Рішення № 67742197, 13.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Юрченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» про стягнення середнього заробітку, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року позивач звернувся із позовом, уточнивши який зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року, його було поновлено на роботі на посаді вартівника служби охорони в Комунальному закладі Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» з 01 вересня 2015 року, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14658,93 грн.

Посилаючись на те, що вказані рішення судів в повному обсязі відповідачем не виконані, а тому на підставі ст.ст. 235, 236 КЗпП України позивач просив стягнути на свою користь з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу від 12 квітня 2016 року до дня винесення рішення суду. (а.с.1-2, 31-32, 44-45, 61-63)

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що адміністрація лікарні на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року поновила ОСОБА_2 на роботі з 01 вересня 2015 року, однак він приступив до своїх службових обов'язків лише у серпні 2016 року. (а.с.33-34)

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період часу з 12 квітня по 21 червня 2016 року у розмірі 3051,18 грн., а також стягнуто з Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» на користь держави судовий збір у розмірі 1600,00 грн. В решті позову відмовлено. (а.с.75-77)

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою позовні вимоги задовольнити. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував обставин та доказів, які викладені на обґрунтування заявленого позову та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог. (а.с.82-85)

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник відповідача ОСОБА_4 заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. ОСОБА_2 був сповіщений врученням повістки представнику ОСОБА_3.(а.с. 98-100)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року, позов ОСОБА_2 до Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу задоволено, поновлено ОСОБА_2 на посаді вартівника служби охорони в Комунальному закладі Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» з 01 вересня 2015 року, стягнуто з Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14658,93 грн., а також стягнуто з Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн. (а.с.3-14, 65-66)

Наказом Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» від 21 червня 2016 року № 224-02-02 «Про поновлення на роботі» було скасовано наказ від 01 вересня 2015 року №389-02-02 § 1 про звільнення ОСОБА_2, поновлено ОСОБА_2 на посаді вартівника служби охорони з 01 вересня 2015 року, наказано виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14658,93 грн. (а.с.35)

Вищевказаний наказ про поновлення на роботі до ОСОБА_2 доведений не був, акт про відмову ОСОБА_2 ознайомитись з наказом або стати до роботи 21 червня 2016 року не складався, лише 30 червня 2016 року відповідачем на адресу позивача направлено відповідне повідомлення, яке 04 серпня 2016 року повернуто без вручення з відміткою працівників пошти.(а.с. 39-40)

02 серпня 2016 року ОСОБА_2 був поновлений на роботі про що представниками відповідача складений відповідний Акт, здійснені відповідні записи у трудовій книжці.(а.с. 50, 53)

02 серпня 2016 року наказом відповідача № 285-02-02 ОСОБА_2 був звільнений з роботи за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за віком (ст. 38 КЗпП України).(а.с. 50-51)

Цих обставин сторони не заперечували і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 5 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після проголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 14 ЦПК України).

За змістом ст. 236 КЗпП Україниу разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100

При цьому, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року по цивільній справі № 761/26974/15-ц визначено, що середньоденна заробітна плата позивача, яка обчислена згідно із Порядком обчислення середньої заробітної плати, становить 66,33 грн.(а.с. 3-7)

З огляду на положення ч. 3 ст. 61 ЦПК України, колегія суддів визнала вказані обставини встановленими.

Встановивши, що виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі в період з 12 квітня 2016 року по 01 серпня 2016 року (74 робочих дні) було затримано з вини відповідача, на підставі ст. 236 КЗпП України, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 середнього заробітку у розмірі 4908,42 грн. (66.33 грн. х 74 роб. дні)

Оскільки з 02 серпня 2016 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи за власним бажанням і з ним мав бути проведений відповідний розрахунок при звільненні, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду підлягають задоволенню частково.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують тому колегія суддів їх відхилила.

На підставі ст. 88 ЦПК України слід стягнути із відповідача на користь держави 551 грн. 20 коп. за розгляд справи районним судом та 606 грн. 32 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 303, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 задовольнити частково, стягнути на його користь із Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», код ЄДРПОУ - 01993701 - 4908 (чотири тисячі дев'ятсот вісім) грн. 42 коп. середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 12 квітня 2016 року до 01 серпня 2016 року з обов'язковим відрахуванням із вказаної суми податків та внесків у порядку, встановленому законодавством.

В іншій частині вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути із Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», код ЄДРПОУ - 01993701 судовий збір на користь держави 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. за розгляд справи районним судом та 606 (шістсот шість) грн. 32 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова

Справа № 22-ц/796/8209/2017

Унікальний номер 761/44047/16-ц

Головуючий у першій інстанції - Волошин В.О.

Доповідач Левенець Б.Б.