Рішення № 67725082, 12.07.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/5993/17

Справа № 522/3068/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 р. м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Домусчі Л.В.,

при секретарі Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.02.2017 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 17555 грн. 12 коп. та моральної шкоди у розмірі 27000 грн..

В обґрунтування позовних вимог відзначивши, що 18.10.2016 року о 18.40 год. у м. Одесі на перехресті рівнозначних доріг вул. Торгова-Єлісаветінська ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не надав перевагу у русі автомобілю НОМЕР_2, під керуванням чоловіка позивачки ОСОБА_3, що наближався праворуч від нього, у результаті зіткнення автомобілі зазнали механічні ушкодження. Внаслідок ДТП позивачка понесла матеріальні витрати на відновлювальний ремонт автомобіля у сумі 17555 грн. 12 коп.. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2016 року водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП. Проте, добровільно відповідач відмовляється відшкодувати завдані збитки. Також позивачка посилалась на те, що їй завдано було моральної шкоди, яка виразилась у психологічних переживаннях внаслідок порушення її звичайного стану життя (не може провести планове дослідження після породілля дитини, яка народилась 28.09.2016 року; немає можливості вивозити своїх трьох дітей, двоє з яких немовлята, до їх оточення, оскільки транспортний засіб перебуває більше місяця у ремонті; чоловік також немає можливості виконувати свої батьківські обовязки через відсутність транспортного засобу та витрачає значну кількість грошей на таксі та інші транспортні засоби для підтримання нормальної життєдіяльності їх родини). Моральну шкоду оцінила у сумі 27000 грн..

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 (діє на підставі ордеру серії ОД №154231) позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані, підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 (діє на підставі довіреності від 07.03.2017 року) у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими. Пояснила, що відсутня експертиза автомобіля та не встановлено, які існували пошкодження автомобіля до моменту ДТП. Позовні вимоги в частині моральної шкоди також вважає безпідставними та необґрунтованими.

Суд, вивчивши матеріали справи, додані до неї документи, заслухавши думку осіб, які брали участь у справі, оцінивши в сукупності надані докази, вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2016 року о 18 год. 40 хв. у м. Одесі на перехресті рівнозначних доріг вул.. Торгова-Єлісаветінська ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не надав перевагу у русі автомобілю НОМЕР_2, під керуванням чоловіка позивачки ОСОБА_3, що наближався праворуч від нього, унаслідок чого здійснив з ним зіткнення. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

З витребуваної судом для огляду справи №522/21564/16-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6, суд вбачає, що відносно ОСОБА_2 у звязку з вищезгаданими подіями було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2№025744 від 27.10.2016 року та зазначено, що відповідач порушив вимоги п.16.12 Правил дорожнього руху.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2016 року водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та накладено на останнього штраф у розмірі 340 грн.. Також, з постанови суду вбачається, що ОСОБА_2 вину визнав.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

Згідно ч.1 та п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей11,22,23,599,1166-1168 ЦК Українифакт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Згідно з положеннями ч. 1ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина другастатті 1187 ЦК України).

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа. Відповідна правова позиція ВСУ, викладена у постанові від 20 січня 2016 року.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Вважається, що положення цієї норми на підставі ст. 8 ЦК України можуть застосовуватися при відшкодуванні шкоди не лише страховиком, а й іншими особами, які несуть відповідальність за її заподіяння.

Відповідально до ч. ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У будь-якому випадку суд бере до уваги, що обов'язок доведення розміру шкоди лежить на позивачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір майнової шкоди, заподіяний власнику транспортного засобу унаслідок ДТП, становить 17 55 грн. 12 коп. ,що підтверджується ОСОБА_4 виконаних робіт №ШР-00000827 від 21.11.2016 року) та вказану суму грошей за ремонт автомобіля сплачено , про що свідчить квитанція від 30.11.2016 року, наявна у матеріалах справи.

Судом було розяснено сторонам їх права та обовязки, передбачені положеннями ст..27, 31 ЦПК України, проте стороною відповідача до суду не заявлялось клопотання про призначення по справі відповідної судової експертизи , жодним чином сума матеріального збитку стороною відповідача не спростована. Крім того в судовому засіданні на запитання головуючого судді щодо наявності такого клопотання, представник відповідача відмовилась його підтримувати та заявила інше клопотання про призначення трасо логічної експертизи, яку суд вирішив згідно норм ЦПК України.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача стосовно того, що він не вважає себе винним у завданні шкоди, оскільки відповідач свою вину визнав у судовому засіданні при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищевикладене, суд з урахуванням принципу, що доказування не може ґрунтуватись на припущенням, з урахуванням належних та допустимих доказів, зважаючи на те, що відповідачем не спростовано своєї вини у завданих позивачці збитків, приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 майнової шкоди саме у розмірі 17555 (сімнадцять тисяч пятсот пятдесят пять )грн. 12 коп..

Що ж стосується позовних вимог позивачки щодо відшкодування завданої моральної шкоди, то суд враховує наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема п. 4 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Постановою передбачено, що оскільки відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, то необхідно з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Проте, в ході судового розгляду справи не було надано належних доказів та встановлено, в чому саме полягла завдана позивачу моральна шкода та неправомірність дій відповідача та причинний зв'язок між завданням шкоди та неправомірними діями відповідача, на надано обґрунтованого підтвердження заявленого розміру моральної шкоди. Вказане також не знайшло відображення в матеріалах справи. Крім того суд враховує що ДТП сталося 18.10.2016р,, а ремонт був здійснений 30.11.2016р.

З огляду на що в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд відмовляє.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повно і всебічно зясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні, вирішив справу згідно із законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10, 11, 27,31, 60,61,88, 208-210,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 1166, 1167,1187 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 17555 (сімнадцять тисяч пятсот пятдесят пять )грн. 12 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, згідно ч.2 ст. 294 ЦПК України.

Суддя Домусчі Л.В.

12.07.2017