Постанова № 67744577, 13.07.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/482/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Сталь» до Спеціалізованої податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2016 № 0000264000, від 22.11.2016 №0000804000, № 0000774000, № 0000854000, № 0000824000, № 0000784000, № 0000834000, № 0000764000, № 0000844000, № 0000864000, № 0000874000, № 0000814000, № 0000794000,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Сталь» (далі - Позивач) до Спеціалізованої податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - І-ий Відповідач, СДПІ з ОВП у м.Луганську ГУ ДФС), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ІІ-ий Відповідач) про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2016 № 0000804000, № 0000774000, № 0000854000, №0000824000, №0000784000, № 0000834000, № 0000764000, № 0000844000, № 0000864000, № 0000874000, № 0000814000, № 0000794000.

10 квітня 2017 року від представника позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (т.1 а.с. 81-84), в якій Позивач також просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.10.2016 № 0000264000.

В обґрунтування збільшених позовних вимог зазначено, що у жовтні 2016 року Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт та винесене податкове повідомлення - рішення від 31.10.2016 № 0000264000. Не погодившись з вказаним рішенням Позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак скарги Позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін. Зазначає, що податкове повідомлення - рішення від 31.10.2016 є однорідними позовними вимогами з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 22.11.2016 № 0000804000, № 0000774000, № 0000854000, № 0000824000, № 0000784000, №0000834000, № 0000764000, № 0000844000, № 0000864000, № 0000874000, № 0000814000, № 0000794000. Вважає зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, оскільки з урахуванням пункту 102.6 статті 102 Податкового кодексу України, статті 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 1, 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та підпунктів 6.2, 6.12 Регламенту ТПП від 15.07.2014 № 40, на думку Позивача, він має право на підставі Сертифікатів ТПП № 614 та № 615 подавати податкову звітність після закінчення АТО або за виявлення технічної можливості подати податкову звітність. Вважає, що Позивач звільняється від відповідальності за порушення встановлених законом строків для подання податкової звітності.

Просив визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.10.2016 № 0000264000, від 22.11.2016 № 0000804000, № 0000774000, № 0000854000, №0000824000, № 0000784000, № 0000834000, № 0000764000, № 0000844000, № 0000864000, № 0000874000, № 0000814000, № 0000794000.

І-ий Відповідач правом подати заперечення проти позову не скористався.

ІІ-ий Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову (т.1 а.с. 221-223), в обґрунтування зазначив, що І-м Відповідачем проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податкових деклараціях з податку на додану вартість, за результатами перевірок встановлено порушення термінів подання податкових декларацій за серпень - грудень 2014 року, січень - червень 2015 року. З посиланням на пункт 6.12 Регламенту засвідчення торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), ІІ-ий Відповідач вважає, що сертифікати Торгово-промислової палати від 23.09.2014 № 614, № 615 засвідчили настання обставин непереборної сили з 18.07.2014 по 23.09.2014 при здійсненні господарської діяльності на території м. Луганськ.

Зазначив, що відповідно до підпункту 102.6, 102.7 статті 102 Податкового кодексу України Позивач мав право звернутись до контролюючого органу із заявою про продовження граничних строків, а наявність сертифікату Торгово-промислової палати України - є лише підставою, документальним підтвердженням про настання обставин непереборної сили на території України, який необхідно долучити до заяви.

ІІ-ий Відповідач наголошує, що Позивач не повідомив контролюючий орган про звернення до будь-якого територіального органу ДФС України із заявою про продовження граничних строків подання податкових декларацій, не надано інформації (документів) щодо результатів розгляду такої заяви.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою від 13 липня 2017 року вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Сталь» (код ЄДРПОУ 13386478), зареєстрований як юридична особа 15.12.1993 № 13821200000002306, з місцем знаходження: Луганська область, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 107-Д (т.1 а.с. 14-18).

12 травня 2017 року відбулася державна реєстрація зміни повного та скороченого найменування Позивача на Приватне акціонерне товариство «Сталь» (ПрАТ «Сталь»), що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.05.2017 (т.1 а.с. 124-131).

22.07.2015 реєстраційною службою Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості щодо зміни місцезнаходження Позивача (т.1 а.с. 130).

З 22.07.2015 місцезнаходженням Позивача - Приватного акціонерного товариства «Сталь», є: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72.

З інформації, зазначеної у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вбачається, що 16.05.2017 внесено запис про припинення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (т.1 а.с. 110-111), Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби», статі 104 Цивільного кодексу України є правонаступником усіх прав та обов'язків Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Ухвалою суду від 19 травня 2017 року у зв'язку із неможливістю з'ясувати думку Позивача щодо допущення заміни первинного відповідача належним відповідачем, судом залучено до участі у справі другим відповідачем - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (т.1 а.с. 114-115).

З огляду на вище викладене належним відповідачем у даній справі є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.18 пункту 20.1); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (підпункт 20.1.19 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Частиною першою статті 120 Податкового кодексу України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

10 жовтня 2016 року головним державним ревізором - інспектором відділу податкового супроводження сфери матеріального виробництва СДПІ з ОВП у м. Луганську ГУ ДФС проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПАТ «Сталь» за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 10.10.2016 № 32/28-05-40/13386478 (т.1 а.с. 86). Дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року, а саме: декларація з податку на додану вартість за грудень 2014 року з граничним строком подання до 20 січня 2015 року подано до органу ДФС 18 червня 2015 року, за що пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України передбачена відповідальність платника.

31.10.2016 до платника на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України податковим повідомленням-рішенням від 31.10.2016 № 0000264000 було застосовано штраф у розмірі 170,00 грн (т.1 а.с. 85).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Позивач подав скарги, які рішеннями від 12.01.2017 № 1932/10/28-10-10-4-33 та від 24.03.2017 № 5924/6/99-99-11-03-01-25 Офісу великих платників податків ДФС, Державної фіскальної служби залишені без розгляду, а рішення від 31.10.2016 № 0000264000 без змін (т.1 а.с. 88-96).

На підставі інформації, зазначеній в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 31 жовтня 2016 року № 56/28-05-40/13386478, якою встановлені порушення платником податків підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2014 року від 19.02.2015 № 9080787939 з граничним терміном подання 22.09.2014, СДПІ з ОВП у м. Луганську ГУ ДФС податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0000804000 на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1020,00 грн (т.1 а.с. 19-22).

На підставі інформації, зазначеній в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 31 жовтня 2016 року № 57/28-05-40/13386478, якою встановлені порушення платником податків підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2014 року від 05.03.2015 № 9081554831 з граничним терміном подання 20.10.2014, СДПІ з ОВП у м. Луганську ГУ ДФС податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0000774000 на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1020,00 грн (т.1 а.с. 23-26).

На підставі інформації, зазначеній в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 31 жовтня 2016 року № 58/28-05-40/13386478, якою встановлені порушення платником податків підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року від 10.04.2015 № 9081775253 з граничним терміном подання 20.11.2014, СДПІ з ОВП у м. Луганську ГУ ДФС податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0000854000 на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1020,00 грн (т.1 а.с. 27-30).

На підставі інформації, зазначеній в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 31 жовтня 2016 року № 59/28-05-40/13386478, якою встановлені порушення платником податків підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2014 року від 10.05.2015 № 9081904616 з граничним терміном подання 20.12.2014, СДПІ з ОВП у м. Луганську ГУ ДФС податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0000824000 на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1020,00 грн (т.1 а.с. 31-34).

На підставі інформації, зазначеній в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 31 жовтня 2016 року № 60/28-05-40/13386478, якою встановлені порушення платником податків підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року від 19.06.2015 № 9128309193 з граничним терміном подання 20.02.2015, СДПІ з ОВП у м. Луганську ГУ ДФС податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0000784000 на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1020,00 грн (т.1 а.с. 35-38).

На підставі інформації, зазначеній в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 31 жовтня 2016 року № 61/28-05-40/13386478, якою встановлені порушення платником податків підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 23.06.2015 № 9130823489 з граничним терміном подання 20.03.2015, СДПІ з ОВП у м. Луганську ГУ ДФС податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0000834000 на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1020,00 грн (т.1 а.с. 39-42).

На підставі інформації, зазначеній в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 31 жовтня 2016 року № 62/28-05-40/13386478, якою встановлені порушення платником податків підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2015 року від 02.07.2015 № 9137930248 з граничним терміном подання 20.04.2015, СДПІ з ОВП у м. Луганську ГУ ДФС податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0000764000 на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1020,00 грн (т.1 а.с. 43-46).

На підставі інформації, зазначеній в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 31 жовтня 2016 року № 63/28-05-40/13386478, якою встановлені порушення платником податків підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2015 року від 15.07.2015 № 9147560738 з граничним терміном подання 20.05.2015, СДПІ з ОВП у м. Луганську ГУ ДФС податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0000844000 на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1020,00 грн (т.1 а.с. 47-50).

На підставі інформації, зазначеній в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 31 жовтня 2016 року № 64/28-05-40/13386478, якою встановлені порушення платником податків підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2015 року від 19.08.2015 № 9174665138 з граничним терміном подання 22.06.2015, СДПІ з ОВП у м. Луганську ГУ ДФС податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0000864000 на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1020,00 грн (т.1 а.с. 51-54).

На підставі інформації, зазначеній в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 31 жовтня 2016 року № 65/28-05-40/13386478, якою встановлені порушення платником податків підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року від 20.08.2015 № 9175304437 з граничним терміном подання 20.07.2015, СДПІ з ОВП у м. Луганську ГУ ДФС податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0000874000 на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1020,00 грн (т.1 а.с. 55-58).

На підставі інформації, зазначеній в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 31 жовтня 2016 року № 66/28-05-40/13386478, якою встановлені порушення платником податків підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України несвоєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік від 03.03.2016 з граничним терміном подання 02.03.2015, СДПІ з ОВП у м. Луганську ГУ ДФС податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0000814000 на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 1020,00 грн (т.1 а.с. 59-62).

На підставі інформації, зазначеній в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 31 жовтня 2016 року № 67/28-05-40/13386478, якою встановлені порушення платником податків підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України несвоєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств за 2015 рік від 11.03.2016 з граничним терміном подання 29.02.2016, СДПІ з ОВП у м. Луганську ГУ ДФС податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0000794000 на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 1020,00 грн (т.1 а.с. 63-66).

Стосовно оцінки доводів сторін, про наявність обставин, які надають можливість відстрочити граничні строки для подання податкової декларації суд зазначає наступне.

Стаття 102 ПК України визначає строки давності та їх застосування.

Відповідно до пункту 102.6 статті 102 ПК України граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, зокрема, за положеннями підпункту 102.6.4 цього пункту, якщо такий платник податків протягом зазначених строків мав обмежену свободу пересування внаслідок обставин непереборної сили, підтверджених документально.

Підпунктом 102.6.5 пункту 102.6 статті 102 ПК України передбачено, що штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з цим пунктом.

Згідно з пунктом 102.7 ПК України дія пункту 102.6 цієї статті поширюється на: платників податків - фізичних осіб; посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

Пунктом 102.8 статті 102 ПК України визначено, що Порядок застосування пунктів 102.6-102.7 цієї статті встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1044, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2011 року за № 84/18822, затверджено Порядок застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України (надалі - Порядок № 1044).

Відповідно до Наказу № 1044 обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) це непереборна за даних умов сила (стихійне лихо, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), яка є обставиною, що звільняє фізичну особу або посадових осіб юридичної особи від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених податковим законодавством.

Пункт 4 Порядку № 1044 передбачено, що продовження граничних строків для подання, зокрема, податкової декларації, здійснюється якщо такий платник податків був позбавлений можливості у визначений Кодексом строк виконати грошове зобов'язання та/або скористатися податковими правами.

Згідно з підпунктом 5.4 пункту 5 цього Порядку відсутність можливостей у платника податків подати у граничний строк податкові декларації може бути пов'язана з обставинами непереборної сили, підтвердженими документально.

Документальним підтвердженням дії обставин непереборної сили є, зокрема, підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили на території України, яке видається зазначеним органом на відповідне звернення платника податку.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1044 за наявності обставин, визначених у пунктах 3, 5, 6 цього Порядку щодо посадових осіб юридичної особи та пунктах 4, 5 цього Порядку щодо фізичної особи, платник податків може звернутися до органу державної податкової служби з письмовою заявою про продовження граничних строків.

За приписами підпункту 8.1 пункту 8 Порядку № 1044 заява подається платником податків протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин, визначених цим Порядком, у довільній формі із стислим та чітким обґрунтуванням підстав для продовження граничних строків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначає Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VII), статтею 10 якого встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Разом з тим, Законом № 1669-VII не визначено можливості звільнення платника податків від відповідальності за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість, на прибуток підприємства через настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення АТО. Однієї наявності у платника податків сертифікату ТПП України про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) недостатньо для звільнення такого платника податків від відповідальності за порушення податкового законодавства, зокрема, від відповідальності за неподання податкових декларацій, без закріплення у Податковому кодексі України чи іншому спеціальному нормативно-правовому акті самої можливості такого звільнення.

На теперішній час наявність у платника податків сертифікату ТПП України про настання обставин непереборної сили надає можливість такому платнику ініціювати процедуру продовження граничних строків подання податкової звітності, яка передбачена Податквовим кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що Торгово-промисловою палатою України розглянуто звернення Позивача та видано наступні Сертифікати про форс-мажорні обставини.

Сертифікат (висновок) від 23.09.2014 № 3255/05-4, засвідчує настання обставин не переборної сили з 18 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території м. Луганська щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів, відповідно до пунктів 100.4 (положення якого регулюють розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу) і 100.5 (положення якої регулюють відстрочення податкових зобов'язань) статті 100 Податкового кодексу України, на момент видачі сертифікату форс-мажорні обставини (обставини не переборної сили) тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (т.1 а.с. 67-68).

Таким чином у сертифікаті зазначено про настання непереборної сили у м. Луганську, при тому що з 22.07.2015 Позивач зареєстрований у м. Сєвєродонецьку.

Сертифікат від 08.09.2014 № 3257/05-4 засвідчує настання обставин непереборної сили з 18 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території м. Луганська щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації, відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, на момент видачі сертифікату форс-мажорні обставини (обставини не переборної сили) тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (т.1 а.с. 69-70).

Надаючи правову оцінку наданим сертифікатам суд зазначає, що відповідно до пункту 6.2 розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40 (3) (далі - Регламент), тут і надалі у редакції чинній на час отримання позивачем сертифікатів, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Заява на засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) подається за підписом керівника підприємства, організації або, за його дорученням, довіреною особою. В заяві вказуються наявність за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом встановлених зобов'язань, передбачений ними термін, обсяги і умови їх виконання, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), початок їх виникнення і термін дії, які, на думку зацікавленої сторони, унеможливили виконання цих зобов'язань. Окремо, у випадку наявності, в заяві вказуються договором (контрактом) або нормативним актом передбачені обставини, що звільняють сторони від відповідальності, перераховані події, які сторони погодилися вважати (або нормативний акт встановлює) форс-мажорними, орган країни, що засвідчує/підтверджує факт настання обставин форс-мажору; термін повідомлення сторони про їх настання, які саме зобов'язання за договором (контрактом) не можуть бути виконані внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), з посиланням та наданням доказів таких обставин (пункт 6.3 розділу 6 Регламенту).

