Рішення № 67742289, 13.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Антонова Н.В.

№ 22-ц/796/3317/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 752/10588/16-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

при секретарях: Куркіній І.В., Майданець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2015 року позивач звернувся з позовом до суду в якому просив:

звернути стягнення на підставі договору іпотеки РМL-003/231/2007 від 18.10.2007 року на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,10 кв.м, житловою площею 40,00 кв.м, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на підставі оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №МL-003/231/2007 від 18.10.2007 року, яка станом на 02.06.2015 року становить по тілу кредиту - 221764,25 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 02.06.2015 року еквівалентно 4675874,37 грн.; по процентам - 22286,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 02.06.2015 року еквівалентно 469901,61 грн.; пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 18782082,35 грн., що разом складає 23927858,33 грн. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»;

зобов'язати ОСОБА_1 передати нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,10 кв.м, житловою площею 40,00 кв.м в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна», якому надати право: заміняти замки, охоронних пристроїв та обладнання; отримувати в будь-яких установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, нотаріусів будь-які документи необхідні для здійснення управління предметом іпотеки за рішенням суду; укладати, змінювати, розривати договори найму (оренди) предмету іпотеки, управляти майном, зберігати та охороняти його; отримувати орендні, будь-які інші платежі управління предметом іпотеки з направленням їх на погашення заборгованості за кредитним договором №МL-003/231/2007 від 18.10.2007 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2017 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Звернуто стягнення на підставі договору іпотеки № РML-003/231/2007 від 18.10.2007 року на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,10 кв.м, житловою площею 40,00 кв.м, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-003/231/2007 від 18.10.2007 року, яка станом на 02.06.2015 року складає по тілу - 221764,25 доларів США, що еквівалентно 4675874,37 грн., по процентам -22286,18 доларів США, що еквівалентно 469901,61 грн., пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 203106,85 грн.,що разом складає 5348882,83 грн. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Зобов'язано ОСОБА_1 передати нерухоме майна - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,10 кв.м, житловою площею 40,00 кв.м в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» шляхом надання права: заміняти замки, охоронні пристрої та обладнання; отримувати в будь-яких установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, нотаріусів, будя-яких документів, необхідних для здійснення управління предметом іпотеки за рішенням суду; укладати, змінювати, розривати договори найму (оренди) предмету іпотеки, управляти майном, зберігати та охороняти його; отримувати орендні, будь-які інші платежі управління предметом іпотеки з направлення їх на погащення заборгованості за кредитним договором №ML-003/231/2007 від 18.10.2007 року.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Відстроченовиконання рішення в частині звернення стягнення на нерухоме майно та в частині зобов'язання передати нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,10 кв.м, житловою площею 40,00 кв.м в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив змінити рішення суду в частині визначення розміру заборгованості за кредитом:

звернути стягнення на підставі договору іпотеки РML-003/231/2007 від 18.10.2007 року на нерухомей майно, яке належить ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,10 кв.м, житловою площею 40,00 кв.м, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №МL-003/231/2007 від 18.10.2007 року, яка станом на 02.06.2015 року складає 2031068,51 грн., пені за прострочення зобов'язання у розмірі 203106,85 грн., що разом складає 2234175,36 грн. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

В обґрунтування апеляційної скарги посилалався на те, що судом першої інстанції було визначено розмір заборгованості за кредитним договором від 18.10.2007 року станом на 02.06.2015 року, тобто на день звернення позивача до суду та яка складає по тілу - 221764,25 доларів США, що еквівалентно 4675874,37 грн., по процентам - 22286,18 доларів США, що еквівалентно 469901,61 грн.

Однак вказаний розмір заборгованості не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29.09.2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 255008,79 доларів США, що еквівалентно 2031068,51 грн. за офіційним курсом НБУ на день проведення розрахунку заборгованості.

Тобто розмір заборгованості має становити 2031068,51 грн., який визначений рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.09.2011 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав наведених в ній.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи частково вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та звертаючи в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_1шляхом проведення прилюдних торгів, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості підтверджується належним чином.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленим іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання».

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 34 Закону України «Про іпотеку» визначено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

-таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

-загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

Судом встановлено, що 18.10.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено кредитний договір № МL-003/231/2007 відповідно до умов якого ОСОБА_1 банком було надано кредитні кошти в розмірі 227227 доларів США на придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 64,10 кв.м з відсотковою процентною ставкою в розмірі 3,49% зі строком повернення кредиту до 18.10.2034 року

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18.10.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № РМL-003/231/2007 відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухомей майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,10 кв.м, житловою площею 40,00 кв.м, яка належить ОСОБА_1 на праві власності відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 18.10.2007 року.

Позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором № МL003/231/2007 від 18.10.2007 року не виконував належним чином, у зв'язку з чим позивач звернувся зо Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.09.2011 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.06.2013 року позов ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № МL003/231/2007 від 18.10.2007 року в розмірі 255008,79 доларів США, що еквівалентно 2031068,51 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, пеню в розмірі 167556,85 грн., що разом складає 2198625,36 грн. та судові витрати в розмірі 1820 грн., а всього 2200445,36 грн.

Вказане рішення суду боржником не виконано, заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена.

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1станом на 02.06.2015 року становить 23927858,33 грн. та складається із: простроченої заборгованості по тілу кредиту - 221764,25 доларів США, що еквівалентно 4675874,37 грн., по процентам - 22286,18 доларів США, що еквівалентно 469901,61 грн., по пені за прострочення виконання зобов'язання - 18782082,35 грн.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2, 3 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п.29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦКможна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Оскільки сума пені за несвоєчасне погашення кредиту, яку позивач просить визначити при вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки та яка складає 18782082,35 грн., значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту, а тому колегія вважає, що суд першої інстанції підставно застосував норми ч.3 ст.551 ЦК України та зменшив розмір пені, що нарахована банком до стягнення з 18782082,35 грн. до суми 203106,85 коп.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог кредитора ПАТ «ОТП Факторинг Україна» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відстрочення виконання рішення в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та в частині зобов'язання передати вказане нерухоме майно в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

При цьому, дійшовши правильного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції не врахував положення ст.39 Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ч.1 ст.39Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду.

За змістом частини першої статті 39 цього Законув разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо,беручи до уваги аналіз норм статей 38, 39 ЗаконуУкраїни «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-2284цс16 від 01.03.2017 року.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення зазначив спосіб реалізації предмета іпотеки - продаж квартири АДРЕСА_1 на прилюдних торгах з початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадій оцінки майна під чс проведення виконавчих дій.

Проте, суд першої інстанції не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його реалізації, визначеної відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку». Посилання суду в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам ст.ст.39, 43 Закону України «Про іпотеку».

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції надав звіт про оцінку майна складеного ТОВ «Консалтингова компанія «ЦЕНТР ОЦІНКИ» 11.07.2017 року з якого вбачається, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, загальною площею 64,10 кв.м, яка належить ОСОБА_1 станом на 11.07.2017 року складає 2598763 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір заборгованості відповідача не відповідає дійсним обставинам справи колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29.09.2011 року стягнуто заборгованість за кредитним договором в доларах США при цьому зазначено його еквівалент в гривні по курсу НБУ на час проведення розрахунку заборгованості.

Вказане рішення суду не виконане, а тому позивач підставно звертаючись до суду з даним позовом здійснив розрахунок заборгованості відповідача у доларах США із зазначенням його еквіваленту до гривні на час проведення розрахунку станом на 02.06.2015 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції:

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором №МL-003/231/2007 від 18.10.2007 року, яка станом на 02.06.2015 року складає по тілу кредиту 221764,25 доларів США, що еквівалентно 4675874,37 грн., по процентам 22286,18 доларів США, що еквівалентно 469901,61 грн., пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 203106,85 грн. звернути стягнення на підставі договору іпотеки № РML-003/231/2007 від 18.10.2007 року на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 - на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,10 кв.м, житловою площею 40,00 кв.м шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 2598763 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1чу змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д) за кредитним договором №МL-003/231/2007 від 18 жовтня 2007 року, яка станом на 02 червня 2015 року складає по тілу кредиту 221764 доларів США 25 центів, що еквівалентно 4675874 грн. 37 коп., по процентам 22286 доларів США 18 центів, що еквівалентно 469901 грн. 61 коп., пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 203106 грн. 85 коп. звернути стягнення на підставі договору іпотеки № РML-003/231/2007 від 18 жовтня 2007 року на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 - на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,10 кв.м, житловою площею 40,00 кв.м шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 2598763 грн.

В іншій частині рішення судузалишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: