Ухвала суду № 67739820, 13.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/515/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 І. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2017 року. м.Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Олексієнко І.С.,

суддів Ткаченко Л.Я., Іванова Д.Л.,

із секретарем Верещагіною В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12016120210000118 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2017 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

11.11.2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк два роки три місяці та п'ятнадцять днів;

16.12.2015 року Новгородківським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 317, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк три роки, зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання, з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю два роки

засуджено за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України, до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 16.12.2015 року і остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Байдак А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційні скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити покарання із застосуванням ст.69, 75 КК України, мотивуючи це тим, що вирок підлягає зміні в звязку з призначенням занадто суворого покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Так, при призначенні покарання, районний суд не в повній мірі врахував те, що він визнав свою вину, особисто викликав швидку допомогу потерпілому. Вказує також на те, що свідок ОСОБА_5 не був присутнім на місці вчинення злочину, а тому не знав фактичні обставини справа, однак суд послався на його показання.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 20 травня 2016 року у вечірній час, перебуваючи у підсобному приміщенні, що знаходиться на території колишнього колгоспу у с. Рибчине Новгородківського району Кіровоградської області, спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розпивали алкогольні напої. Близько 01.00 години 21 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, що переріс у бійку, під час якої ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перемістились на вулицю. Будучи на вулиці, біля підсобного приміщення, під час бійки у ОСОБА_3 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 Реалізовуючи злочинний умисел спрямований на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, ОСОБА_3, взяв зі столу кухонний ніж з керамічним лезом, повернувшись на вулицю наніс ОСОБА_6 один удар ножем в область живота, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді: рани (1) передньої черевної стінки, що продовжується у раньовий канал проникаючий у черевну порожнину з ушкодженням сигмовидної кишки, що ускладнилось внутрішньочеревною кровотечею, що утворилась від дії предмета, що має колото-ріжучі властивості, про що свідчить наявність рани, що продовжується у раньовий канал та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечним для життя у момент спричинення.

Заслухавши доповідача, у дебатах обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали подану апеляційну скаргу обвинуваченого, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Розглянувши кримінальне провадження в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що вина ОСОБА_3 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за що його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Оскільки учасниками судового провадження, в тому числі самим обвинуваченим не оскаржуються фактичні обставини вчинення правопорушення в апеляційному порядку, колегія суддів, відповідно до ст.404 КПК України, не входить до оцінки доказів провадження, тому вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України кваліфікувавши його дії як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне в момент заподіяння.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такі висновки суду відповідають матеріалам кримінального провадження

Колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.121 КК України, а також при призначенні остаточного покарання на підставі ст.71 КК України, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог статей 50, 65 КК України та розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року. Отже, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_3 покарання відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За таких обставин, доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 про помякшення йому призначеного покарання, про невідповідність призначеного останньому покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок суворості, то вони не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є тяжким злочином; особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, офіційно не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку; обставини, що помякшують покарання щире каяття; обставини, що обтяжують покарання рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, а тому обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 не можливе без ізоляції від суспільства та призначив мінімальне покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України, яке у даному випадку буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про недостатнє врахування судом першої інстанції при призначенні покарання даних про особу обвинуваченого, який визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, є необґрунтованими, оскільки їх в повній мірі враховано, що підтверджується вироком суду, а призначене покарання є обґрунтованим та відповідає цілям покарання.

Крім того, повторно враховувати обставину у виді щирого каяття, як підставу для застосування ст.69 КК України колегія суддів також не вбачає.

До того ж, відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, то застосування вдруге положення ст.75 КК України є не допустимим.

Судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 покарання дотримано вимог зазначеної норми закону України про кримінальну відповідальність. Остаточно до відбуття призначено обвинуваченому покарання більше від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 16.12.2015 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 судом першої інстанції призначено покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром, необхідне і достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, є справедливим, а також відповідає меті покарання, визначеній у ст. 50 КК України та правильно дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України.

Також і колегія суддів не знаходить підстав до застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з таких підстав.

За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступень вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого більш мякого виду основного покарання.

Згідно вироку, судом першої інстанції встановлено тільки одну обставину, що помякшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3

Крім того, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку за попереднім вироком суду, та відсутність інших помякшуючих обставин, унеможливлює застосування ст. 69 КК України.

Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання, з яким згодна і колегія суддів, відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Враховуючи викладене, підстав для скасування вироку чи для помякшення обвинуваченому покарання колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2017 року щодо ОСОБА_3 без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2