Рішення № 6773527, 10.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.09 р. Справа № 31/107пн

Суддя господарського суду Донецької області Ушенко Л.В. при секретарі судового засідання Павловій Я.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1 м. Дружківка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Таїса” м. Дружківка

до відповідача ОСОБА_3 м. Дружківка

про визнання права власності на частку в статутному фонді ТОВ „Таїса” 34,86%, що складає суму 12066,79грн та визнання недійсним договору купівлі продажу комплексу від 05.12.2008р за №7488, укладеного між відповідачами

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: не зявився

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 м. Дружківка звернулась із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Таїса” м. Дружківка, ОСОБА_3 м. Дружківка про визнання права власності на частку в статутному фонді ТОВ „Таїса” у розмірі 34,86%, що складає суму 12066,79грн та визнання недійсним договору купівлі продажу комплексу від 05.12.2008р за №7488, укладеного між відповідачами.

Позивачка неодноразово змінювала позовні вимоги.

Заявою (вхд.№0241/42377 від 15.09.2009р) позивачка просила визнати за нею право на частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю „Таїса”, у розмірі 34,86%, що відповідає 12066,79грн. та визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу від 05.12.08р. за №7488 укладений між ТОВ „Таїса” та ОСОБА_3 на комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається із будівлі магазину під літ. А-1, загальною площею 708,2м2, електрощитової шл.бл. літ. Б, вбиральні літ. В, складу шл.бл. літ. Г, огорожі з бетону літ.І. Дана заява була прийнята до розгляду.

Заявою від 26.10.09р. позивачка змінила позовні вимоги, і просила, крім заявлених вимог, також визнати право власності на частку майна комплексу обєктів нерухомості в натурі, припинивши участь її в складі учасників ТОВ „Таїса”.

Ухвалою господарського суду від 27.10.09р. заява про зміну позовних вимог від 26.10.09р. (вх.№0241/52944 від 27.10.09р.) залишена без розгляду, оскільки в даному випадку позивачка фактично не змінила заявлені вимоги, а заявила нові додаткові вимоги, які не є однорідними та обґрунтовуються різними доказами та підставами і можуть бути предметом самостійного позову.

Таким чином, предметом позову є вимоги позивачки, викладені в редакції заяви від 15.09.09р.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що в результаті укладення з іншими учасниками ТОВ „Таїса” договорів купівлі продажу корпоративних прав її частка у статутному фонді товариства склала 34,86%, що становить 12066,79грн. Позивачка повідомила про це відповідача - ТОВ „Таїса” та просила провести загальні збори та внести відповідні зміни до статуту товариства з подальшою реєстрацією змін, але відповідач не відреагував на звернення. Позивачка вважає, що таким чином відповідач не визнає її права на частку у статутному фонді товариства у розмірі 34,86%. Стосовно вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, позивач зазначає, що укладанням зазначеної угоди відповідачі порушили її право як учасника примати участь в управлінні товариством, і згода на укладання договору загальними зборами учасників товариства не надавалась.

Відповідачі в судові засідання не зявлялись, про час та день судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не надали, відзиви на позов не надали.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 15 вересня 2009р. процесуальний строк розгляду справи був подовжений на один місяць.

Сторони в судове засідання 10.11.2009р. не зявились, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу за клопотанням представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

29 квітня 1996р. між Представництвом Фонду державного майна України в м. Дружківка (Продавець) та Товариством покупців членів трудового колективу державного малого підприємства Магазин №2 „Україна” м. Дружківка (Покупець) укладено договір купівлі продажу майна державного малого підприємства „Магазин №2„Україна”.

Розпорядженням голови Дружківської міської ради народних депутатів від 07.08.96р.3540 Державне мале підприємство Магазин №2 „Україна” перереєстровано в товариство з обмеженою відповідальністю „Таїса” та зареєстровано його статут.

Позивачка ОСОБА_1 згідно статуту товариства та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є засновником і учасником товариства з обмеженою відповідальністю „Таїса” і доля її в статутному фонді згідно зазначених документів складає 2,1% або 726,92грн.

23 червня 2008р. між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі продажу корпоративних прав відповідно до якого Продавець передав Покупцю за обумовлену договором суму корпоративні права в товаристві з обмеженою відповідальністю „Таїса”, що знаходиться в м. Дружківка, Донецької області, вул. Базарна 4а, а саме належну їй частку статутного фонду, що становить 1,44%. Аналогічні договори купівлі продажу корпоративних прав 23 червня 2008р. позивачкою були укладені з іншими учасниками товариства відповідно до яких останні передали позивачці за обумовлену договором суму корпоративні права в товаристві, в розмірі часток в статутному фонді, що становить: ОСОБА_5 - 1,44%, ОСОБА_6 1,44%, ОСОБА_7 1,44%, ОСОБА_8 1,44%, ОСОБА_9 2,1%.

