Ухвала суду № 67720198, 05.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 761/40048/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/6089/2017Головуючий у суді першої інстанції - Рибак М.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_8.,

представника відповідача Вишнівського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова про визнання нормативно-правового акта незаконним і його скасування в окремій частині,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова про визнання нормативно-правового акта незаконним і його скасування в окремій частині.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30.08.2011 конференцією трудового колективу Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова було прийнято Правила внутрішнього трудового розпорядку НПУ ім. М.П. Драгоманова, пунктом 7.8. якого було встановлено, що за порушення статуту університету, Правил внутрішнього розпорядку, Положення про державний вищий заклад освіти, а також Правил проживання в гуртожитках університету до студентів, аспірантів, докторантів, слухачів університету може застосовуватись дисциплінарне стягнення, а саме: догана; відрахування.

Позивач вважав вказаний пункт Правил таким, що не відповідає вимогам Конституції України та законам України, оскільки ними передбачено, що виключно законами України визначаються, серед іншого, діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них.

Разом із тим, жодним законом не встановлено діянь, які є дисциплінарними правопорушеннями студентів, аспірантів, докторантів, слухачів університету, а тому вказаний пункт 7.8 правил є незаконним та підлягає скасуванню.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.04.2017 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 7.8 Правил внутрішнього трудового розпорядку Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, затверджених конференцією трудового колективу 30 серпня 2011 року (протокол № 2).

Стягнуто з Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що судом було безпідставно відмовлено відповідачу в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності. Крім того, вважає, що не може бути застосований спосіб захисту прав та інтересів обраний позивачем, оскільки відповідач не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Висновок суду про наявність правових підстав для задоволення позову є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 30.08.2011 конференцією трудового колективу Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова було прийнято Правила внутрішнього трудового розпорядку НПУ ім. М.П. Драгоманова (далі по тексту - Правила) (а.с. 5-10).

Згідно із п. 7.8 Правил, за порушення Статуту університету, Правил внутрішнього розпорядку, Положення про державний вищий заклад освіти, а також Правил проживання в гуртожитках університету до студентів, аспірантів, докторантів, слухачів університету може застосовуватись дисциплінарне стягнення: догана; відрахування.

Відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Рішенням Конституційного Суду України від 30.05.2001 року у справі № 7-рп/2001 встановлено, що положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба, розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Чинними законами України, зокрема Законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту», не встановлено діянь, які є дисциплінарними правопорушеннями студентів, аспірантів, докторантів, слухачів вищих навчальних закладів, і відповідальність за них.

Водночас, Правила є внутрішнім (локальним) підзаконним нормативно-правовим актом університету, а тому, згідно із наведеним рішенням Конституційного Суду України, не можуть самостійно встановлювати діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями студентів, аспірантів, докторантів, слухачів, і відповідальність за них.

Оскільки діяння, зазначені в пункті 7.8 Правил не передбачені законом як підстави для дисциплінарної відповідальності, цей пункт суперечить пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України.

Таким чином, враховуючи те, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на всій території України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виключно законами України визначаються діяння, що є дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить довисновку про те, що спірний пункт 7.8 Правил внутрішнього трудового розпорядку Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, затверджених конференцією трудового колективу 30 серпня 2011 року (протокол № 2) є незаконним та вимоги про його скасування є обгрунтованими.

Заперечення відповідача та його доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, також є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, наявних в ній доказах та вимогах закону.

У відповідності до вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частинами 3-5 ст. 267 ЦК України закріплено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із даним позовом 11.11.2016, а матеріали справи не містять його підпису про ознайомлення із Правилами до 11.11.2013, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про застосування строку позовної давності.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання незаконнім рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, не може бути застосовано до університету, оскільки останній не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

За ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Наведений відповідачем аргумент є за своєю суттю формальним і не спростовує правильність і справедливість оскаржуваного рішення.

Так, Верховний Суд України у своїй постанові від 12.06.2013 у справі № 6 32цс13 сформулював правову позицію, за якою законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Як зазначає Верховний Суд України, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Перелік способів захисту права, визначений статтею 16 ЦПК України, не містить такого способу, який би дозволяв забезпечити ефективний захист порушених прав особи у разі видання протиправних внутрішніх (локальних) правових актів підприємств, установ та організацій.

Разом з тим, за ч. 9 ст. 8 ЦПК України, забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Таким чином, виходячи із необхідності ефективного захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції правомірно, на підставі аналогії закону (ч. 8 ст. 8 ЦПК України) визнав незаконним і скасував локальний нормативно-правовий акт університету в окремій частині.

Отже, застосований судом першої інстанції спосіб захисту права, з урахуванням наведених норм ЦПК України та позиції Верховного Суду України, є правильним і справедливим по суті, а доводи відповідача не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення в оскаржуваній частині.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова про визнання нормативно-правового акта незаконним і його скасування в окремій частині - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А. Шебуєва