Рішення № 67743853, 10.07.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/8725/16-ц

2/405/1849/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі : Фришко А.Ю.

з участю адвоката : ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розірвання договору позички та повернення речей, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись в суд з позовом, в якому просили розірвати договір позички речей (меблів та побутової техніки) від 15.12.2014 року строком дії до 2017 року, укладений між ними та відповідачами та зобов»язати користувача ОСОБА_5 повернути їм: диван двоспальний «Шах3» сірого кольору, придбаний ними в 2012 році за 3 800 грн.; шафу-купе «Фенікс» розміром 2,50 х 2,50 м (з двох частин, колір «бук» з дзеркалами та матовим склом) вартістю 6 500 грн.; кухню «Венера» темно-бежевого кольору венне розукомплектовану з окремих восьми тумбочок-шаф довжино. 2,80 м (80+80+80+40) вартістю 5 595 грн. на загальну суму 15 895 грн. та стягнути з відповідачки ОСОБА_5 судові витрати по справі.

Позов обґрунтовано тим, що вони перебувають у шлюбі та є батьками ОСОБА_6. 06.06.2014 року син одружився з ОСОБА_7, яка після укладення шлюбу змінила своє прізвище на ОСОБА_6. Після одруження відповідачі проживали у ІНФОРМАЦІЯ_1 А, кв.2 м. Кропивницького. Для облаштування побуту за місцем проживання сім’ї сина та невістки - відповідачів у справі, на умовах позички вони, напередодні дня народження сина 15.12.2014 року, передали в користування відповідачам придбані ними раніше меблі та побутову техніку. Визначили, що цими речами сім’я відповідачів буде користуватися до 2017 року, до придбання відповідачами власних речей, однак відповідачі повинні будуть повернути їм ці речі достроково за першою їх вимогою про це. Передачу речей (меблів та побутової техніки) оформили розпискою від 15.12.2014 року між ними та сином - відповідачем ОСОБА_6, який діяв в інтересах своєї сім’ї.

Згідно даної розписки у позичку на умовах тимчасового користування отримано сином та відповідачкою диван двоспальний «ШахЗ» сірого кольору, придбаний у 2012 році за 3800 грн., шафу-купе «Фенікс» розміром 2,50 х 2,50 м (з двох частин, колір «бук» з дзеркалами та матовим склом) вартістю 6500 грн., кухню «Венера» темно-бежевого кольору венге розукомплектовану з окремих восьми тумбочок-шаф довжиною 2,80 м (80+80+80+40 ) вартістю 5595 грн. та інші предмети - пральну машину, пилосос, поверхню газову, стіл кухонний, витяжку, холодильник, м’який куточок кухонний.

Належність їм даних речей підтверджується квитанціями, бланками замовлень.

13.02.2016 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було розірвано. Син вибув з місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 А, кв.2, та став проживати за їх адресою, потребує облаштування свого побуту, що стало для них непередбачуваною обставиною. Тому до закінчення строку користування нашими речами у них виникла потреба у даних речах, так як ці речі стали потрібні самим для облаштування побуту.

Отримані речі сином та невісткою у позичку до 2017 року згідно розписки від 15.12.2014 року залишились за місцем проживання відповідачки ОСОБА_5 Відповідачка на першу їх вимогу про повернення позички - речей, отриманих у тимчасове до 2017 року користування на підставі розписки від 15.12.2014 року, повернула їм частину речей. Залишилися неповернутими вищезазначене майно на загальну суму 15 895 грн.

30.11.2016 року позивачі, діючи в інтересах своєї сім’ї, направила відповідачці ОСОБА_5 двома поштовими відправленнями (цінним листом та кур’єрською доставкою) повідомлення про наміри отримати у неї 11.12.2016 року з 8.30 год. до 13.30 год. передані у позичку речі згідно розписки від 15.12.2014 року. Зазначені письмові повідомлення 08.12.2016 року належно вручені відповідачці підприємством поштового зв’язку, що підтверджується відмітками про вручення на рекомендованих повідомленнях.