09 липня 2008р. між Позивачкою (Покупець) та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 (Продавці) були укладені договори купівлі продажу корпоративних прав відповідно до яких Продавці передали Покупцю за обумовлену договорами суму корпоративні права в товаристві з обмеженою відповідальністю „Таїса” у розмірі їх часток в статутному фонді, зокрема: ОСОБА_10 1,44%, ОСОБА_11 2,1%, ОСОБА_12 1,44%, ОСОБА_13 1,44%. ОСОБА_14 1,44%, ОСОБА_15 1,44%.

29 липня 2008р. між Позивачкою (Покупець) та ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 (Продавці) були укладені договори купівлі продажу корпоративних прав, відповідно до яких Продавці передали Покупцю за обумовлену договорами суму корпоративні права в товаристві, у розмірі їх часток в статутному фонді, а саме: ОСОБА_16 1,44%, ОСОБА_17 0,66%, ОСОБА_18 1,44%, ОСОБА_19 1,44%, ОСОБА_22 1,44%, ОСОБА_21 0,66%

04 серпня 2008р. між Позивачкою (Покупець) та ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 (Продавці) також були укладені договори купівлі продажу корпоративних прав відповідно до яких Продавці передали Покупцю за обумовлену договорами суму корпоративні права в товаристві, у розмірі належних їм часток в статутному фонді: ОСОБА_23 0,66%, ОСОБА_24 1,44%, ОСОБА_25 1,44%, ОСОБА_26 1,44%, ОСОБА_27 0,66%.

01.09.08р. між Позивачкою (Покупець) та ОСОБА_28 (Продавець) був укладений договір купівлі продажу корпоративних прав відповідно до яких Продавець передав Покупцю за обумовлену договорами суму корпоративні права в товаристві, у розмірі частки статутного фонду, що становить 1,44%.

Зазначені договори укладені в нотаріальній формі. Згідно з даними договорами позивачка придбала корпоративні права в розмірі 32,76% долі в статутному капіталі товариства, що становить 11339,87грн.

Листом від 18 серпня 2008р. позивачка повідомила директора ТОВ „Таїса” Кострикіну Т.П. про збільшення своєї частки у статутному фонді товариства через придбання часток інших учасників та на підставі п.4 ст. 98 ЦК України просила скликати загальні збори товариства з включенням в порядок денний питання про внесення змін до статутних документів ТОВ „Таїса”.

Доказів скликання і проведення загальних зборів суду не надано.

07 жовтня 2008р. позивачка звернулась до Приватного нотаріуса Дружківського міського нотаріального округу ОСОБА_30 із заявою, в якій просила передати Товариству з обмеженою відповідальністю „Таїса” заяву про вихід із складу учасників товариства, в якій просила вивести її із складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю „Таїса” з виділенням в натурі 35,64% Статутного фонду товариства у вигляді нерухомого майна.

Нотаріус Дружківського міського нотаріального округу ОСОБА_30 на підставі ст.84 Закону України „Про нотаріат” адресував товариству зазначену заяву позивачки.

05 грудня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Таїса” (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) був укладений договір купівлі продажу комплексу обєктів нерухомого майна, що належало товариству. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_31

Відповідно до п.2 Договору предметом договору є комплекс, розташований в АДРЕСА_1, і складається з: будівлі магазину літ. „А-1”, загальною площею 708,2м2, електрощитової шл.бл. літ. „Б”, вбиральні літ. „В”, складу літ. „Г”, огорожі з бетону літ. 1.

КП Дружківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі зазначеного договору зареєструвало право власності на обєкт нерухомості за ОСОБА_3

18 грудня 2008р. позивачка звернулась до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_3, ТОВ „Таїса” про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 21 квітня 2008р. провадження по справі було припинено та розяснено позивачці, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду Донецької області як корпоративний спір.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2008р. ухвала Дружківського міського суду від 21 квітня 2008р. залишена без змін.

Позивачка звернулась до господарського суду Донецької області з вимогою щодо визнання права на частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю „Таїса”, що складає 34,86%, та відповідає 12066,79грн. та визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 05.12.08р. за №7488 укладений між ТОВ „Таїса” та ОСОБА_3 на комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається із будівлі магазину літ. А-1, загальною площею 708,2м2, електрощитової шл.бл. літ. Б, вбиральні літ. В, складу шл.бл. літ. Г, огорожі з бетону літ.І.

Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 167 ЦК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації останньої відповідно до Закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права є цивільним правом, яке особа здійснює вільно, на свій розсуд. Серед підстав виникнення цивільних прав та обовязків відповідно до ст.11 ЦК України є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 53 Закону України „Про господарські товариства” та ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (ч.2п.1 ст. 16 ЦК України). Позивачка просить визнати її право на частку в статутному капіталі ТОВ „Таїса” у розмірі 34,86%, щ становить 12066,79грн., вважаючи, що її права в межах цієї долі в статутному капіталі не визнаються товариством, про що свідчить не скликання загальних зборів товариства з метою перерозподілу долей учасників в статутному фонді повязаного з відчуженням частиною учасників своїх корпоративних прав та не внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в тому числі і відносно її частки, з урахуванням придбаних прав та невиплата її долі у розмірі 34,86% в установленому порядку.

Відповідно до п.10.2 до виключної компетенції зборів учасників відноситься внесення змін до статуту товариства, повязаних з перерозподілом долей в статутному фонді, у складі учасників товариства.

Як встановлено судом позивачкою було укладено 24 правочини: договори купівлі продажу корпоративних прав, предметом яких є корпоративні права зазначених в них фізичних осіб, визначених в договорах як учасники ТОВ „Таїса” з відповідною долею в статутному капіталі. На підставі зазначених договорів позивачка вважає, що вона придбала корпоративні права у розмірі 32,76% та мала на момент їх придбання визначену в статуті свою долю в статутному фонді в розмірі 2,1% і тому з урахуванням її долі та придбаної частки в статутному фонді загальний розмір її долі складає 34,86%

Як вбачається з матеріалів справи після укладення позивачкою договорів купівлі продажу корпоративних прав з іншими учасниками товариства, вона зверталась до директора товариства з вимогою щодо скликання загальних зборів для вирішення питання щодо внесення змін до статуту, повязаних із зміною часток в статутному фонді учасників товариства, але в матеріалах справи відсутні докази проведення таких зборів.

Судом була витребувана реєстраційна справа ТОВ „Таїса” яка була досліджена в судовому засіданні.

Оглядом реєстраційної справи встановлено, що останні реєстраційні дії в ЄДР щодо даної юридичної особи були проведені 07.08.08р. як „Включення відомостей про юридичну особу”.В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 26.01.09р. відповідно до якого змін у складі учасників товариства та їх долей (часток) в статутному капіталі товариства відносно даних, внесених 07.08.08р. не відбулось.

За даними статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 26 січня 2009р. учасниками товариства серед тих осіб, які уклали з позивачкою договори купівлі продажу корпоративних прав є: ОСОБА_4 1.44%, ОСОБА_5 1,44%, ОСОБА_6 1,44%, ОСОБА_8 1,44%, ОСОБА_10 2,1%, ОСОБА_14 1,44%, ОСОБА_15 1,44%, ОСОБА_32 1,44%, ОСОБА_18 1,44%, ОСОБА_22 1,44%, ОСОБА_21 0,66%, ОСОБА_25 1,44%, ОСОБА_33 1,44%, ОСОБА_27 0,66%, ОСОБА_34 1,44%, ОСОБА_24 1,44%. Сама позивачка також зазначена як учасник товариства з долею в статутному фонді у розмірі 2,1%.

Разом з тим, ОСОБА_23, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_12 та ОСОБА_9, згідно статутних документів та витягу з ЄДР в якості учасників ТОВ „Таїса” не зазначені. Позивачем не надано жодних доказів того, що будь-хто з учасників змінював прізвище або змінювалась їх доля в статутному фонді чи приймались нові учасники до моменту укладання договорів купівлі-продажу корпоративних прав і зазначені дані вносились до статутних документів та реєструвались в установленому чинним законодавством порядку.

За таких обставин суд не може прийняти як підставу виникнення у позивачки права на частку в статутному фонді товариства у розмірі 6,3% у сумі 2180,74грн., оскільки відсутні належні докази того, що зазначені фізичні особи мали корпоративні права в ТОВ „Таїса”, які були предметом договорів купівлі продажу і мали право на їх відчуження.

З огляду на зазначене вимоги позивачки щодо визнання права на частку в статутному фонді товариства у розмірі 6,3% на суму 2180,74грн. задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивачки про визнання права на частку в статутному капіталі товариства у розмірі 2,1% на суму 726,92грн., то з цього приводу суд зазначає, що будь-яких доказів наявності спору з відповідачем не надано. Право позивачки на цю частку в статутному капіталі товариства закріплено в статуті товариства, який зареєстрований в установленому порядку і відомості про учасника товариства і його долю в статутному капіталі є офіційними відомостями Єдиного державного реєстру.

Як свідчить витяг з ЄДР, наданий позивачкою станом на 26.01.09р. вона включена до складу учасників товариства і її доля визначена у сумі 726,92грн., що складає 2,1%.

Таким чином вимоги позивачки в цій частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене вимоги позивачки про визнання права на частку в статутному фонді ТОВ „Таїса” у розмірі 34,86% на суму 12066,79грн. підлягають частковому задоволенню в частині визнання права на частку в статутному капіталі ТОВ „Таїса” у розмірі 26,46% на суму 9159,13грн., оскільки товариство не визнало цього права в установленому законом порядку і позивачка обґрунтовано звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Стосовно вимог позивачки про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 05.12.08р. за №7488 укладений між ТОВ „Таїса” та ОСОБА_3 на комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається із будівлі магазину під літ. А-1, загальною площею 708,2м2, електрощитової шл.бл. літ. Б, уборної цегла літ. В, складу шл.бл. літ. Г, огородження з бетону літ.І. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Позивачка в обґрунтування позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним посилалась на те, що даною угодою порушені її корпоративні права, передбачені ст. 10 Законом України „Про господарські товариства”, оскільки питання про надання згоди на укладання договорів віднесене до компетенції загальних зборів, а такі збори не проводились. Крім того позивачка посилається на порушення відповідачами ст.41, 59 Закону України „Про господарські товариства” та п.10.2 Статуту товариства.

Згідно до ст. 62 Закону України “Про господарські товариства” дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Згідно до ст. 12 Закону України “Про господарські товариства” товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст.41 ч.5 п”і” Закону України „Про господарські товариства” до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищують вказану в статуті товариства (положення даної норми поширюється на товариство відповідно до ст. 59 зазначеного закону).

Згідно п.10.1 статуту збори учасників є вищим органом товариства. Статут товариства містить вичерпний перелік питань, які відносяться до компетенції загальних зборів (п.10.2), зокрема це затвердження договорів (угод) (п.п „и” п.10.2 Статуту).

Разом з тим, господарський суд зазначає, що даний пункт не містить ніяких обмежень щодо сум укладених договорів, які є визначальними для вирішення питання затвердження їх загальними зборами товариства. Крім того в даному пункті статуту мова йде про затвердження договорів, а не про надання згоди на їх укладення.

В п.40 абз.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.08р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” зазначено, що судам необхідно врахувати, що в п „і” ч.5 ст.41 Закону України „Про господарські товариства” до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод) укладених на суму, що перевищує вказану в статуті, а не їх укладання. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу на укладання договору не обмежено, факт не затвердження договору після укладання не зумовлює його недійсність.

Відповідно до п.10.6 Статуту ТОВ „Таїса” директор товариства розпоряджається всім майном товариства, включаючи грошові кошти.

Як вбачається з матеріалів справи спірний договір було укладено від імені товариства з обмеженою відповідальністю „Таїса” в особі директора Кострикіної Т.П., яка діяла в межах своїх повноважень та статуту товариства. При укладанні договору дотримані вимоги щодо його нотаріальної форми, зміст договору не суперечить Закону та моральним засадам суспільства.

Враховуючи вищевикладене, господарський суду вважає, що вимоги позивачки про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 05.12.08р. за №7488 укладеного між ТОВ „Таїса” та ОСОБА_3 на комплекс, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з тих підстав, які визначені позивачкою в позовній заяві, не підлягають задоволенню.

З урахуванням розгляду справи, обставин виникнення спору, господарський суд вважає, що судові витрати по справі слід покласти на позивача та ТОВ „Таїса” пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Позивачем при подачі позову майнового характеру сплачено 142грн., а фактично підлягало сплаті 120,7грн., отже позивачем надмірно сплачено державне мито у сумі 21,3грн.

Керуючись ст.10, 12, 53, 62 Закону України „Про господарські товариства”, ст.147, 203, 215 ЦК України, ст. 12, 33, 43, 49, 75, 78, 82-85, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 м. Дружківка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Таїса” м. Дружківка, ОСОБА_3 м. Дружківка про визнання права на частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю „Таїса”, що складає 34,86%, що відповідає 12066,79грн. та визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу від 05.12.08р. за №7488 укладений між ТОВ „Таїса” та ОСОБА_3 на комплекс, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який складається із будівлі магазину під літ. А-1, загальною площею 708,2м2, електрощитової шл.бл. літ. Б, уборної цегла літ. В, складу шл.бл. літ. Г, огородження з бетону літ.І. задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 м. Дружківка (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) право на частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю „Таїса” (84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Базарна, 6, ЄДРПОУ 20311664), що складає 26,46%, та відповідає 9159,13 грн.

В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Таїса” (84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Базарна, 6, ЄДРПОУ 20311664) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита у сумі 91,73 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 239,4 грн.

В іншій частині судові витрати покласти на позивача.

Видати накази після набрання рішенням чинності.

Видати довідку на повернення державного мита у сумі 21,3 грн. як надмірно сплаченого

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня прийняття рішення.

Суддя