Рішення № 6771512, 12.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.09 р.                     Справа № 7/70                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ

До відповідача: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк Предмет спору: стягнення 29675789,21 грн. боргу за активну електроенергію, 670408,05грн. пені, 533746,56грн. інфляційних, 83801,01 грн. 3 % річних.

За участю представників:

від позивача: не з’явився.

від відповідача : Бабінова З.М. - дов.

СУТЬ СПОРУ:                     

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк про стягнення 29675789,21 грн. боргу за активну електроенергію, 670408,05грн. пені, 533746,56грн. інфляційних, 83801,01 грн. 3 % річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №1026 від 01.11.2006р. з додатками, протоколом врегулювання розбіжностей, додатковими угодами; рішення господарського суду Донецької області №32/385пд від 14.03.2007р.; рахунки за електроенергію за грудень 2008р. – лютий 2008р.

За клопотанням позивача від 15.06.2009р. до матеріалів справи залучені додаткові документи, у тому числі акти звірки розрахунків між сторонами.

Відповідач у відзиві та у судових засіданнях суму основного боргу визнав частково у розмірі 28930826, 35 грн., 3% річних у розмірі 80297, 44 грн., пеню у сумі 642379, 30 грн., інфляційні у сумі 41784, 13 грн., повідомив, що 744962, 00 грн. сплачено ним на користь позивача за активну електроенергію за спірний період до подачі позову до суду. У відзиві відповідач також просить зменшити розмір стягуваної пені на 90%, розмір інфляційних – на 41784, 13 грн., розмір 3% річних – на 3503, 57 грн. та відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців.

Позивач проти зменшення штрафних санкцій та відстрочки виконання рішення заперечив посилаючись на тяжке фінансове становище свого підприємства.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та Слов’янським РУ „Укрпромводчермет”, правонаступником якого є відповідач по справі, укладено договір про постачання електричної енергії №1026 від 01.11.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Відповідно до п.9.5 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2007р. та договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляд його умов. З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 160000 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Відповідно до п.10 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленого печатками обох установ, розрахунки за активну електроенергію здійснюються споживачем грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у грудні 2008р. - лютому 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію у загальному розмірі 34639971, 30 грн. та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами прийняття-передачі за грудень 2008р. - лютий 2009р., а також відповідачем. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 29675789,21 грн. боргу за активну електроенергію.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що відповідач частково оплатив суму боргу за активну електроенергію у розмірі 744962, 86 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №4 від 13.03.2009р. (сплачено 16.03.2009р.), повідомленням №12-01700 від 16.03.2009р., розподілом погашення заборгованості за спожиту активну електроенергію.

Зазначений факт також визнаний позивачем у судовому засіданні та в підтвердження цього в матеріали справи за клопотанням позивача від 11.11.2009р. залучений двосторонній акт звірки розрахунків станом на 02.11.2009р.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі перелічені вище документи, суд дійшов висновку, що сума боргу за активну електроенергію за спірний період у сумі 744962, 86 грн. сплачена відповідачем 16.03.2009р., тобто до подачі позову до суду (27.03.2009р. – дата подачі позову до суду).

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі 744962, 86 грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Також, в ході розгляду спору судом з’ясовано, що відповідач частково у розмірі 10000, 00 грн. сплатив суму основного боргу, що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №874 від 02.10.2009р. та актом звірки розрахунків станом на 02.11.2009р.

Отже, відповідач частково погасив суму основного боргу у розмірі 10000, 00 грн. 02.10.2009р., тобто, після подачі позову до суду (дата подачі позову до суду –27.03.2009р.), а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем наявна сума боргу за активну електроенергію у розмірі 28920826, 35 грн., яка підтверджена матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки станом на 02.11.2009р., визнана відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 27.01.2009р. по 25.03.2009р. 3% річних в сумі 83801, 01 грн. та за період з січня по лютий 2009р. інфляційні в сумі 533746, 56грн.

Відповідач надав свій розрахунок 3% річних та інфляційних, згідно якого 3% річних складають 80297, 44 грн., інфляційні – 9086, 88 грн.

Разом з цим, відповідач у відзиві зазначив, що сума інфляційних складає 491962, 43 грн.

У відзиві відповідач також просить зменшити розмір стягуваної суми інфляційних – на 41784, 13 грн., суми 3% річних – на 3503, 57 грн.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Суми інфляційних та 3% річних за своїми ознаками не є видами неустойки (штрафу, пені).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є самостійними способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, а не штрафною санкцією.

Стаття 625 ЦК України визначає відповідальність за порушення грошового я та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

З огляду на вищевикладене, судом не задоволена заява про зменшення розміру стягуваних інфляційних та 3% річних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у зв’язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов’язань стосовно оплати суми заборгованості за графіком.

Таким чином, грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Інфляційні та 3% річних перераховані судом відповідно до діючого законодавства та відповідно складають:

3% річних – 80358, 68 грн.;

інфляційні – 518921, 52 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню частково: інфляційні у сумі 518921, 52 грн., 3% річних у сумі 80358, 68 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.4 -2.3.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 670408, 05 грн. за період з 27.01.2009р. по 25.03.2009р.

Згідно розрахунку відповідача, розмір пені повинен складати 445351, 58 грн.

Пеня перерахована судом у відповідності до умов договору, приписів чинного законодавства, з урахуванням умов договору (із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ – п.4.2.1 договору), та відповідно складає 642 869, 38 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 90%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, збитковість підприємства та відсутність вини підприємства у створенні заборгованості через неможливість припинення забезпечення споживачів питною водою при тарифах на водопостачання, що не покривають витрат на сплату електричної енергії, надав суду баланс станом на 31.03.2009р., звіт про фінансові результати за 1 квартал 2009р., довідку б/н.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін та у зв’язку з тим, що відповідач є комунальним підприємством та дійсно наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 514295, 50 грн.

В судовому засіданні також оговорено клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на 6 місяців, в обґрунтування якого відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан на підприємстві, збитковість підприємства та відсутність вини підприємства у створенні заборгованості через неможливість припинення забезпечення споживачів питною водою при тарифах на водопостачання, що не покривають витрат на сплату електричної енергії. В обґрунтування клопотання надав суду баланс станом на 31.03.2009р., звіт про фінансові результати за 1 квартал 2009р., довідку б/н.

Позивач проти відстрочки виконання рішення заперечив.

Враховуючи обставини, викладені позивачем та відповідачем, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення на 6 місяців.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи той факт, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк про стягнення 29675789,21 грн. боргу за активну електроенергію, 670408,05грн. пені, 533746,56грн. інфляційних, 83801,01 грн. 3 % річних задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, р/р 26000301796023 в ГУ „ПІБ” України в Донецькій області, МФО 334635, ЗКПО 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу Краматорських електричних мереж (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ІПН 00131268; на р/р 260333021295 в ОПЕРВ філії Донецьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106) заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 28920826, 35 грн.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, р/р 26000301796023 в ГУ „ПІБ” України в Донецькій області, МФО 334635, ЗКПО 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу Краматорських електричних мереж (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ІПН 00131268; на р/р 26001045365300 в АКІБ „Укрсиббанк” м. Краматорська, МФО 351005) 3% річних – 80358, 68 грн., інфляційні – 518921, 52 грн., пеню у сумі 514295, 50 грн.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, р/р 26000301796023 в ГУ „ПІБ” України в Донецькій області, МФО 334635, ЗКПО 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу Краматорських електричних мереж (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ІПН 00131268; на р/р 26001045365300 в АКІБ „Укрсиббанк” м. Краматорська, МФО 351005) державне мито у сумі 24848, 77 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114, 97 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у розмірі 10000, 00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя