Рішення № 6771872, 05.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.11.09 р.                     Справа № 38/119                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Курило Г.Є.

Суддів Левшиної Г.В., Нестеренко Ю.С.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансмет”, м.Тернопіль

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк

Про стягнення 30585 грн. 45 коп.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Середа І.В.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансмет”, м.Тернопіль, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 19421грн.73 коп., інфляційні витрати в розмірі 5379грн.82коп., пені в розмірі 2054 грн. 82 коп., 3% річних в розмірі 729 грн. 51 коп., а також витрати на послуги адвоката в розмірі 3000грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на закупівлю брухту і відходів чорних металів №4400001961 від 05.07.2007р., додаткові угоди та специфікації до договору, видаткові накладні, повідомлення №579 від 27.11.2008р., приймально-здавальні акти, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В позовній заяві позивач також просить суд накласти арешт на рахунок відповідача №26069198005502 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк” в межах заявлених позовних вимог.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 13.04.2009р. порушив провадження у справі № 38/119 та призначив її розгляд на 18.05.2009р.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 14.05.2009р. справу №38/119 було передано для розгляду судді Курило Г.Є.

Відповідно до листа №32юр від 18.05.2009р. відповідач просить суд здійснити процесуальне правонаступництво згідно до ст. 25 ГПК України із Закритого акціонерного товариства „Мініметалургійний завод „Істіл (Україна)” на Закрите акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, м. Донецьк.

Відповідачем надані витяги із Статуту та протоколу № 33 загальних зборів акціонерів від 05.11.2008р., з яких вбачається, що Закрите акціонерне товариство „Мініметалургійний завод „Істіл (Україна)” перейменоване у Закрите акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”. Закрите акціонерне товариства „Донецький електрометалургійний завод” є правонаступником усіх прав та обов’язків Закритого акціонерного товариства „Мініметалургійний завод „Істіл (Україна)”. У зв’язку з цим, суд здійснив заміну відповідача, Закритого акціонерного товариства „Мініметалургійний завод „Істіл (Україна)” його правонаступником - Закритим акціонерним товариством „Донецький електрометалургійний завод”, відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до клопотання сторін ухвалою від 17.06.2009р. строк розгляду справи продовжений до 14.09.2009р., відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

До канцелярії господарського суду Донецької області 05.08.2009р. від відповідача надійшов відзив №32/5вх від 04.08.2009р., відповідно до якого останній просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Трансмет”, м.Тернопіль в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених в даному відзиві.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 14.09.2009р. розгляд справи здійснювався колегіально у складі суддів: головуючого судді Курило Г.Є., суддів Левшиної Г.В. та Нестеренко Ю.С.

09.09.2009р. на адресу господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання, в якому останній повідомляє суд, що 12.08.2009р. найменування відповідача приведено у відповідність до вимог Закону України „Про акціонерні товариства” та Закрите акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод” перейменоване в Приватне акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, у зв’язку з чим просить суд при розгляді справи та прийнятті рішення, прийняти до уваги надану інформацію та додані документи до цієї заяви і замінити найменування відповідача у справі із Закритого акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод” на Приватне акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”.

В підтвердження зміни назви відповідачем надане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 432731 Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”; довідка АБ № 207129 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.08.2009р., виписка з статуту.

Відповідно до ухвали від 14.09.2009р. суд змінив найменування відповідача з Закритого акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод” на Приватне акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”.

В процесі розгляду справи сторонами надавались письмові пояснення по суті справи.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20 та 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

05.07.2007р., між Товариством з обмеженою відповідальністю „Трансмет”, м.Тернопіль (постачальник, позивач), та Закритим акціонерними товариством “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)”, м.Донецьк, (покупець, відповідач), укладено договір на закупівлю брухту і відходів чорних металів №4400001961 (договір), який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно п. 1 договору постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити брухт і відходи чорних металів відповідно з ДСТУ 4121-2002 (товар) на умовах: для поставок залізничним транспортом – FCA (станція відправлення), відповідно правил Інкотермс 2000, всі витрати по транспортуванню несе покупець; для поставок автомобільним транспортом – СРТ (склад покупця), відповідно правил Інкотермс 2000.

Кількість постачаємого товару, ціна товару, асортимент (вид, підвид, марка), відвантажувальні реквізити, строки поставки узгоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору (п.1.2. договору).

Орієнтовна сума даного договору складає 50000000грн.00коп., без ПДВ (п.2.4. договору).

Датою поставки товару покупцю вважається дата виписки заводської форми приймально-здавального акту Ф.69 і/або Ф.19 (п.3.3. договору). Відповідно до додаткової угоди б/н від 11.12.2007р. п. 3.4. даного договору викладений в наступній редакції: датою переходу права власності від постачальника до покупця є дата відправки товару.

Відповідно до додаткової угоди від 10.12.2007р. строк дії договору продовжений до 31.12.2008р.

Суду надані відповідні специфікації до договору, в яких сторони домовились щодо найменування, асортименту, кількості, цін, вартості та щодо суттєвих умов поставки продукції.

Дані специфікації вважаються невід’ємною частиною договору №4400001961 від 05.07.2007р. (п. 10 специфікацій до договору).

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору згідно до специфікацій до договору позивач у відповідності до видаткових накладних за період з 03.08.2007р. по 19.12.2007р. поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 2183244 грн. 93 коп. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами та печатками сторін на даних документах. Внаслідок цього обов’язок передачі продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України. В даних видаткових накладних, наявних матеріалах справи, є посилання на договір №4400001961 від 05.07.2007р.

Факт постачання продукції також підтверджується квитанціями про приймання вантажу, рахунками-фактурами та приймально-здавальними актами Ф.69, наявними в матеріалах справи.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві продукції на суму 2183244 грн. 93 коп.

Відповідно до п. 3.7. договору оплачена постачальником при поставці товару залізничним транспортом до станції призначення відшкодується покупцем разом з оплатою вартості товару. Оплата залізничного тарифу здійснюється додатково, відповідно до залізничної накладної.

У відповідності з актами здачі-приймання робіт (надання послуг), що підписані сторонами без заперечень та зауважень за період з 11.08.2007р. по 19.12.2007р., позивачем понесені витрати на оплату залізничних послуг в сумі 231051 грн.60коп. В актах здачі-приймання робіт (надання послуг) є посилання на договір №4400001961 від 05.07.2007р.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата за товар здійснюється покупцем на підставі виставлених постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, не пізніше 5 банківських днів від дати поставки товару. Рахунок на оплату видається на кількість товару, вказаної в актах Ф.69 і/або Ф.19 покупця. По узгодженню сторін, оформленому додатковою угодою до даного договору, можливий розрахунок між сторонами у вигляді часткової передоплати на кожну конкретну партію товару, здійсненої після відправки товару (п.2.2. договору).

Суд зазначає, що відповідно до умов договору оплата здійснюється не пізніше 5 банківських днів від дати поставки товару, а не від моменту отримання рахунків.

Крім того, проаналізувавши умови договору суд дійшов висновку про те, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за договором.

На підставі вищевикладеного, заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем виконання останнім умов договору спростовується матеріалами справи.

Таким чином на момент подачі позовної заяви строк виконання відповідачем зобов’язань по оплаті поставленого товару та залізничного тарифу є таким, що настав.

За твердженням позивача відповідач частково здійснив оплату відповідно до умов договору, однак на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Трансмет”, м.Тернопіль складає 19421грн.73коп.

Суд в ухвалах від 07.09.2009р., 14.09.2009р., 30.09.2009р., 20.10.2009р. зобов’язував відповідача надати докази часткової оплати товару та залізничного тарифу по накладним та актам здачі-приймання робіт (надання послуг), що наявні в матеріалах справи. Ухвали суду відповідачем не виконані, пояснень щодо невиконання вимог суду не надано.

Позивачем на адресу відповідача направлене повідомлення № 579 від 27.11.2008р. з вимогою перерахувати на рахунок позивача заборгованість в розмірі 19421грн.73коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 19421 грн. 73 коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 19421 грн. 73 коп. підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення строків оплати поставленої продукції позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 2054 грн. 82 коп. за період з 24.12.2007 р. по 24.06.2008р.

У випадку прострочення платежу за поставлений товар на строк більш ніж, що вказаний в п. 2.2 даного договору покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент поставки товару (п. 4.1 договору).

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 26.08.2009р., 07.09.2009р., 14.09.2009р., 30.09.2009р. та 20.10.2009р. суд зобов’язував позивача надати письмові пояснення щодо періоду нарахування пені та письмові пояснення щодо документів на підставі яких виникла заборгованість в розмірі 19421грн.73коп. (конкретно вказати накладну, акт здачі-приймання робіт або інші бухгалтерські документи). Однак дана вимога суду не виконана.

Розрахунок позивача пені, що доданий до позовної заяви не може бути доказом у справі та прийнятий судом до уваги, оскільки даний розрахунок не є обґрунтованим, здійснений без урахуванням кожної накладної та акту здачі-приймання робіт (надання послуг), на підставі яких виникла заборгованість.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Тобто, з урахуванням вищевикладеного, оскільки позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, а саме обґрунтований розрахунок пені, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, у зв'язку з недоведеністю.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище норми позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 729грн.51коп. та інфляційні витрат в розмірі 5379 грн. 82 коп. за період з 24.12.2007р. по 24.03.2009 р.

Оскільки позивачем не зазначено саме відповідно до яких видаткових накладних та актів здачі-приймання робіт (надання послуг), що наявні в матеріалах справи, виникла заборгованість, враховуючи, що остання поставка здійснювалась 19.12.2007р., на підставі п.2.2 договору, суд встановив, що граничним строком оплати заборгованості є 26.12.2007р. На підставі зазначеного, період нарахування 3 % річних повинен здійснюватись за період з 27.12.2007р. по 24.03.2009р.

Здійснивши перерахунок 3% річних, приймаючи до уваги факт прострочення виконання відповідачем грошового обов’язку вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 723грн.13коп. за період з 27.12.2007р. по 24.03.2009 р.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, суд встановив, що сума інфляційних витрат в розмірі 5379 грн. 82 коп. за період з січня 2008р. по березень 2009 р. підлягає задоволенню в повному обсязі.

В позовній заяві позивач також просить суд накласти арешт на рахунок відповідача №26069198005502 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк” в межах заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Тобто, Господарським процесуальним кодексом України передбачено право суду накладати арешт на грошові суми, а не на рахунки відповідача. Крім того, позивач ніяким чином не обґрунтував своє клопотання.

На підставі зазначеного, суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 3000грн.00 коп. відповідно до договору про надання правової допомоги №б/н від 20.03.2009р.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Втім, матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Однак, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю представник позивача не надав.

Таким чином, в вимогах позивача про стягнення з відповідача витрат за послуги адвоката в сумі 3000грн. 00 коп., суд відмовляє, оскільки дані вимоги недоведені та необґрунтовані.

Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 19421грн.73 коп., інфляційні витрати в розмірі 5379грн.82коп., пені в розмірі 2054 грн. 82 коп., 3% річних в розмірі 729 грн. 51 коп., загальна сума позову складає 27585 грн.88 коп.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 275 грн. 86 коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №1462 від 24.03.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 305 грн. 86 коп.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачене позивачем державне мито в розмірі 30 грн. 00 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 69, 66, 67, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансмет”, м.Тернопіль, до Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод” (83062, м.Донецьк, вул. Івана Ткаченко, 122, ЄДРПОУ 30479040, п/р №26008010788002 в ПАО „Альфа Банк”, МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансмет” (46020, м.Тернопіль, вул. Бродівська-Гріга, 2, ЄДРПОУ 24628559, п/р №2600600013983 у ТФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 338879) заборгованість в сумі 19421грн.73коп., 3% річних в сумі 723грн.13коп., інфляційні витрати в розмірі 5379грн.82коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 255 грн. 25 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109 грн. 18 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Трансмет” (46020, м.Тернопіль, вул. Бродівська-Гріга, 2, ЄДРПОУ 24628559, п/р №2600600013983 у ТФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 338879) надлишкове сплачене державне мито в розмірі 30грн.00коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 05.11.2009р. оголошено повний текст рішення.

Головуючий суддя           Г.Є. Курило

Суддя Г.В. Левшина

Суддя Ю.С. Нестеренко

Суддя