Рішення № 6774266, 17.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.09 р.                     Справа № 15/254                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Горлівський хлібокомбінат” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 00957382)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Русь” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31184758)

про стягнення боргу в сумі 56480,46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Овсянніков О.О. за довіреністю б/н від 29.07.2009 р.

від відповідача: Жуковська Т.Р. за довіреністю б/н від 05.10.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Горлівський хлібокомбінат” м. Горлівка до товариства з обмеженою відповідальністю “Русь” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 56480,46 грн.

Ухвалою суду від 14.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/254, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 07.10.2009 року строк вирішення спору продовжений до 10.12.2009 року.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі усної домовленості про купівлю-продаж здійснив на адресу відповідача поставку товару на загальну суму 68705,11 грн. за товарно–транспортними накладними, що підтверджується підписами представників відповідача на товарно–транспортних накладних в графі „Отримав” та відбитками печатки, а також податковими накладними, завірені копії яких додані до позову. Найменування товару, кількість, ціна та сума містяться в вищезазначених документах.

Відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 12224,65 грн., в результаті чого заборгованість на момент подачі позову до суду склала 56480,46 грн. (68705,11 грн. – 12224,65 грн. = 56480,46 грн.). В обґрунтування факту часткової оплати позивач надав до суду банківські виписки, які містяться в матеріалах справи.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі товарно–транспортних накладних, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання товарно–транспортних накладних, здійснення часткових оплат. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.

Відповідач надав до суду відзив від 07.10.2009 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує тим, що протягом 2008 р. позивач згідно договору № 723 від 03.01.2008 р. передав йому товар на загальну суму 347240,98 грн., а відповідач здійснив часткову оплату та частково провів залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 383628,40 грн. На підставі цього відповідач зазначає, що в нього відсутня заборгованість за товар перед позивачем, навпаки, має місце переплата в сумі 36387,42 грн.

Позивач надав до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій зменшив суму основного боргу та просив суд стягнути з відповідача 47980,46 грн. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами від 22.09.2009 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 47980,46 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В обґрунтування факту пред’явлення вимоги згідно ст. 530 ЦК України відповідачу, тобто настання строку оплати, позивач посилається на виставлення рахунків–фактур: № 4 від 01.10.2008 р. на суму 9764,56 грн., № 15 від 10.06.2008 р. на суму 12939,91 грн., № 9 від 22.07.2008 р. на суму 16560,70 грн., № 8 від 19.09.2008 р. на суму 9930,06 грн., № 1 від 23.04.2008 р. на суму 6469,96 грн., № 2 від 15.09.2008 р. на суму 13039,92 грн. Завірені копії вказаних рахунків–фактур містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом в судовому засіданні 17.11.2009 р., що підтверджується протоколом судового засідання від 17.11.2009 р.

Відповідач факт отримання від позивача спірних рахунків–фактур, вимоги на оплату товару, отриманого згідно спірних товарно–транспортних накладних, заперечує, що викладено в клопотанні від 10.11.2009 р. та додаткових поясненнях від 17.11.2009 р.

В обґрунтування факту отримання відповідачем спірних рахунків–фактур позивач посилається на помітки „Отримав”, поруч з якими містяться підписи нібито уповноважених осіб, що фактично отримали ці рахунки–фактури для відповідача.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Вказані рахунки–фактури суд не приймає до уваги як належні докази пред’явлення позивачем вимог відповідачу про оплату товару, отриманого по спірним товарно–транспортним накладним, тому як вони не містять доказів фактичного їх направлення позивачем або отримання відповідачем. Написи „Отримав” із зазначенням підписів на рахунках–фактурах виконані невідомою особою. Будь–які дані, які б надавали можливість ідентифікувати цю особу (прізвище, ім’я, по батькові, посада) та її відношення до відповідача відсутні. Крім того, підписи невідомої особи не засвідчені відбитком печатки або штампу відповідача. Також відсутня дата виконання цих підписів, у зв’язку з чим неможливо встановити початок відрахування 7–денного строку виконання відповідачем зобов’язання, передбаченого ст. 530 ЦК України.

Аналіз вказаних обставин у їх сукупності дає підстави суду вважати, що позивач не довів належними та допустимими доказами настання строку оплати за отриманий товар.

Таким чином, оскільки покупець вимог про оплату товару до відповідача не пред’являв, строк оплати усним договором купівлі–продажу не передбачений, то на момент подачі позову до суду для відповідача строк виконання грошового зобов’язання оплатити товар не настав. За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 47980,46 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 33-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 17.11.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 20.11.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя                               

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області