Рішення № 67742705, 07.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1232/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

07.07.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів: Гайсюка О.В., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Яковлєвої Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Обєднання Дніпроенергобудпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Обєднання Дніпроенергобудпром» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

15 серпня 2016 року ОСОБА_2 звенулась до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Обєднання Дніпроенергобудпром» про стягнення 22458,01 грн. невиплаченої заробітної плати, середнього заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем і була звільнена з посади охоронника гуртожитку за власним бажанням з 4 липня 2016 року. З дня її звільнення і до асу предявлення позову з нею не був проведений остаточний розрахунок.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 13 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 у частині стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду за заявою позивача у звязку з виплатою відповідачем заборгованості.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня2017 року позовні задоволено. Суд постановив стягнути з ТДВ «Обєднання Дніпроенергобудпром» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13786 грн. 32 коп., а також на користь держави судовий збір у сумі 1600 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. просив скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. У скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, необґрунтоване відхилення доказів, які надав відповідач на підтвердження відсутності його вини у не проведенні розрахунку при звільненні позивача, незастосування принципу співмірності, неврахування істотності суми заборгованості порівняно з середнім заробітком.

У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу, але при цьому зазначили, що можливо позивач все ж таки має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте не за весь період, а з часу звільнення по 8 серпня 2016 року і з 10 вересня 2016 року по 6 жовтня 2016 року день проведення розрахунку із виплати заборгованості. період з 9 серпня по 9 вересня 2016 року не може оплачуватися середнім заробітком так. як підприємство відповідач піддавалося неправомірному захопленню і контроль над ним з боку власників та законної адміністрації був втрачений, що унеможливлювало проведення будь-яких розрахунків. Вони також пояснили суду, що оплата праці позивача була погодинною, а в довідці про заробіток за останні два місяці до звільнення позивача невірно зазначено заробіток за травень 2016 року так, як у травні позивач частково перебувала в оплачуваній відпустці і належні їй виплати були здійснені у квітні. Після звільнення графік роботи підприємства було змінено, крім охорони.

Позивач заперечила проти доводів апеляційної скарги і пояснила суду. що з часу звільнення і до 6 жовтня 2016 року відповідач остаточно з нею не розрахувався. Що спонукало її на звернення до суду. Після проведення розрахунку вона не бажала розгляду судом її вимог про стягнення заборгованості при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Тому подала відповідну заяву до суду. Вона також пояснила, що працювала охоронцем згідно затвердженого графіку змін. Оплата її праці здійснювалася погодинно, а тому надані відповідачем розрахунки середньоденного заробітку є невірними. Позивачка також підтвердила, що у травні місії 2016 року вона відпрацювала неповний місяць так, як перебувала у відпустці.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, законність і обґрунтованість судового рішення у якій перевіряється, суд першої інстанції встановив такі факти й обставини.

ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ТДВ «Обєднання Дніпроенергобудпром» з 5 червня 1985 року по 4 липня 2016 року, та була звільнена з посади охоронця за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію (а.с.5,6).

Заборгованість ТДВ «Обєднання Дніпроенергобудпром» перед ОСОБА_2 по заробітній станом на 4 липня 2016 рік становила 22458 грн. 01 коп. (а.с.21)

6 жовтень 2016 року, тобто після відкриття провадження у даній цивільній справі, ТДВ «Обєднання Дніпроенергобудпром» розрахувалося з ОСОБА_2 по заробітній платі (а.с.78 )

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробітокза весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Встановивши, що в день звільнення позивачка працювала, що спір щодо розміру належних їй при звільненні сум між стонами по справі був відсутній та що відповідач не провів остаточний розрахунок з позивачем у день звільнення через відсутність коштів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності, встановленої ст. 117 КЗпП України.

Відсутність у роботодавця коштів для проведення розрахунку з працівником не являється доказом відсутності його вини і не звільняє його від відповідальності.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 5 жовтня 2016року у справі № 6-2405цс15.

Суд першої інстанції перевірив заперечення відповідача проти позову, які полягали у відсутності вини відповідача у звязку з фактом рейдерського захоплення підприємства, який, нібито, мав місце у серпні вересні 2016 року.

При цьому суд дав правильну оцінкам наданим відповідачем доказам, а саме довідкам ПАТ КБ «ПриватБанк» про тимчасове з 12 серпня по 9 вересня 2016 року блокування належного відповідачу рахунку за зверненням ТДВ «Обєднання Дніпроенергобудпром», тобто самого відповідача по справі. Інших доказів на підтвердження обставни, на які посилався відповідач суду не надав.

Суд обґрунтовано вважав заперечення відповідача в цій частині недоведеними, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції принципу співмірності при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні так, як спір щодо його розміру був відсутній між сторонам по справі, а тому підстав застосування положень ч. 2 ст. 117 КЗП України суд першої інстанції не мав.

Проте, здійснюючи розрахунок відшкодування, суд першої інстанції припустився помилки у визначенні його розміру.

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Здійснюючи розрахунок суд визначив середньоденний заробіток позивача за останні два місяці, які передували звільненню.

Проте суд не врахував, що з урахуванням характеру виконуваної позивачем роботи вона працювала по змінам згідно графіку, а оплата її праці здійснювалася погодинно. Це підтверджується поясненнями позивача та представників відповідача а також наданими відповідачем в суді апеляційної інстанції табелями обліку робочого часу.

Крім того, відповідач надав суду першої інстанції кілька довідок про заробіток позивача, які різняться за своїм змістом в частині сум нарахованого позивачу заробітку. Суд першої інстанції ці суперечності не усунув і не мотивував своє рішення в цій частині.

У справі до розрахунку мають прийматися виплати за останні 2 календарні місяці, що передували звільненню, тобто за травень і червень місяці 2016 року так, як звільнення відбулося у липні того ж року.

При цьому у травні 2016 року позивач відпрацював 88 години і його заробіток становив 1617 грн. 95 коп. (а. с. ), а у липні місяці 2016 року - 192 години і його заробіток становив 3907 грн. 37 коп.

Таким чином годинний заробіток позивача становить:

3907,37 + 1617,95) : (192 + 88) = 19,73 грн.

Суд першої інстанції також невірно визначив кількість часу, який підлягає оплаті середнім заробітком.

У судовому засіданні сторони по справі дійшли згоди і визнали, що згідно робочого графіку охоронника з 5 липня по 6 жовтня 2016 року кількість робочих годин позивач мала становити 528 годин (156 годин у липні 2016 року, 171 голина у серпня 2016 року. 164 години у вересні 2016 року і 37 голин у жовтні 2016 року).

Отже розмір середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить:

19,73 х 528 = 10417,44 грн.

У звязку з тим, що суд першої інстанції невірно застосував положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, що вплинуло на правильність постановленого у справі рішення, оспорюване рішення підлягає зміні в частині розміру середнього заробітку, який підлягає до стягнення.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Обєднання Дніпроенергобудпром» задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня2017 року змінити в частині розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню: стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Обєднання Дніпроенергобудпром» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10417 (десять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 44 коп. без урахування податків та обовязкових платежів.

В решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)