За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (пункт 6.11 розділу 6 Регламенту).

Згідно з пунктом 6.12 розділу 6 Регламенту сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної торгово-промислової палати. У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо податкових обов'язків / обов'язкових платежів вказується інформація про заявника, місце державної реєстрації, ідентифікаційний код, державна податкова інспекція, в якій платник податків зареєстрований, зобов'язання, обставини, докази, на які посилається зацікавлена особа, що унеможливлюють виконання податкових обов'язків / здійснення обов'язкових платежів у встановлений термін, та інші відомості, зокрема, про неможливість здійснення господарської діяльності тощо.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що сертифікат (висновок) ТПП обов'язково повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні та непередбачувані обставини (події), що об'єктивно вплинули на виконання конкретним платником податків у вказаному періоді певного податкового обов'язку зі сплати податків.

Оскільки дія кожного окремого сертифіката (висновка) ТПП, наданого у кожному конкретному випадку, обмежується датою надання такого сертифікату, чинність такого документа може поширюватися на правовідносини, що виникли з дати настання форс-мажорних обставин (з дати початку АТО) у конкретному випадку і до дати надання такого сертифіката (висновку).

Дослідженням сертифікатів встановлено, що у них зазначено, що на момент видачі сертифікату ТПП України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (т.1 а.с. 67-74).

Тобто, сертифікати не містять у собі всіх відомостей, визначених пунктом 6.12 розділу 6 Регламенту (виконання яких саме податкових зобов'язань настало або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин).

Слід також зазначити, що сертифікати, з огляду на розділ 6 Регламенту, не можуть засвідчувати настання будь-яких форс-мажорних обставин у 2015 та 2016 роках, оскільки, як вже вищевказано, сертифікат вичерпав свою дію датою надання такого сертифіката.

Отже, суд дійшов висновку, що наявність сертифікатів ТПП від 23 вересня 2014 року № 614 та № 615 не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та не має наслідком його скасування.

Також під час судового розгляду встановлено, що Позивач не реалізував вищезазначені сертифікати та не звернувся до податкового органу із заявою для продовження граничних строків.

З огляду на аналіз обставин засвідчених Сертифікатами та наведені положення Податковим Кодексом України, суд зазначає, що жодна норма податкового законодавства, сфера якого окреслена статтею 3 ПК України, не надає права Позивачеві не виконувати обов'язок надання декларації до податкового органу. Правове навантаження Сертифікату ТПП № 615, крім № 614 полягає у тому, що надає за певних умов право на продовження граничних строків подання декларацій, а не звільняє їх від подання безпосередньо на підставі самих Сертифікатів.

Несвоєчасне подання декларацій обумовило правомірність проведення І-м Відповідачем перевірки, як способу реалізації владних управлінських функцій, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що податковий орган правомірно застосував до Позивача штраф у розмірі 170,00 грн за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Правомірність визначення податковим органом штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням від 31.10.2016 № 0000264000 в розмірі 170,00 грн платником податків не спростована, що доводить правомірність застосування спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 22.11.2016 № 0000804000, № 0000774000, №0000854000, № 0000824000, № 0000784000, № 0000834000, № 0000764000, № 0000844000, № 0000864000, № 0000874000, № 0000814000, № 0000794000 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн за повторне порушенням.

Таким чином, податковий орган вірно дійшов висновку про повторність неподання або несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків у зв'язку із чим застосував до Позивача штраф у розмірі 1020,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, Позивачем не доведено та не надано суду достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, які є у справі, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи Позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, сплачений позивачем судовий збір не підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Сталь» до Спеціалізованої податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2016 № 0000264000, від 22.11.2016 № 0000804000, № 0000774000, №0000854000, № 0000824000, № 0000784000, № 0000834000, № 0000764000, № 0000844000, № 0000864000, № 0000874000, № 0000814000, № 0000794000 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя С.М. Чиркін