Ухвала суду № 67734399, 12.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/851/17 Головуючий у І інстанції Керекеза Я. І.Провадження № 22-ц/780/3507/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 12.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

12 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» на ухвалу Переяслав Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2017 року у справі за позовом Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» до Переяслав - Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Переяслав Хмельницької РДА Київської області,-

встановила:

у травні 2017 року Державне сільськогосподарське підприємство «Головний селекційний центр України» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Переяслав Хмельницької районної державної адміністрації № 298 від 16.03.2010 р. та № 323 від 18.03.2010 р., яким передано у власність громадянам України ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3,8990 га, із земель, що перебувають у постійному користуванні ДСП «Головний селекційний центр України» в повному обсязі, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Переяслав Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2017 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ДСП «Головний селекційний центр України» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Переяслав Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2017 року і передати дану справу на новий розгляд суду першої інстанції у новому складі суду.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції в порушення процесуальних норм не зясував природу правовідносин та підстав позову, та дійшов помилкових висновків, а тому таке рішення є безпідставним, незаконним та необґрунтованим.

Апелянт звертався до господарського суду Київської області з позовом до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

14 листопада 2016 року Господарський суд Київської області виніс рішення по справі, згідно якого у задоволенні позову відмовлено.

Підставою відмови у задоволенні позову суд назвав те, що для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач має доводити безпідставність вибуття у нього прав щодо земельних ділянок, переданих третім особам та безпідставність набуття ними прав на такі земельні ділянки, що з огляду на субєктний склад учасників розглядуваних правовідносин має вирішуватися в порядку цивільного судочинства відповідним судом загальної юрисдикції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що даний спір в межах заявлених позовних вимог та зазначеного субєктивного складу учасників процесу підлягає до розгляду господарським судом.

З такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У звязку з наведеним, критерії відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), та субєктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Згідно зі ст.ст.13 і 14 Конституції України, ст.ст.177,181,324 ЦК України, земля та земельні ділянки є обєктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Відповідно до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 встановлено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого субєкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення ст.11 ЦК України, ст.ст.78,116,122 ЗК України, Верховний Суд України дійшов до висновку, що в звязку з прийняттям субєктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин, відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обовязків фізичних і юридичних осіб приватного права. За таких обставин рішення субєкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, субєктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а обєктами землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю. Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16,21,393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однієї зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них субєкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею, крім спорів, передбачених ч. 1 ст.16 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших обєктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства, про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та повязаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від субєктивного складу їх учасників.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної в постанові №6-2510цс15 від 16 грудня 2015 року, рішення органу місцевого самоврядування або органу державної влади у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п.10 частини другої статті 16 ЦК України та повинна предявлятися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув, в звязку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» підлягає задоволенню, ухвала Переяслав Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2017 року скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, встановити наявність фактичних даних, які мають значення для справи і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись: ст.ст.303,307,312-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» задовольнити, ухвалу Переяслав Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2017 року скасувати, питання про відкриття провадження направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді