Ухвала суду № 67723373, 12.07.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/2760/15-ц Провадження № 22-ц/772/1929/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 5Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12 липня 2017 рокум. Вінниця

Суддя судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області Луценко В.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна, квартири особистою приватною власністю, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», про визнання майна, квартири спільною сумісною власністю подружжя, про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на частку квартири, усунення перешкод в користуванні квартирою, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 оскаржує в апеляційному порядку рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна, квартири особистою приватною власністю, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «Укргазбанк», про визнання майна, квартири спільною сумісною власністю подружжя, про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на частку квартири, усунення перешкод в користуванні квартирою.

Вивчаючи матеріали справи, суддею було встановлено, що апеляційна скарга повинна бути залишена без руху, у звязку з наступним.

Підпунктом 6 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору за подання, зокрема, апеляційної скарги на рішення суду, у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п.21 постанови №10 від 17.10.2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

З прохальної частини апеляційної скарги ОСОБА_3 вбачається, що він просить скасувати оспорюване рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3

За таких обставин судовий збір повинен стягуватись з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

З заяви про уточнення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 (т.3,а.с.48-51) вбачається, що він просив визнати за ним право власності на 34,33% спірної квартири, усунути перешкоди у користуванні вищевказаною власністю, поділити рухоме майно набуте у шлюбі, шляхом стягнення різниці коштів на його користь.

Враховуючи, що останні уточнення зустрічних позовних вимог були надані суду 12.06.2017 року, то при визначенні ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви слід застосовати положення ЗУ «Про судовий збір» в редакції від 01.01.2017 року, яка була чинна на момент уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

З зустрічних позовних вимог вбачається, що в них обєднані майнові (визнання права власності, поділ рухомого майна) та немайнові вимоги (усунення перешкод в користуванні).

Згідно з пп.1 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.80 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів, ціна позову визначається сумою, яка стягується. У позовах про визнання права власності на майно або його витребування, ціна позову визначається вартістю майна.

З наведеного вбачається, що ціна позову за зустрічним позовом складає 97801 гривень, яка складається 34,33% вартості спірної квартири та компенсації від поділу меблів.

Відповідно до пп.2 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою складала 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлений прожитковий мінімуму для працездатних осіб, який у 2017 році складає 1600 гривень.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 повинен був сплатити 110 відсотків ставки від 1 відсотку ціни позову за зустрічним позовом, а саме 1075,81 гривень та 110 відсотків ставки від 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 704 гривні, а разом 1779,81 гривню, за оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

З первісної позовної заяви ОСОБА_2 (т.1,а.с.1-2) вбачається, що вона просить право власності на спірну квартиру. У березні 2015 року ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги та просила визнати особистою приватною власністю мебель та інше майно (т.2,а.с.66-67).

З наведеного вбачається, що ціна позову за первісним позовом складає 313040 гривень.

Враховуючи, що ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги 25.03.2016 року, то при визначенні ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви слід застосовати положення ЗУ «Про судовий збір» в редакції від 26.09.2015 року, яка була чинна на момент уточнення позовних вимог.

Згідно з пп.1 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 повинен був сплатити 110 відсотків ставки від 1 відсотку ціни позову за первісним позовом, а саме 3443,44 гривень, за оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом.

Таким чином, ОСОБА_3 повинен був сплатити разом 5223,25 гривню за подання апеляційної скарги на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року.

Натомість матеріали справи взагалі не містять доказів сплати ОСОБА_3 судового збору.

Отже, ОСОБА_3 необхідно сплатити 5223,25 гривень до УК м. Вінниці (м. Вінниця) 22030001, код ЄДРПОУ 38054707, банк: ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, р/р 31213206780002 та надати оригінал квитанції про сплату судового збору суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Оскільки, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам Закону, її необхідно залишити без руху, надавши строк на усунення зазначеного недоліку.

Керуючись ч.1 ст.121, ч.2 ст.297 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків не пізніше пяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У випадку невиконання вимог ухвали судді апеляційна скарга не буде прийнята до провадження суду апеляційної інстанції і буде повернута апелянту.

Дана ухвала судді оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Вінницької області: __ ОСОБА_4