Ухвала суду № 67746248, 11.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 357/1597/17 Головуючий у 1-й інстанції: Бондаренко О.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Київській області про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Київській області про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні пзовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.04.2015 року у справі №357/3990/15-а, було зобов'язано управління ПФУ у Білоцерківському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, визначеної в Законі про державний бюджет України на відповідний рік, до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановивши її в розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України на відповідний період; підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України на відповідний період, за період з 25.06.2014 року по 02.08.2014 року включно, з врахуванням сум раніше проведених виплат, дана постанова суду набрала законної сили 16.06.2015 року та 30.05.2016 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області стягувачу було видано виконавчий лист.

05.07.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51561905 щодо примусового виконання виконавчого листа по вказаній вище справі, з наданням семиденного строку на добровільне виконання, яка надійшла на адресу УПФУ у Білоцерківському районі 11.07.2016 року.

Також, встановлено, що на виконання судового рішення УПФУ у Білоцерківському районі розпорядженням №125935 від 12.07.2016 року на виконання постанови суду у справі №357/3990/15-а, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2, копію розпорядження направлено до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з листом від 13.07.2016 року.

08.08.2016 року УПФУ у Білоцерківському районі листом № 3219/02-01, на вимогу державного виконавця від 20.07.2016 року за № 4501 про надання підтвердження повного фактичного виконання рішення суду, повідомило про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 на виконання судового рішення у справі №357/3990/15-а.

З копії постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, яка була отримана позивачем 19.08.2016 року вбачається, що 10.08.2016 року державним виконавцем за невиконання вказаного вище рішення суду в повному обсязі накладено на боржника штраф в розмірі 680 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у позивача були поважні причини невиконання судового рішення в повному обсязі, а тому постанова про накладення штрафу є передчасною.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями частин 1, 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, УПФ у Білоцерківському районі було запропоновано добровільно виконати рішення суду, Позивач отримав копію відповідної постанови, однак доказів виконання виконавчого листа № 357/3990/15 у повному обсязі до моменту винесення постанови про накладення штрафу останнім подано не було.

Приписами до ч. 1 ст. 27 Закону закріплено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується Позивачем, останній не виконує рішення суду у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки згідно приписів ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Положеннями ч. 2 ст. 75 Закону визначено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Зі змісту оскаржуваної постанови про накладення штрафу вбачається, що державним виконавцем накладено на Позивача штраф за невиконання рішення суду без поважних причин.

Водночас, як вірно зауважив Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, неможливість Позивача виконати рішення суду щодо здійснення виплати грошової допомоги пов'язана з тим, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту у державному бюджеті не передбачені.

Відповідно до п. 1 затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління (далі - Положення №28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Згідно пп. 8 п. 4 Положення №28-2 Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством;

Заважаючи на вищенаведене, а також з огляду на викладену в постановах Верховного Суду України від 24.03.2015 року у справі №21-66а15, від 20.10.2015 року у справі №21-2633а15, від 02.02.2016 року у справі №750/3215/15-а, від 23.03.2016 року у справі №750/8578/14, від 23.03.2016 року у справі №825/3001/14, від 22.11.2016 року у справі №804/5081/13-а правову позицію, колегія суддів приходить до висновку, що невиконання судового рішення УПФ у Білоцерківському районі в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Тобто, у даному випадку накладення штрафу не захищає права особи на отримання бюджетних коштів.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно надано оцінку поважності підстав, що стали перешкодою для виконання Позивачем судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою апеляційного суду від 15.06.2017 року Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Київській області відстрочено сплату судового збору до винесення кінцевого рішення.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011 року.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

У відповідності до абз. 1 п.п.1 п. 1 ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції на момент звернення позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом у цій справі, встановлено таку ставку судового збору: за подання адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2017 рік станом на 01 січня 2017 року становить 1600 грн.

При цьому, у п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка набрала чинності станом на дату виникнення в апелянта права на апеляційне оскарження, встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як свідчать матеріали справи, позивач оскаржує постанову державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 680 грн., тобто позовні вимоги є вимогами майнового характеру.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 1600 грн.

Враховуючи, що сплату судового збору було відстрочено до винесення кінцевого рішення, вказана сума підлягає стягненню.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2017 року - залишити без змін.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Київській області (02002, м. Київ, вул.. Євгена Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 34481907) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897) збір у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шість сот).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.