Ухвала суду № 67732434, 10.07.2017, Апеляційний суд Волинської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я. ,

суддів - Грушицького А.І., Данилюк В.А.,

секретар с/з – ОСОБА_1,

з участю:

позивача – ОСОБА_2,

представника позивача – ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 травня 2017 року позов у даній справі задоволено частково. Постановлено усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 у місті Володимирі-Волинському Волинської області, зобов’язавши ОСОБА_6 зняти замки у міжкімнатних дверях, які ведуть на кухню, заборонити втручатися в системи електро-, газо-, водо- та теплопостачання будинку, не чинити перешкод у користуванні приміщеннями кухні, ванної та коридору, горища, прибудинковою територією, не чинити перешкод у користуванні побутовими приладами: газовою плитою «Gorenie» та опалювальним приладом – двоконтурним котлом «Buderos». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 02 червня 2017 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили його скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили скаргу задовольнити, представник відповідача апеляційну скаргу заперечив та просив її відхилити, відповідачі в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення, суд виходив із недоведеності позивачем обставин щодо постійного проживання відповідача ОСОБА_5 у спірному жилому приміщенні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

У своїй позовній заяві позивач ОСОБА_2 зазначала, що відповідач ОСОБА_5 вселився в її житловий будинок та чинить їй перешкоди у його користуванні.

Як убачається із матеріалів справи, позивачу ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності від 18.05.1990 року на праві приватної власності належить 1 / 2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 4). Із копії будинкової книги убачається, що за вказаною адресою зареєстровані позивач, як власник будинку, та її дочка – ОСОБА_6 з онуками (а. с. 6-8).

Згідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сімї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм закону право користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Власник житла має право має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування своїм майном.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, всупереч зазначеним вимогам закону, позивач суду не довела, що відповідач чинить їй перешкоди в користуванні її власним жилим приміщенням.

Так, 19 квітня 2017 року виконавчим комітетом Устилузької міської ради Володимир – Волинського району був складений акт обстеження фактичного місця проживання ОСОБА_5, із якого убачається, що ОСОБА_5 зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 121).

Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_5 чинить перешкоди позивачу ОСОБА_2 у користуванні жилим приміщенням, остання суду не подала.

Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 травня 2017 року в даній справі в частині відмови в задоволенні позову та додаткове рішення Володимир-Волинського міського суду від 02 червня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді