Рішення № 67718447, 12.07.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3625/16-ц

Провадження № 2/639/121/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С.М.,

при секретарі судового засідання - Макушенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», Приватного акціонерного товариства Київський страховий дім», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до КП «Шляхрембуд», ПрАТ «Київський страховий дім», третя особа: ОСОБА_2, який в подальшому було уточнено. Відповідно до уточненої редакції позовних вимог ОСОБА_1 просив суд стягнути стягнути з КП «Шляхрембуд» на користь позивача матеріальну шкоду (збитки), заподіяну йому внаслідок пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в межах ліміту відповідальності з урахуванням франшизи (49000 грн), у розмірі 132951 грн; стягнути з КП «Шляхрембуд» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20000 грн; стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь позивача страхову виплату в межах ліміту відповідальності з урахуванням франшизи за шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 11623,22 грн; стягнути з КП «Шляхрембуд» на користь позивача витрати за експертно-оціночні послуги (проведення експертного автотоварознавчого дослідження) у сумі 1320 грн, а також судові витрати стягнути з відповідачів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 16.01.2016 о 18.00 год. третя особа ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ЗИЛ-130, реєстраційний номер НОМЕР_1, біля буд. 151/В по пр. Льва Ландау в м. Харкові, порушуючи п. 10.1 ПДР України, скоїв зіткнення з автомобілем марки ТОYОТА, модель FJ CRUISER, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки ТОYОТА, модель FJ CRUISER, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_1, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 01.06.2013, отримав пошкодження.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі № 641/993/16-п від 09.02.2016 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн. У вказаній постанові зазначено, що під час скоєння ДТП ОСОБА_2 працював водієм у Комунальному підрядному спеціалізованому підприємстві по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд». Власником автомобіля марки ЗИЛ-130, реєстраційний номер НОМЕР_1, є КП «Шляхрембуд», згідно з інформації страхового полісу № АЕ 6807463 від 11.12.2015.

На думку позивача, так як ОСОБА_2 в момент ДТП перебував в трудових правовідносинах з КП «Шляхрембуд» та в силу своїх трудових обов'язків керував транспортним засобом ЗИЛ-130, реєстраційний номер НОМЕР_1, то цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була заподіяна ОСОБА_1 з вини третьої особи несе також особа, яка є володільцем вказаного транспортного засобу, а саме відповідач КП «Шляхрембуд».

Після ДТП позивачеві стало відомо, що цивільно-правова відповідальність КП «Шляхрембуд», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6807463, застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім».

Для врегулювання страхового випадку позивач звернувся до відповідача ПрАТ «Київський страховий дім» з проханням щодо здійснення страхової виплати. Однак, на день подання цього позову жодного повідомлення про результат прийнятого рішення страховою компанією надано не було, а питання щодо виплати страхового відшкодування позивачеві відповідачем ПрАТ «Київський страховий дім» не будо вирішено.

В той же час, 22.01.2016 позивач звернувся до ТОВ «Центр Експертних досліджень» з метою проведення експертного автотоварознавчого дослідження та визначення розміру матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП транспортного засобу ТОYОТА, модель FJ CRUISER, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 на дату проведення такого дослідження.

25.03.2016 експертом ОСОБА_5 було складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого колісного транспортного засобу. До висновку додано ремонту калькуляцію, відповідно до якої вартість ремонтно-відновлювальних робіт транспортного засобу ТОYОТА, модель FJ CRUISER, реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 147425,46 грн.

Визначений вказаним висновком розмір матеріального збитку, завданий власникові транспортного засобу ТОYОТА, модель FJ CRUISER, реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкодженого при ДТП 16.01.2016, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, без врахування величини втрати товарної вартості, по виявленим пошкодженням при обстеженні транспортного засобу 28.01.2016, в цінах на дату завершення виконання дослідження складає 93198,09 грн, з урахуванням ПДВ.

У зв'язку із необхідністю, ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 з метою здійснення ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого після ДТП автомобіля. Відповідно до акту виконаних робіт від 25.02.2016 за проведені ремонтні роботи позивачем було фактично сплачено 166951 грн. Крім того, згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.03.2016, на підставі наряду заказу, позивачем за ремонтні роботи також було сплачено 15000 грн.

Таким чином, у зв'язку з проведенням відновлювального ремонту автомобіля та фактично витрачених коштів, сума ремонтно-відновлювальних робіт, яка підлягає виплаті становить 181951 грн.

Крім того, ОСОБА_1 посилається на вимоги законодавства України про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно якого розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Позивач зазначає, що п. 4 вищезазначеного полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілому становить 50000 грн, при цьому розмір франшизи (частини збитків, що не відшкодовується страховиком) складає 1000 грн.

На підставі вищезазначеного розмір страхової суми яка підлягає виплаті з ПрАТ «Київський страховий дім» за заподіяну матеріальну шкоду ОСОБА_1, з урахуванням франшизи, становить 49000 грн (50000 - 1000), тобто в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, відповідно до укладеного з КП «Шляхрембуд» полісу № АЕ/6807463 від 11.12.2015.

Проте, у зв'язку з тим, що відповідач ПрАТ «Київський страховий дім» насьогодні частково здійснив виплату страхового відшкодування позивачу у сумі 37376,78 грн, розмір страхової виплати за заподіяну матеріальну шкоду ОСОБА_1 підлягає зменшенню та становить 11623,22 грн (49000 - 37376,78).

Однак, так як страхове відшкодування в сумі 49000 грн не покриває розміру спричиненої позивачеві майнової шкоди, згідно з вимогами цивільного законодавства України, з відповідача КП «Шляхрембуд» підлягає стягненню 132951 грн, в тому числі з урахування суми франшизи у розмірі 1000 грн, яка підлягає стягненню з КП «Шляхрембуд» (181951 - 49000 = 132951).

Також відповідно до договору про надання експертних послуг 22.01.2016 та на підставі акту прийому-передачі наданих робіт (послуг) від 25.03.2016 позивачем додатково понесено витрати на залучення компетентної особи для проведення експертного дослідження та встановлення розміру заподіяної матеріальної шкоди (збитків) завданої внаслідок ДТП, сума яких також підлягає стягненню з КП «Шляхрембуд».

Крім того, як зазначає позивач, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди йому завдано моральної шкоди, оскільки протягом тривалого часу через наявність пошкодженого автомобіля ОСОБА_1 не може використовувати належний йому транспортний засіб за призначенням, що призвело до порушення звичайного ритму життя позивача, до додаткових та непередбачуваних витрат часу та грошей на врегулювання ситуації, що склалася. Зазначене сприяло виникненню пригніченого стану, вплинуло на появу сильних душевних переживань. Дана ситуація нанесла суттєвий удар його престижу та діловій репутації. Внаслідок вказаного позивач перебуває у постійному стресі та напрузі.

Тому розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_1 оцінює у сумі 20000 грн, які просить стягнути з відповідача КП «Шляхрембуд».

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча відповідно до ч. 3 ст. 74 ЦПК України повідомлявся про час і місце розгляду справи, однак судова повістка від відповідача повернулася до суду за закінченням терміну зберігання.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8, яка діє на підставі довіреності від 08.04.2016, підтримала уточнений позов у повному обсязі, просила задовольнити, посилаючись на викладені у позові обставни. При цьому представник позивача пояснила , що відсутні докази щодо заподіяння моральної шкоди відповідачем КП «Шляхрембуд» позивачеві у сумі 20000 грн.

Представник відповідача КП «Шляхрембуд» Підвербна І.В., яка діє на підставі довіреності № 1214 від 06.07.2016, позовні вимоги визнала частково в частині стягнення матеріальної шкоди та заперечувала проти задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди за його недоведеністю, надавши відповідні уточнені письмові заперечення (а.с. 33--36 том 1). Проте, 30.06.2017 представник відповідача , будучи належним чином повідомленою, у судове засідання не з'явилась, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила.

Відповідачем ПрАТ «Київський страховий дім» подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, а також письмові заперечення на позов, в яких відповідач вважає, що вимога щодо стягнення з нього на користь позивача страхової виплати в межах ліміту відповідальності з урахуванням франшизи за шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 11623,22 грн є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем сплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування згідно калькуляції, сума якої, на думку ПрАТ «Київський страховий дім», є погодженою з позивачем, адже останній звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити страхове відшкодування на вказаний рахунок згідно калькуляції. Крім того, відповідач вважає висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 25.03.2016 таким, що викликає сумніви в їх правильності, оскільки збиток розрахований на дату складання оцінки, а не на дату заподіяння збитків, а також між даними акту огляду від 20.01.2016, складеного за участі ПрАТ «Київський страховий дім» та позивача і даними огляду, зафіксованими експертом у заключенні експертного автотоварознавчого дослідження від 25.03.2016, вбачаються розбіжності у обсязі необхідних для відновлення робіт та запчастин.

Відповідно довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Харківській області третя особа ОСОБА_2 не значиться зареєстрованим, у зв'язку з чим викликався до суду через оголошення у пресі. Оголошення про виклик третьої особи у судове засідання, призначене на 30.06.2017, було опубліковано в газеті «Слобідський край». Таким чином, третя особа ОСОБА_2 повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явивася, в порушення ч. 2 ст. 77 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача КП «Шляхрембуд», дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 16.01.2016 о 18-00 год., ОСОБА_2, який працює водієм в КП «Шляхрембуд», керуючи автомобілем «ЗИЛ-130», державний номер НОМЕР_1, біля буд. 151/В по пр. Льва Ландау в м. Харкові під час розвороту ліворуч не переконався, що це буде безпечно та скоїв зіткнення з автомобілем «ТОYОТА», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, в результаті чого транспортні засоби отримали пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2016 року, яка набрала законної сили 19.02.2016, винним у даній дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідача ОСОБА_2 та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в прибуток держави у сумі 340 грн (а.с. 15).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, вина третьої особи в дорожньо-транспортній пригоді за наявності вище приведеної постанови суду, доказуванню не підлягає.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6807463 від 11.12.2015 вбачається, що власником автомобіля марки ЗИЛ-130, реєстраційний номер НОМЕР_1, є КП «Шляхрембуд», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім» (а.с. 82).

Відповідно до роз'яснень, які містяться в абз. 3 п. 6 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У вчиненні ДТП є вина третьої особи ОСОБА_2, який працював на той момент водієм в КП «Шляхрембуд» та виконував свої трудові обов'язки (а.с. 86-87, 90-91, 94-96), що підтверджується постановою суду у справі про адмінправопорушення.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 в момент дорожньо-транспортної пригоди перебував в трудових правовідносинах з КП «Шляхрембуд» та керував транспортним засобом ЗИЛ-130, реєстраційний номер НОМЕР_1, в силу своїх трудових обов'язків, цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була заподіяна позивачеві з вини третьої особи несе в тому числі особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки, а саме відповідач КП «Шляхрембуд».

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами і не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року, із відповідними змінами, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до норм ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодування в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні даного спору, у судовому засіданні встановлено як наявність самої шкоди, так і факт протиправної, винної поведінки у формі дій або бездіяльності третьої особи ОСОБА_2, який на момент скоєння ДТП працював в КП «Шляхрембуд» та виконував свої трудові обов'язки, причинний зв'язок між діями або бездіяльністю третьої особи ОСОБА_2 та наслідками, у вигляді шкоди, що була заподіяна позивачу.

Як вбачається з висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 0018/16, складеного 25.03.2016, величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ТОYОТА FJ CRUISER, державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с. 102) в цінах станом на дату завершення виконання дослідження, становить - 93198,09 грн (а.с. 20-25).

Також, згідно ремонтної калькуляції, доданої до висновку, вартість ремонтно-відновлювальних робіт транспортного засобу ТОYОТА, модель FJ CRUISER, реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 147425,46 грн (а.с. 34-35).

Відповідно до договору № 0018/16 про надання експертних послуг від 22.01.2016 (а.с. 16) та акту прийому-передачі робіт від 25.03.2016 (а.с. 17), ціна послуг автотоварознавчого дослідження склала 1320 грн, які ОСОБА_1 сплатив, що підтверджується квитанцією № 440031000612811453472261 від 22.01.2016 (а.с. 18). Вказані копії документів, які містяться в матеріалах справи, відповідають дослідженим у судовому засіданні оригіналам цих документів.

Відповідно до акту виконаних робіт № С-00000004 від 25.02.2016 за проведені ремонтні роботи позивачем було фактично сплачено 166951 грн (а.с. 43) та згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 7044 від 14.03.2016, на підставі наряду заказу, позивачем за ремонтні роботи також було сплачено 15000 грн (а.с. 37).

Та, згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року, із відповідними змінами, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Таким чином, у зв'язку з проведенням відновлювального ремонту автомобіля та фактично витрачених коштів, сума ремонтно-відновлювальних робіт становить 181951 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні не погодився з висновком вказаного вище автотоварознавчого дослідження, посилаючись на те, що він не є належним доказом. Однак, після роз'яснення судом згідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України наслідків вчинення або невчинення відповідних процесуальних дій, не вияив бажання у судовому засіданні заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи.

Для врегулювання страхового випадку позивач звернувся до відповідача ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 168-169).

За змістом ст.ст. 9, 22, 28, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

В п. 4 страхового полісу № АЕ/6807463 зазначено ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілому, який становить 50000 грн, а відповідно до п. 5 розмір франшизи (частини збитків, що не відшкодовується страховиком) складає 1000 грн (а.с. 82).

Як вбачається з платіжного доручення № 12412 від 23.05.2016, відповідачем ПрАТ «Київський страховий дім» частково здійснено виплату страхового відшкодування позивачу, а саме в розмірі 37376,78 грн (а.с. 173). Таким чином, розмір страхової виплати за заподіяну матеріальну шкоду ОСОБА_1 становить 11623,22 грн (49000 - 37376,78 = 11623,22 грн).

Однак, так як страхове відшкодування в сумі 49000 грн не покриває розміру спричиненої позивачеві майнової шкоди, згідно з вимогами цивільного законодавства України, з відповідача КП «Шляхрембуд» підлягає стягненню сума завданої майнової шкоди в розмірі 132951 грн, в тому числі з урахування суми франшизи у розмірі 1000 грн, яка підлягає стягненню з КП «Шляхрембуд» (181951 - 49000 = 132951 грн).

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню винною стороною, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Таким чином, суд вважає, за необхідне стягнути з відповідача КП «Шляхрембуд» суму матеріальної шкоди у розмірі 132951 грн.

Позивач також просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з КП «Шляхрембуд» у розмірі 20000 грн.

В обґрунтування завдання моральної шкоди позивач зазначає, що така шкода полягає у сильних душевних переживаннях, пригніченому стані, постійному стресі та напрузі у зв'язку із пошкодженням автомобіля та неможливості протягом тривалого часу ним користуватися.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням майна.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.01.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абз. 2 п. 5 та п. 9 цієї ж постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Проте, в порушення вимог ст. 10, 60 ЦПК України, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували завдання позивачеві моральної шкоди. У судовому засіданні представник позивача пояснила, що наразі жодних доказів, які б підтверджували спричинення моральної шкоди відповідачем КП «Шляхрембуд» ОСОБА_1, у сторони позивача немає.

Тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з КП «Шляхрембуд» моральної шкоди в розмірі 20000 грн. за їх недоведеністю.

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача КП «Шляхрембуд» витрати за експертно-оціночні послуги (проведення експертного автотоварознавчого дослідження), а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати повязані із залученням спеціалістів та проведенням судових експертиз.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем сплачено 1320 грн за надання висновку спеціаліста-автотоварознавця (а.с. 18), а також судовий збір у загальному розмірі 3210 грн 71 коп., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 3, 4).

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд також враховує роз'яснення, які містяться у п. 36 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», про те, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Отже, з відповідача КП «Шляхрембуд» підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 витрати за проведення дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 25.03.2016 у розмірі 1320 грн, а також підлягають стягненню з відповідачів КП «Шляхрембуд» та ПрАТ «Київський страховий дім» сплачений позивачем, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 3, 4), судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1342,71 грн та 490 грн відповідно.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли свого часткового підтвердження під час судового засідання, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню та стягненню з КП «Шляхрембуд» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 132951 грн, вартість проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1320 грн, судовий збір у розмірі 1342,71 грн, а також стягненню з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 суми страхової виплати в межах ліміту відповідальності з урахуванням франшизи за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП в розмірі 11623,22 грн та судового збору в розмірі 490 грн. В іншій частині позов задоволенню не підлягає за його недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1188, 1192, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» (код ЄДРПОУ 03359182) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 132951 (сто тридцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят одна) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 11623 (одинадцять тисяч шістсот двадцять три) грн 22 коп.

Стягнути з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» (код ЄДРПОУ 03359182) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) за послуги проведення експертного автотоварознавчого дослідження у сумі 1320 (одна тисяча триста двадцять) грн.

Стягнути з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» (код ЄДРПОУ 03359182) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір в сумі 1342,71 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір в сумі 490 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М.Гаврилюк