Жодних заперечень відповідачка на ці повідомлення їм не надіслала. 11.12 2016 року, коли вони прибули до місця проживання відповідачки, вона не відчинила двері, що унеможливило отримання наших речей. Вказані обставини підтверджуються актом від 11.12.2016 року.

Посилаючись на вказані обставини, норми статей 202, 203, 207, 827, 834, 836 ЦК України, статті 65 СК України, просять задовольнити позов.

В судовому засіданні позивачі та їх представник вимоги позову підтримали, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві та докази, додані ними до позову.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов визнав.

Представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення та посилаючись на викладені в них обставини, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов»язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовились про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст. 834 ЦК України визначено, що позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі, якщо у зв»язку з непереборними обставинами річ стала потрібною йому самому. Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (ст. 836 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідно до розписки, наданої ОСОБА_6 в інтересах сім»ї, він взяв у користування меблі, побутову техніку (перелік нижче), придбані його батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на період до 2017 року та зобов»язався повернути у визначений термін або на першу вимогу. Акуратність у користуванні меблями, побутовою технікою гарантує. У разі пошкодження цих речей, що призвело до погіршення функціонування, зобов»язався повернути вартість пошкодженої речі (чеки на придбання речей в наявності) по вартості меблів чи техніки в магазинах на момент повернення.

Судом встановлено, що відповідачі по справ ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.06.2014 року, який розірвано 13.02.2016 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис № 7.

Після одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали у ІНФОРМАЦІЯ_1 А, кв.2 м. Кропивницького. Для облаштування побуту за місцем проживання сім’ї сина та невістки позивачі, на умовах позички, 15.12.2014 року, передали в користування відповідачам придбані ними (позивачами) раніше меблі та побутову техніку. Визначили, що цими речами сім’я відповідачів буде користуватися до 2017 року, до придбання відповідачами власних речей, однак відповідачі повинні будуть повернути їм ці речі достроково за першою їх вимогою про це. Передачу речей (меблів та побутової техніки) оформили розпискою від 15.12.2014 року між позивачами - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та сином - відповідачем ОСОБА_6, який діяв в інтересах своєї сім’ї.

Після розлучення відповідач ОСОБА_6 вибув з місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 А, кв.2, та став проживати за адресою позивачів в смт. Компаніївка.

30.11.2016 року позивачі, діючи в інтересах своєї сім’ї, направила відповідачці ОСОБА_5 двома поштовими відправленнями (цінним листом та кур’єрською доставкою) повідомлення про наміри отримати у неї 11.12.2016 року з 8.30 год. до 13.30 год. передані у позичку речі згідно розписки від 15.12.2014 року. Зазначені письмові повідомлення 08.12.2016 року належно вручені відповідачці підприємством поштового зв’язку, що підтверджується відмітками про вручення на рекомендованих повідомленнях.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 Сімейного Кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового, а ч.4 вказаної статті передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї. створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї.

Вказаною статтею сформульована правова презумпція, відповідно до якої вважається, що один із подружжя, укладаючи договір щодо спільного майна, діє зі згоди другого з подружжя. Наявність такої згоди оспорюється представником відповідачки ОСОБА_5, який діє від її імені.

За загальними положеннями про договір, зокрема, ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Договір є обов»язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Зобов»язання не може виникнути з договору, який сторона не підписувала, зобов»язання виникає для осіб, що укладають договір, відповідно, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не випливає із суті зобов»язання (стаття 652 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_5 не була присутньою при укладенні розписки, згоди на укладення договору не надавала. Вказані обставини пояснили як позивачі, так і допитані в судовому засіданні свідки. Зокрема, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_8 пояснили, що дійсно речі придбавались позивачами у справі. Вони були свідками укладення розписки ОСОБА_6 і при укладенні розписки ОСОБА_11 присутня не була.

Таким чином, укладена розписка між позивачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не створює будь-яких правових зобов»язань для відповідача ОСОБА_5.

Враховуючи викладені обставини, зазначені норми законодавства, позовні вимоги є такими, що не базуються на вимогах чинного законодавства, є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок позивачів.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розірвання договору позички та повернення речей – відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивачів.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда І. М. Шевченко