Рішення № 6774612, 19.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.11.09 р.                     Справа № 15/294                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ензим” м. Вінниця (код ЄДРПОУ 34722213)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с. Новолуганське (код ЄДРПОУ 00952806)

про стягнення основного боргу в сумі 187906,08 грн., пені в сумі 22944,63 грн., штрафу в сумі 12402,13 грн., інфляції в сумі 8001,13 грн., 3% річних у розмірі 2938,49 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Неживенко В.П. за довіреністю б/н від 02.11.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ензим” м. Вінниця до відкритого акціонерного товариства “Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с. Новолуганське про стягнення основного боргу в сумі 187906,08 грн., пені в сумі 22944,63 грн., штрафу в сумі 12402,13 грн., інфляції в сумі 8001,13 грн., 3% річних у розмірі 2938,49 грн.

Ухвалою суду від 02.10.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/294, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 02.10.2009 р., 03.11.2009 р. відповідач в судові засідання 03.11.2009 р., 19.11.2009 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи є довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/5759 від 16.11.2009 р., з якої вбачається, що ВАТ “Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод”, ідентифікаційний код 00952806, зареєстровано за адресою: 84573, Донецька область, с. Новолуганське, вул. Перемоги, 23. Саме за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Даний факт підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2008 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № 66, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався систематично передавати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов’язався приймати та оплачувати вказаний товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в специфікаціях до договору, що є невід’ємною його частиною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 66 від 01.11.2008 р. ним було передано відповідачу ферментні препарати Ладозим Респект /Ультра/, Ладозим Прокси за видатковими накладними на загальну суму 488306,08 грн. Станом на день подачі позову до суду відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 297400,00 грн. (згідно банківських виписок, завірені копії яких додані до позову), тобто сума заборгованості склала 187906,08 грн., що підтверджується, на думку позивача, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, рахунками–фактурами, актами звірки взаєморозрахунків, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач, як вказано в позовній заяві, вартість отриманого за договором товару в повному об’ємі не сплатив. Вважаючи, що він порушив п. 4.1 договору щодо здійснення оплати товару протягом 30 календарних днів з дати його поставки, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

04.11.2009 р. до суду надійшла заява № 26 від 27.10.2009 р., в якій позивач змінює підставу позову з договору № 66 від 01.11.2008 р. на позадоговірні відносини, які засновані на усній домовленості купівлі–продажу та спірних накладних. В даній заяві позивач зменшує розмір позовних вимог, та просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 187906,08 грн., 3% річних в розмірі 1081,10 грн., інфляцію в сумі 1430,51 грн.

В обґрунтування того факту, що строк виконання грошового зобов’язання для відповідача наступив згідно ст. 530 ЦК України, позивач в заяві про зміну підстави позову та зменшення розміру позовних вимог посилається на претензію № 17 від 07.08.2009 р. з вимогою оплатити основний борг за товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних. Факт відправлення вказаної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 18.08.2009 р. представнику відповідача. Завірена копія претензії та оригінал повідомлення містяться в матеріалах справи.

При цьому заяви від позивача в установленому порядку про відмову від пені та штрафу не надходило, тому суд розглядає позовні вимоги про стягнення заборгованості на загальну суму 225764,45 грн. (в тому числі пені на суму 22944,63 грн., штрафу на суму 12402,13 грн.). Заяву про зміну підстави позову та розміру позовних вимог суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткових накладних та рахунків–фактур, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткових накладних, видача довіреностей на особу, уповноважену на отримання товарно–матеріальних цінностей, здійснення часткової оплати товару згідно банківських виписок, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 17 від 07.08.2009 р. з вимогою оплатити основний борг за товар, переданий згідно спірних видаткових накладних. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимога була отримана відповідачем 18.08.2009 р. (згідно поштового повідомлення), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 19.08.2009 р. по 25.08.2009 р. включно, а вже з 26.08.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вже після направлення претензії (10.08.2009 р. згідно поштового повідомлення) здійснив передачу товару відповідачу за видатковою накладною № РН–00518 від 13.08.2009 р. на суму 21901,20 грн.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В матеріалах справи відсутні будь–які докази того, що позивач пред’являв відповідачу вимогу про оплату товару, отриманого по спірній видатковій накладній № РН–00518 від 13.08.2009 р. на суму 21901,20 грн.

Таким чином, оскільки продавець вимог про оплату товару за видатковою накладною № РН–00518 від 13.08.2009 р. до відповідача не пред’являв, строк оплати усним договором купівлі–продажу не передбачений, то на момент подачі позову до суду для відповідача строк виконання грошового зобов’язання оплатити товар за видатковою накладною № РН–00518 від 13.08.2009 р. не настав. За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 187906,08 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 166004,88 грн. (187906,08 грн. – 21901,20 грн. = 166004,88 грн.). Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за товар, переданий згідно видаткової накладної № РН–00518 від 13.08.2009 р., на суму 21901,20 грн. суд вважає необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

Позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1081,10 грн. та інфляцію в розмірі 1430,51 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою нових розрахунків 3% річних та інфляції судом встановлено, що позивач помилково нараховував 3% річних та інфляцію на заборгованість в сумі 187906,08 грн., тоді як фактично основний борг складає 166004,88 грн., про що судом було вказано вище. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається.

За власними розрахунками суду сума 3% річних складає: 166004,88 грн. х 3% х 70 днів : 365 днів = 955,10 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1081,10 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 955,10 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 1091,10 грн. – 955,10 грн. = 126,00 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За власними розрахунками суду сума інфляції нараховується за вересень 2009 р. відповідно до рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р., та складає: 166004,88 грн. х 100,8% = 167332,92 грн. – 166004,88 грн. = 1328,04 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 1430,51 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1328,04 грн. В частині стягнення інфляції на суму 1430,51 грн. – 1328,04 грн. = 102,47 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В первісно заявлених позовних вимогах позивач просив суд у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання стягнути з відповідача передбачені пунктом 5.1 договору купівлі–продажу № 66 від 01.11.2008 р. штрафні санкції, а саме: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу на суму 22944,63 грн., штраф у розмірі 3% від суми простроченого платежу на суму 12402,13 грн. (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Враховуючи зміну підстави позовних вимог з вказаного договору на усний договір купівлі–продажу, суд дійшов висновку, що прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем наступило внаслідок порушення норми закону (ст. 530 ЦК України), а не умов договору. Таким чином, застосування до відповідача пені та штрафу, передбаченого п. 5.1 договору № 66 від 01.11.2008 р., за прострочення оплати товару, переданого згідно усного договору купівлі–продажу, суд вважає безпідставним.

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах, законом не визначений.

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Усним договором купівлі–продажу розмір пені та штрафу також не передбачений.

Таким чином розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, для нарахування пені та 3% від суми простроченого платежу для нарахування штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості товару, поставленого за спірними видатковими накладними на виконання умов усного договору купівлі–продажу, застосовувати не можна. У зв’язку з відсутністю належних доказів щодо домовленості між сторонами про застосування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу в розмірі 3% від суми простроченого платежу, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови у позові та зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” (юридична адреса: 84573, Донецька область, с. Новолуганське, вул. Перемоги, 23; код ЄДРПОУ 00952806; рахунок 260060101413 в ТОВ КБ „Фінансова Ініціатива” м. Київ, МФО 380054) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ензим” (юридична адреса: 21050, м. Вінниця, вул. 1–го Травня, 60; код ЄДРПОУ 34722213; рахунок 26007300048392 в АКБ „Форум” м. Київ, МФО 322948) суму 168288,02 грн. (а саме: основний борг на суму 166004,88 грн., 3% річних в розмірі 955,10 грн., інфляцію в сумі 1328,04 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1682,88 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 175,92 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 21901,20 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 22944,63 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 12402,13 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції в сумі 102,47 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 126,00 грн.

В судовому засіданні 19.11.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя