірно нарахованого від'ємного значення податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступних податкових періодів.

При цьому суд першої інстанції врахував наявність в матеріалах справи актів планових та позапланових документальних перевірок позивача щодо правомірності формування податкового кредиту в спірному періоді, якими порушень щодо формування від'ємного значення податку на додану вартість не виявлено.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є у цій справі є податкове повідомлення-рішення №0000381505 від 28.02.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 8 923 944 грн.

Оскаржене податкове повідомлення -рішення прийнято на підставі акту перевірка даних, задекларованих ТОВ «Терракс ЛТД» у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2012 року №292/15-525/32428789 від 21.01.2013 року.

Підставами для висновків про завищення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є, на думку апелянта, перевищення 1095 днів для включення позивачем суми від'ємного значення з ПДВ, яка в подальшому відображена у р.24 декларації з ПДВ за грудень 2012 року, оскільки ТОВ «Терракс ЛТД» не надавало відповідної заяви на відшкодування податку на додану вартість у строк - 1095 днів, тобто позивач не використав право на відображення цієї суми в декларації. Крім того, дані декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року не відповідають даним податкового обліку платника податку.

Відповідно до положень п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платник податків при наявності від'ємного значення та відсутності податкового боргу має право на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість за його заявою, або на зарахування суми від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому, заява може бути подана платником податків в межах строку - 1095 днів та в разі, якщо він прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування і має право на отримання такого відшкодування.

При цьому, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, відхиляє доводи апелянта про те, що позивач не скористався правом на бюджетне відшкодування протягом 1095 днів, а тому не має право на відображення залишку від'ємного значення з ПДВ попередніх звітних періодів, помилки в податковій звітності щодо періодів виникнення суми від'ємного значення виявлені податковим органом під час камеральної перевірки, а не самостійно позивачем, а тому ці помилки не можуть бути виправлені шляхом подання уточнення до податкової звітності, що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення та відсутність підстав для його скасування.

Апеляційний суд зазначає, що позивач має право на зарахування суми від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у відповідності до ст. 200 Податкового кодексу України без обмеження строків до погашення цієї суми. В той час як строки, передбачені п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України застосовуються в разі подання заяви на бюджетне відшкодування, але ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному оскарженні податковий орган не надав доказів подання позивачем такої заяви.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що єдиною можливістю для позивача в даному випадку є зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів, оскільки він не приймав рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, що є правом позивача, та не має права на отримання такого відшкодування.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо не відповідності даних додатку №2 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року даним податкового обліку, зокрема, не відповідність задекларованих сум в серпні 2009 року - листопаді 2011 року даним декларації за грудень 2012 року, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який, з посиланням на п. 8 Розділу III «Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, зазначив, що за даними декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року позивач відобразив залишок від'ємного значення податку на додану вартість попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 9 150 335 грн. та цей залишок є від'ємним значенням, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на цю суму.

В Додатку №2 до цієї декларації зазначені періоди, в яких виникло від'ємне значення попередніх звітних періодів протягом серпня 2009 року - листопада 2011 року, однак за даними податкової звітності за цей період наявні розбіжності в сумах залишків від'ємного значення, що стало підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем положень п. 8 Розділу III "Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ".

В додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року містяться помилки в періодах виникнення від'ємного значення (фактично періодом виникнення від'ємного значення є 2005-2008 роки), проте такі помилки не вплинули на суму від'ємного значення в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, оскільки сума збігається та підтверджена первинними документами, а податкова звітність за 2005-2008 роки відповідає в повному обсязі тим сумам, які зазначені в додатку 2 до декларації за грудень 2012 року, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано доводами апеляційної скарги.

Відповідно до п. 50.1, 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Таким чином, в разі виявлення помилки позивач мав право уточнювати податкову звітність, в той час як неможливість уточнення податкової звітності передбачені під час проведення документальних перевірок, про те перевірка, якою виявлені помилки, є камеральною, а тому відсутні обмеження щодо уточнення такої звітності.

При цьому апеляційний суд погоджується із зауваженням суду першої інстанції про те, що податковий орган під час камеральної перевірки не досліджував первинні документи, на підставі яких формувалося від'ємне значення податку на додану вартість, та не встановлював порушень щодо неправомірного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість не підтверджену первинними документами. Помилка в періодах виникнення від'ємного значення податку на додану вартість усунута шляхом уточнення податкової звітності, позовна давність для зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не застосовується, у позивача є право для зарахування спірного від'ємного значення до складу податкового кредиту наступних періодів до його погашення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність позбавлення позивача права на включення правомірно нарахованого від'ємного значення податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступних податкових періодів.

При цьому апеляційна скарга не містить обґрунтованих заперечень щодо наявності в матеріалах справи доказів - актів планових та позапланових документальних перевірок позивача щодо правомірності формування податкового кредиту в спірному періоді, якими порушень щодо формування від'ємного значення податку на додану вартість не виявлено.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення №0000381505 від 28.02.2013 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-72, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 10.07.2017 року

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець