Рішення № 67712802, 11.07.2017, Корецький районний суд Рівненської області

Справа № 563/504/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.07.2017 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Степанюк Л.В.

за участю: заявника ОСОБА_1

представника заявника адвоката ОСОБА_2

представника Управління Державної казначейської служби України

у Корецькому районі ОСОБА_3

прокурора Ткачука Б.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корець цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Управління Державної казначейської служби України у Корецькому районі Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, Здолбунівська місцева прокуратура Рівненської області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в порядку визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» звернувся до суду із заявою, вказуючи, що вироком Гощанського районного суду від 04 липня 2017 року його визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні у скоєні злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.3 ст.120 КК України, у звязку з недоведеністю його вини. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 19 квітня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Вказує, ще перебував під слідством та судовим розглядом з 18 вересня 2013 року до 19 квітня 2017 року (в тому числі перебував в слідчому ізоляторі та під домашнім арештом) 44 місяці. Протягом всього того часу його супроводжували емоції страху, приниження та розпачу. Від перебування під вартою та стресів в нього погіршилось здоровя. Також погіршились відносини з оточуючими людьми, оскільки вони почали звертати увагу на його постійній емоційні перепади та дратівливість.

Перебуваючи в слідчому ізоляторі та під домашнім арештом втратив заробіток та інші грошові доходи, які йому не відшкодовані.

У звязку з наданням йому правової допомоги під час досудового розслідування, судового розгляду (в Гощанському районному суді, Апеляційному суді Рівненської області, Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ, Апеляційному суді Рівненської області) ним були витрачені кошти, які також не відшкодовані.

А тому, просить суд визначити йому відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури в таких розмірах: - заробіток та інші доходи, які втрачені внаслідок незаконних дій 39689,48 грн.; - суму, сплачену у звязку з поданням юридичної допомоги 90000 грн.; компенсацію моральної шкоди 700000 грн.

В судовому засіданні заявник підтримав подану заяву та суду пояснив, що за час незаконного позбавлення волі, проведення слідчих дій, у нього погіршилось здоровя, зруйнувались життєві звязки, ускладнились родинні стосунки. Внаслідок чого, зазнав приниження та відчаю. Неможливість вести звичайний спосіб життя призвели до зниження власної самооцінки, відчуття страху та невпевненості у своїх силах.

Представник заявника, в судовому засіданні, підтримав подану заяву. Вважає, що є всі правові підстави для задоволення заявлених вимог. Також зазначив, що перше початкове предявлене обвинувачення ОСОБА_1 було ширшим, проте в ході розгляду судом першої інстанції обсяг обвинувачення державним обвинувачем було зменшено.

У судовому засіданні прокурор заяву не визнав та пояснив, що заявник не належить до кола осіб, які відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» мають права на відшкодування шкоди внаслідок неправомірних дій правоохоронних органів. Крім того зазначив, що заявником не надано суду жодних доказів щодо визнання дій слідчого, суду протиправними, а тому відсутні правові підстави для покладення обовязку по відшкодуванню шкоди відповідно до Закону. Вважає заявлені вимоги безпідставними та необґрунтованими.

А тому, спросить суд, відмовити ОСОБА_1 в задоволені заяви, а щодо стягнення витрат за надання юридичної допомоги відніс на розсуд суду.

Представник Управління Державної казначейської служби України у Корецькому районі суду пояснив, що управління не вступало в правовідносини із заявником, своїми діями або бездіяльність не порушувало його законних прав та інтересів.

Вважає, що з поданих матеріалів, незаконність дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури судом не встановлена. Заявник не довів того, що йому заподіяно моральну шкоду. Разом з тим, вважають, що в разі доведення факту заподіяння заявнику моральної шкоди, вона повинна становити 138017 грн. (3200х43 міс. 2 дн.)

А тому, просить відмовити ОСОБА_1 в задоволені заяви.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що заява підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

17 вересня 2013 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.

Ухвалою слідчого судді Корецького районного суду Рівненської області від 19 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляд взятті під варту строком 60 діб до 17 листопада 2013 року, починаючи з моменту затримання 18 вересня 2013 року, який ще двічі продовжувався ухвалою слідчого судді цього ж суду, а саме 14 листопада 2013 року та 16 грудня 2013 року. Ухвалою колегії суддів Гощанського районного суду Рівненської області від 16 січня 2014 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 16 грудня 2014 року, а ухвалою від 12 березня 2014 року змінено запобіжний захід з взяття під варту на домашній арешт.

25 грудня 2013 року ОСОБА_1 предявлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.1 ст.156, ч.2 ст.156, ч.3 ст.120 КК України. Потерпілими від даних злочинів визначено: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

12 червня 2014 року в ході судового розгляду стороною обвинувачення змінено раніше предявлене ОСОБА_1 обвинувачення на ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.3 ст.120 КК України. З обсягу обвинувачення виключено епізоди щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки версія про вчинення ОСОБА_1 злочинів відносно даних потерпілих в судовому провадженні не підтвердились.

Вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 04 липня 2014 року ОСОБА_1 визнаний невинуватим у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.3 ст.120 КК України у звязку з недоведеністю його вини та по суду виправданий. На підставі ст.203 КПК України припинилась дія ухвали про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 30 березня 2015 року вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 04 липня 2014 року залишено без змін.

17 грудня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 30 березня 2015 року, призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 19 квітня 2017 року вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 04 липня 2014 року залишено без змін.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Частиною 2 цієї статі визначено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закону), підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення, незаконного відняття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посада) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, згідно із ч.2 ст.1 Закону.

Право на відшкодування шкоди в розміру і в порядку, передбачених Законом, виникає у випадках, зокрема постановлення виправдувального вироку суду. (п.1 ст.2 Закону)

Згідно із ст.3 Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у звязку з наданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Судом встановлено, що на час затримання, перебування під вартою та під домашнім арештом заявник ОСОБА_1 був працевлаштований та зберігав право на отримання заробітної плати, а саме працював сільським головою Жадківської сільської ради Корецького району Рівненської області. Дана обставина сторонами не заперечується.

ОСОБА_1 перебував під вартою з 18 вересня 2013 року 18 год. 00 хв. до 12 березня 2014 року, а з 12 березня 2014 року до 04 липня 2014 року під домашнім арештом, а саме не відлучатись з території с.Новий Корець Корецького району Рівненської області. Натомість Жадківська сільська рада знаходить в с.Жадківка Корецького району. Дані обставини усунули заявника від роботи на 9 місяців 15 днів. Дана обставина сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 9 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41, середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється для робітників і службовців - у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та від 5 травня 1995 року № 348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно із абзаців 3 та 4 п. 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

В довідці, виданій Жадківською сільською радою Корецького району Рівненської області за №51 від 20 квітня 2015 року, зазначено, що заробітна плата ОСОБА_1 в серпні 2013 року становила 3599 грн. 33 коп., а в липні 2013 року за неповний відпрацьований місяць склала 746 грн. 16 коп. В червні 2013 року ОСОБА_1 виплачено відпускні та матеріальну допомогу на загальну суму 10155 грн. 61 коп. Натомість з січня до травня 2013 року ОСОБА_1 виплачувалась заробітна плата у розмірі 3599 грн. 33 коп.

Таким чином, заробітна плата ОСОБА_1 за два повні відпрацьовані місяці (серпень, травень), що передували затриманню, як наслідок фактичне відсторонення від посади, становила 7198 грн. 66 коп. Судом не береться до уваги розмір отриманих заявником доходів за липень та червень 2013 року, оскільки в даним період заявник перебував у відпустці.

У травні та в серпні 2013 року заявником відпрацьовано по 21 дню у кожному місяці, а всього відпрацьовано 42 дні.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 до фактичного відсторонення його від посади становила 171 грн. 39 коп. (7198 грн. 66 коп.: 42 робочих дні = 171 грн. 39 коп.)

Розмір заробітку, який втрачено ОСОБА_1 через незаконне усунення його від посади сільського голови Жадківської сільської ради Корецького району Рівненської області за період починаючи з 19 вересня 2013 року (оскільки, заявника затримано по завершенню робочого дня) до 04 липня 2014 року становить 34622 грн. 04 коп.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у вигляді втраченого заробітку у вищезазначеному розмірі.

Для захисту від обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_1 користувався послугами адвоката ОСОБА_2 з надання правової допомоги, на що поніс витрати.

Так, з даними захисником ОСОБА_1 уклав три договори про надання правової допомоги, з доповненнями, відповідно 20 вересня 2013 року, 11 липня 2014 року, 14 квітня 2014 року. Сторонами зазначених договорів було узгоджено розміри гонорарів.

На виконання умов договорів ОСОБА_1 було сплачено 90000 грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні оригіналами відповідних квитанцій про отримання коштів.

За результатами наданих, отриманих послуг, сторонами було складено акти про надання послуг та акти розрахунку наданих послуг. З яких також видно, що ОСОБА_1 було сплачено 90000 грн. за користування послугами адвоката з надання правової допомоги у кримінальному провадженні.

За таких обставин, виходячи з того, що внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 90000 грн., суд дійшов до висновку про задоволення заяви в цій частині.

Твердження прокурора та представника державної казначейської служби на те, що вищенаведені квитанції та акти не є належними доказами, суд вважає безпідставними, оскільки акти та квитанції належним чином оформлені, видані та підписані адвокатом та клієнтом (підзахисним), скріплені відповідними печатками. А тому, вони є належними письмовими доказами на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 статті 4 Закону визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Стаття 5 цієї Конвенції гарантує право потерпілого від арешту або затримання на відшкодування шкоди.

За змістом зазначених положень Конвенції під справедливим та відкритим розглядом протягом розумного строку необхідно розуміти також розумні строки ведення досудового слідства, оскільки відповідно до норм КПК України під час розслідування з приводу підозри у скоєнні кримінального злочину особа обмежується у певних правах та зазнає певні обмеження життя, зокрема: обмеження свободи пересування, свободи працевлаштування, свободи спілкування тощо.

Право на справедливий судовий розгляд справи упродовж «розумного строку» підкреслює важливість того, що правосуддя повинно здійснюватися без затримок, які можуть підірвати його ефективність та довіру до нього. Критерій «розумний строк», про який йдеться у п. 1 ст. 6, є субєктивним поняттям, що може варіюватися залежно від того, які саме справи розглядаються цивільні чи кримінальні. Складність справи, підхід органів влади до розгляду конкретної справи, окремі аспекти поведінки заявника, що могли вплинути на продовження строку розгляду, а також певні обставини, які виправдовують більш тривалий строк судового розгляду, є тими факторами, які беруться до уваги, зясовуючи, чи відповідає судова процедура стандартам «розумного строку». У справі Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини (1982) суд додав «критерій, за яким зясовується, наскільки така ситуація вплинула на становище підозрюваної особи».

Значення критерію «розумного строку» полягає у встановленні межі стану невизначеності, в якому знаходиться та чи інша особа через предявлення їй кримінального обвинувачування чи у звязку з цивільно-правовими відносинами. Кінцевим моментом стану невизначеності є момент вступу вироку чи рішення у законну силу чи зняття обвинувачення (закриття кримінальної справи).

Отже, перебування за ґратами та тривалість досудового слідства протягом необмеженого строку може завдавати особі певну шкоду: матеріальну та моральну.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, що вказано в ч.3 ст.13 Закону.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова), у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Крім того, в абзаці 2 п. 14 Постанови судам розяснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Аналогічнаправова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен встановити розмір шкоди згідно з вимогами ч.3 ст.13 Закону, а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обовязковим виконанням наведеної норми права.

Заявник ОСОБА_1 під слідством та судом перебував 43 місяці 2 днів, з яких перебував під вартою та під домашнім арештом.

Приймаючи до уваги час перебування заявника під слідством та судом протягом 43 календарних місяців з 18 вересня 2013 року до 19 квітня 2017 року, розмір моральної шкоди не може бути меншим 138 017 грн. З даним мінімальним розміром моральної шкоди в судовому засіданні погодились як прокурор, так і представник казначейської служби.

Виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, надавши оцінку зібраним у справі доказам, які свідчать про характер, обсяг і тривалість страждань, яких зазнав заявник у справі у звязку із затриманням, предявленням обвинувачення у особливо тяжких та тяжких злочинах проти статевої свободи, а також проти життя та здоровя людини, вину у скоєнні якого протягом тривалого часу так і не доведено, тривалої ізоляції від суспільства у звязку із знаходженням під вартою та подальшим перебуванням під слідством і судом, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, порушення сімейних звязків і стосунків з іншими людьми й інші негативні впливи внаслідок незаконного притягнення як обвинувачених та перебуванням під вартою, які повязані із необхідністю докласти значних додаткових зусиль для відновлення та організації життя та здоровя, суд вважає, що в даному випадку підлягає стягненню моральна шкода в розмірі кратномудвом мінімальним розмірам заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством та судом, в розмірі 276034 грн.

Доводи представника ДКСУ та прокурора про не встановлення неправомірних дій правоохоронних органів та відсутності причинно-наслідкового звязку є надуманими та не відповідають обставинам по справі.

Не приймається до уваги і посилання на відсутність доказів щодо спричинення моральної шкоди, оскільки вони підтверджені незаконним знаходженням заявника під вартою та слідство, судом.

Суд не приймає до уваги доводи заявника, про те, що розмір моральної шкодивін зазнав в сумі 700000 грн. виходячи з принципу справедливості та виваженості та з врахуванням того, що моральна шкода не може бути джерелом для невиправданого збагачення.

Твердження заявника щодо виникнення у нього захворювань внаслідок перебуванням під слідством і судом, суд вважає неспроможними, оскільки заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що до часу його затримання він не мав зазначених захворювань, що вони у нього виникли лише внаслідок перебування його під слідством та судом, що він не мав таких захворювань раніше, і що саме порушення кримінальної справи спричинило виникнення у нього вказаних захворювань.

За таких обставин заява підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.10, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд

в и р і ш и в :

Заявузадовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування заробітку, втраченого внаслідок незаконних дій, у розмірі 34622 грн. 04 коп., відшкодування моральної шкоди 276034 грн., у відшкодування витрат за подання юридичної допомоги у кримінальному провадженні в розмірі 90 000 (девяносто тисяч) гривень 00 копійок, а всього 400656 грн. 04 коп.

В решті заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Корецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду виготовлене та підписане 13 липня 2017 року.

С у д д я :