Постанова № 67745557, 04.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 липня 2017 року № 826/4883/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

до

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008131401 від 02.12.2016 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі по тексту – позивач, ДПМТЗЗТ України «Укрзалізничпостач») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0008131401 від 02.12.2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 20.04.2017 року.

Судове засідання, призначене на 20.04.2017 року, судом відкладалось на 25.05.2017 року та 22.06.2017.

В судовому засіданні 22.06.2017 року представник позивача та представник відповідача не заперечували проти переходу у письмове провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України суд Ухвалою від 22 червня 2017 року перейшов в письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 року. За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт від 16.11.2016 №1879/28-10-14-01/19014832.

Відповідно до Акту, Відповідачем зроблені висновки щодо порушення Позивачем податкового законодавства під час розрахунку зобов'язань при виконанні договорів поставок, укладених із рядом контрагентів, внаслідок чого збільшено суму витрат при визначенні зобов'язання та завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у перевіряємому періоді, а саме: у розмірі 332 498,00 грн. в результаті здійснення постачання продукції на користь Позивача у березні 2014 року, реальне джерело походження якої відсутнє, що стало причиною нереальності здійснення операції по взаємовідносинам за договором поставки від 14.03.2013 № ЦХП-5-02613-01, укладеному між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «НВП ЛОКОМОТИВ»; у розмірі 10 788 552 грн. внаслідок неможливості проведення перевірки ТОВ «Євроінвестстрой» (поставка продукції за договорами від 05.02.2013 № ЦХП-02-00313, від 05.08.2013 № ЦХП-05-02313-01, від 02.07.2013 № ЦХП-06-01413-01, від 06.02.2014 № ЦХП-05-00514-01) та непідтвердженість реальності здійснення господарських операцій із підприємствами-постачальниками ТОВ «Євроінвестстрой» та підприємствами-покупцями у період з 01.04.2012 по 31.05.2014; відсутність об'єктів оподаткування в розумінні статті 134 Податкового кодексу України здійснення ТОВ «Євроінвестстрой» діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам; відсутністю об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу ТОВ «Євроінвестстрой» товарів (послуг) підприємствам-покупцям; у розмірі 223 431 грн. в результаті здійснення постачання продукції невідомого походження від ТОВ «ПЕБК «Енергетика» на користь ДП «Укрзалізничпостач» за договорами поставок від 17.06.2014 № ЦХП-01-02314-01та від 30.04.2013 № ЦХП-01-03513-01, і як наслідок, нереальність здійснення господарських операцій за березень, квітень, серпень 2014 року; у розмірі 294 500 грн. в результаті постачання ТОВ «Югтранском» на користь Позивача за договором поставки від 19.04.2013 № ЦХП-06-00413-01 імпортної продукції невідомого походження, та, як наслідок, нереальність здійснення господарських операцій з позивачем; у розмірі 1 009 756 грн. в результаті здійснення постачання продукції невідомого походження на адресу ДП «Укрзалізничпостач», наслідком чого стала нереальність здійснення операцій за період серпень-жовтень 2014 року по взаємовідносинам ДП «Укрзалізничпостач» по договору поставки від 07.08.2014 № ЦХП-07-01214-01, укладеному між Дп «Укрзалізничпостач» та ТОВ «ТК «СЛАВЕНЕРГОПРОМ»; занижено об'єкт оподаткування у періоді 2015 року на суму 10 928 495 грн. в результаті здійснення постачання продукції невідомого походження на адресу ДП «Укрзалізничпостач», що спричинило нереальність здійснення операцій за 2015 рік по взаємовідносинам ДП «Укрзалізничпостач» по договору поставки від 18.02.2015 № ЦХП-07-00415-01, укладеному між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «АЗС-ТРАНСБУД»; занижено об'єкт оподаткування у періоді 2015 року на суму 835 956,00 грн. в результаті здійснення постачання продукції невідомого походження на адресу ДП «Укрзалізничпостач», що призвело до нереальності здійснення операцій за 2015 рік по взаємовідносинам ДП «Укрзалізничпостач» по договору поставки від 24.06.2015 № ЦХП-02-01615-01, укладеному між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «УКРФОРС»; занижено об'єкт оподаткування у періоді 2015 року на суму 2 085 158 грн. в результаті здійснення постачання продукції невідомого походження на адресу ДП «Укрзалізничпостач», що призвело до нереальності здійснення операцій за 2015 рік по взаємовідносинам ДП «Укрзалізничпостач» по договорах поставки від 31.07.2014 № ЦХП-02-02714-01, від 25.05.2015 № ЦХП-02-01315-01, від 16.09.2015 № ЦХП-02-03315-01, укладених між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «ЕКСКЛЮЗИВ ТРЕЙД».

За результатами вищезазначених висновків, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0008131401 від 02.12.2016 року

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, протягом періоду, що перевірявся, між ДП «Укрзалізничпостач» та зазначеними в Акті постачальниками укладені Договори поставки, які надавалися до перевірки та факт існування яких Відповідачем не заперечується.

Дані договори є виконаними, в односторонньому порядку, ані за рішенням суду зазначені договори розірвані не були. Судові рішення щодо визнання зазначених договорів поставки недійсними відсутні. Протягом строку дії цих договорів зобов'язання сторін за ними виконувалися, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією (видатковими накладними, рахунками на оплату, актами приймання-передачі).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Отже, виконання в повному обсязі умов вказаних договорів позивачем та контрагентам підтверджується первинними документами.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, в матеріалах справи наявні, податкові накладні, акти виконаних робіт, виписані на адресу позивача.

Судом було встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з контрагентам.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом не виконано покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008131401 від 02.12.2016 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій