Ухвала суду № 67714429, 10.07.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/629/17-к

1-кс-8853/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року м. Київ

Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Українець В.В., розглянувши клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Павленко Юлії Ігорівни про арешт майна,

в с т а н о в и в:

До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Павленко Ю.І. про арешт майна.

Клопотання обґрунтовується тим, що НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014101110000215 від 23 грудня 2014 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Власником 100% акцій Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», код ЄДРПОУ 37243279 (далі - ПАТ «ДПЗКУ»), є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України. ПАТ «ДПЗКУ» є одним з найбільших експортерів зернових в Україні.

У слідства є підстави вважати, що після призначення на посаду голови правління ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_2 в останнього виник умисел на зловживання своїм службовим становищем та одержання неправомірної вигоди за укладення контрактів на поставку сільськогосподарської продукції, у тому числі за цінами нижче ринкових та на вигідних для покупців умовах оплати.

З метою реалізації свого злочинного умислу у період з березня по квітень 2014 року ОСОБА_2 вирішив утворити організовану групу з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, залучивши до її складу службових осіб ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

У свою чергу, з матеріалів досудового розслідування вбачається, що у період з квітня по липень 2014 року громадянин Угорщини ОСОБА_6, усвідомлюючи службове становище ОСОБА_2, запропонував останньому продати наявну у ПАТ «ДПЗКУ» сільськогосподарську продукцію (ячмінь, пшениця) підконтрольним ОСОБА_6 підприємствам на економічно вигідних для останнього умовах, за що пообіцяв надати ОСОБА_2 неправомірну вигоду.

Так, згідно досягнутих між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 злочинних домовленостей неправомірна вигода повинна була надаватися ОСОБА_6 за укладення та виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ «ДПЗКУ» та підконтрольним ОСОБА_6 підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD (Республіка Кіпр) за цінами, нижчими від ринкових, а також на вигідних для ОСОБА_6 умовах оплати, зокрема із застосуванням форми оплати у вигляді документарного інкасо (CAD), яка надавала фактичну можливість ОСОБА_6 перепродати поставлену продукцію до моменту оплати та не містила для ПАТ «ДПЗКУ» гарантій такої оплати.

З метою надання видимості законності операції щодо передачі неправомірної вигоди ОСОБА_2 та ОСОБА_6 домовилися, що один із контрактів на поставку сільськогосподарської продукції підконтрольному ОСОБА_6 підприємству LIRTAVIS ENTERPRISES LTD буде виконано із залученням підприємства-посередника, підконтрольного ОСОБА_2, яке повинно було укласти одночасно два правочини (контракти): один з ПАТ «ДПЗКУ» щодо купівлі сільськогосподарської продукції, а інший - з підконтрольним ОСОБА_6 підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD щодо продажу цієї ж продукції на тих же, окрім ціни, умовах. Водночас, різниця між загальною вартістю обох контрактів (суми оплати) була неправомірною вигодою, яка повинна залишитися на закордонних рахунках підконтрольного ОСОБА_2 підприємства-посередника.

У подальшому, реалізуючи досягнуті злочинні домовленості, ОСОБА_2 надав вказівку ОСОБА_3, а через останнього - ОСОБА_4 підшукати особу, за допомогою якої оформити фінансові операції щодо отримання неправомірної вигоди організованою групою, та забезпечити контроль учасників організованої групи над цим процесом.

Виконуючи злочинну вказівку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 у кінці червня - на початку липня 2014 року запропонував своєму знайомому ОСОБА_7, який на той момент був бенефіціарним власником (контролером) підприємства SOMERTON BUSINESS LIMITED (Гонконг), залучити його підприємство як посередника у господарських взаємовідносинах між ПАТ «ДПЗКУ» та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD. Про отримання згоди ОСОБА_7 взяти участь у вчиненні злочину ОСОБА_4 доповів ОСОБА_3, а останній, у свою чергу, - ОСОБА_2

Реалізовуючи спільний злочинний план, виконуючи при цьому визначену злочинну роль учасника організованої групи, 25.07.2014 ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» за адресою: місто Київ, вулиця Саксаганського, 1, у присутності ОСОБА_4, ОСОБА_7 та інших осіб, усвідомлюючи, що реальним покупцем товару є підконтрольне ОСОБА_6 підприємство LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, зловживаючи своїм службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди, надав вказівку начальнику відділу виконання (супроводу) зовнішньоекономічних договорів управління зовнішньоекономічної діяльності департаменту закупівель та зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_8, яка не була обізнана про злочинні наміри учасників організованої групи, підготувати проект зовнішньоекономічного контракту між ПАТ «ДПЗКУ» і SOMERTON BUSINESS LIMITED щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75 000,000 метричних тон за ціною 209 доларів США за метричну тонну загальною вартістю 15 675 000 доларів США. Одразу після підготовки зазначеного проекту контракту він був підписаний від імені ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_9 та від імені SOMERTON BUSINESS LIMITED ОСОБА_7

Одночасно з цим, в тому ж місці, між SOMERTON BUSINESS LIMITED і LIRTAVIS ENTERPRISES LTD був підписаний аналогічний контракт NO FB-Y250714 щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75 000,000 метричних тон вже за ціною 217,85 доларів США за метричну тонну, тобто на 8,85 доларів США дорожче, загальною вартістю 16 338 750 доларів США. Вказаний контракт від імені LIRTAVIS ENTERPRISES LTD підписав представник за довіреністю LIRTAVIS ENTERPRISES LTD ОСОБА_10, який при цьому виконував вказівку ОСОБА_6.

На виконання вищевказаного контракту у період з 26.07.2014 по 29.07.2014 ПАТ «ДПЗКУ» завантажило на морське судно «Peace Ark» 75 400,995 метричних тон ячменю третього класу.

Таким чином, з урахуванням фактичної кількості поставленого товару різниця між загальною вартістю обох контрактів у розмірі 667 298,81 доларів США повинна була залишитися на рахунках компанії SOMERTON BUSINESS LIMITED, відкритих у закордонних банківських установах як неправомірна вигода до відповідних розпоряджень учасників організованої групи. При цьому розмір неправомірної вигоди у 12 877 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (станом на 01.01.2014) та, відповідно до примітки 1 статті 368 Кримінального кодексу України, становить особливо великий розмір.

У подальшому у період з серпня по жовтень 2014 року, продовжуючи виконувати досягнуті між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 злочинні домовленості, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 організували підготовку, укладення та виконання ряду контрактів між ПАТ «ДПЗКУ» та підконтрольним ОСОБА_6 підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD на вигідних для останнього умовах, а саме: контракти від 05.08.2014 №ЕХР05082014-1, від 11.08.2014 №ЕХР110814-1, 15.08.2014 №ЕХР15082014-1, від 15.08.2014 ЕХР15082014-2, від 10.09.2014 №ЕХР100914-1, від 01.10.2014 №ЕХР011014-1 та від 02.10.2014 №ЕХР021014-1. По цим контрактам ПАТ «ДПЗКУ» було фактично поставлено 440 588, 36 метричних тон зерна.

Зазначені вище злочинні дії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 призвели до завдання ПАТ «ДПЗКУ» збитків у вигляді неоплати проданої ПАТ «ДПЗКУ» сільськогосподарської продукції, а саме 295 807, 795 метричних тон зерна, у розмірі 60 560 477,82 доларів США, що підтверджується результатами проведеної експертизи, тобто спричинили тяжкі наслідки для суб'єкта господарювання державної форми власності.

25 січня 2017 ОСОБА_3 у межах цього кримінального провадження було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України.

ОСОБА_3 належать на праві власності нерухоме майно на території Чорногорії, зареєстрованого у Свідоцтві про право власності НОМЕР_1, а саме: земельних ділянок загальною площею 1 350 кв.м.: кадастрова ділянка АДРЕСА_1; кадастрова ділянка АДРЕСА_3Санкцією ч. 4 ст. 368 КК України повну конфіскацію майна передбачено як обов'язкове покарання.

У судовому засіданні детектив підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з зазначених у ньому підстав.

Заслухавши думку учасників судового розгляду дослідивши матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

У ч. 2 ст. 172 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частинами 2, 5 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України, та у випадку доведеності його вини санкція статті 368 передбачає, зокрема, додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Обставини можливого вчинення кримінального правопорушення є предметом досудового розслідування, що на даний час ще триває, тому в такому випадку вбачається за можливе накласти арешт на майно, що належить підозрюваному - нерухоме майно на території Чорногорії, зареєстрованого у Свідоцтві про право власності НОМЕР_1, а саме: земельні ділянки загальною площею 1 350 кв.м.: кадастрова ділянкаАДРЕСА_4 АДРЕСА_4З огляду на наведене, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 131, 132, 167, 170-173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

Клопотання детектива Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Павленко Юлії Ігорівни про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться в Чорногорії, зареєстроване на день придбання ОСОБА_3 у Свідоцтві про право власності НОМЕР_1, а саме:

1)на земельні ділянки загальною площею 1 350 кв.м.:

- кадастрова ділянка АДРЕСА_5- кадастрова ділянка АДРЕСА_5Арешт на майно накласти на строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22014101110000215 від 23 грудня 2014 року.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя: