Ухвала суду № 67712747, 12.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9540/16-ц Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 22-ц/780/3061/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 33 12.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

12 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Голуб С.А.

суддів: Приходька К.П., Таргоній Д.О.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (ДП «МА «Бориспіль), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватне підприємство «Бориспільрайагропромбуд», про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 29 січня 2016 року близько 08-ї години на естакаді аеропорту «Бориспіль» при підїзді до терміналу «Д» сталася дорожньо - транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний йому автомобіль марки RENAULT SANDERO, номер державної реєстрації ВХ1288ВІ.

Даний факт підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року за матеріалами про адміністративне правопорушення, протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця події до нього, поясненнями свідків, рапортом співробітника поліції.

Окрім того, за матеріалами про адміністративне правопорушення, зібрані докази вини Відповідача, що підтверджується висновками Київської незалежної судово-експертної установи. У результаті проведеного авто-технічного дослідження обставин ДТП, пояснень очевидців, доказано, що ДТП сталося не з о вини позивача, який керував автомобілем RENAULT SANDERO, а в результаті незабезпечення належного дорожнього покриття естакади аеропорту «Бориспіль».

У звязку з вищевикладеним позивач просив суд, стягнути з відповідача на його користь 91294,24 грн. матеріальних збитків, 5000.00 грн. відшкодування за оплату авто- товарознавчого та авто- технічного дослідження, 15000 грн. моральної шкоди.

21 лютого 2017 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, було залучено приватне підприємство «Бориспільрайагропромбуд».

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь ОСОБА_2 91294 грн. 24 коп. завданих матеріальних збитків, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуті понесені позивачем судові витрати, а саме 800 грн. за проведення оцінки .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено .

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не зясував всіх обставин, що мають значення для вирішення спору та не надав належної правової оцінки таким обставинам.

Відповідач не погоджується із обставинами встановленими судом першої інстанції, а саме з тим, що ДП МА «Бориспіль» як власник естакади (автомобільної дороги) на якій сталася ДТП, в порушення вимог законодавства не здійснювало належне утримання автомобільної дороги. Такі обставини суд встановив всупереч доказам, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи є договір, який був укладений між відповідачем та ПП «Бориспільрайагропромбуд» 06 березня 2015 року щодо надання послуг з очищення, санітарного оброблення доріг.

Також містяться докази виконання ПП «Бориспільрайагропромбуд» робіт щодо обробки дорожнього покриття 28-29 січня 2016 року.

Зазначені доводи та докази підтверджують, що відповідач на виконання технічних вимог через підрядну організацію вчинив дії щодо належного утримання автошляхів, які йому належать. Таким чином протиправна поведінка чи бездіяльність відповідача як обов»язкова умова для визнання відповідача винним в заподіяні позивачу шкоди відсутня.

Також відповідач не вважає достатньо мотивованим рішення суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Позивачем не відображено в позові в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездітністю відповідача її заподіяно, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Також ці обставини не дослідив і не зазначив суд у своєму рішенні.

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 січня 2016 року близько 08 -ї години на автотранспортній естакаді аеропорту «Бориспіль» при під»їді до терміналу «Д» сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій був пошкоджений автомобіль марки RENAULT SANDERO, номер державної реєстрації ВХ1288ВІ. належний ОСОБА_2

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого 124 КупАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.

06 квітня 2017 року постановою Апеляційного суду м. Києва, постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року скасовано та передано справу відносно ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції МВС України в м. Києві для проведення додаткової перевірки.

27 липня 2016 року, після повернення матеріалів до суду, постановою Дніпровського районного суду м. Києва провадження по справі відносно ОСОБА_2 закрито у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.7).

На час скоєння ДТП на ділянці підїзної дороги до Міжнародного аеропорту «Бориспіль» після зїзду з автомагістралі Київ - Бориспіль встановлено знак 1.13 «Слизька дорога» з табличками 7.12 «Ожеледиця», 7.13 «Вологе покриття», 7.2.1 «Зона дії 5 км». Дія знака «Слизька дорога» розповсюджувалась на місце вчинення ДТП. Вказані дорожні знаки належать до попереджувальних, та вони за своїм призначенням інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки, а тому під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду.

Позивач стверджував в судовому засіданні, що він бачив знак «Слизька дорога», але як було встановлено судом при розгляді адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_2, він не мав можливості та не міг своєчасно виявити зміну стану дорожнього покриття на відстані, оскільки відповідно до висновку експерта максимальна величина швидкості руху на заокругленні за умовами збереження поперечної стійкості становить 23...33 км/год. Під час руху водій автомобіля RENAULT SANDERO ОСОБА_2 повинен був керуватись вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху, але з моменту виїзду на приховану ділянку ожеледиці, водій знаходився в аварійній ситуації і його дії не регламентувались вимогами Правил дорожнього руху. ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнення ДТП у разі наявності прихованої ділянки ожеледиці, яку він не міг своєчасно виявити для вибору безпечної швидкості руху. У такому разі в його діях не міститься невідповідності вимогам п.12.1ПДР.

Сам факт ожеледиці на естакаді в момент виникнення ДТП, підтверджується водіями обох транспортних засобів, які занесло й вдарило у стіну естакади, пасажиром, схемою місця події, фотографіями, рапортом співробітниками поліції.

У результаті проведеного авто-технічного дослідження обставин ДТП, вбачається, що ДТП сталося не з вини ОСОБА_2, а в результаті незабезпечення належного дорожнього покриття естакади аеропорту «Бориспіль».

На підставі виконаних досліджень, отримано висновок, що вартість відновлювального ремонту ТЗ визначена за витратним підходом і становить 80 000,42 грн., а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу складає 91 294,24 грн. Розмір матеріального збитку, заподіяного транспортному засобу визначався на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, (Затверджено наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092, (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009р. №1335/5/1159) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2009 р. за №724/16740 (далі - Методика). Вартість відновлювального ремонту RENAULT SANDERO д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових та вартість матеріального збитку підтверджено Звітом про визначення вартості матеріального збитку (надалі - Звіт) вих. № 12628 від 16.02.2016р. Величина втрати товарного виду (ВТВ), яку визначено на підставі Звіту, складає 11 293,82 грн. (а.с.12).

Доказами витрат позивача на оплату авто-товарознавчого дослідження та оплати авто-технічної експертизи є квитанція (товарний чек) № 12628 від 16.02.2016 року та дублікат квитанції № 0.0.522027343.1 від 17.03.2016 року (а.с.13-14).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вини позивача в ДТП не встановлено. Разом із тим встановлено, що дорожнє покриття не підтримувалось в належному стані, на естакаді була ожеледиця, перед естакадою не було встановлено повторно знак 1.13 « Слизька дорога», що свідчить про неналежне виконання балансоутримувачем цього дорожнього об»єкту свого обов»язку щодо створення безпечних умов на дорозі. Саме ці обставини суд поклав у свій висновок про наявність вини відповідача у заподіянні шкоди майнової і моральної позивачу.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду виходячи з такого.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить:

компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів;

забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;

забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;

передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам;

проведення лінійного аналізу аварійності на підвідомчих автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху;

організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

Статтею 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ним органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Відповідно до п.п.5,11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. N 198 власники дорожніх обєктів або уповноважені ними органи, дорожньо - експлуатаційні організації, користувачі дорожніх обєктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобовязані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх обєктів,запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх обєктів, забрудненню навколишнього середовища.

Власники дорожніх обєктів або уповноважені ними органи, дорожньо- експлуатаційні організації зобовязані:своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху;постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх обєктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Суд першої інстанції дослідивши наявні у справі докази встановив, що при наявності плюсової температури повітря і відсутності ожеледиці на інших ділянках дороги, безпосередньо на естакаді була наявна ожеледиця, що свідчить про неналежне виконання балансоутримувачем дороги своїх обов»язків щодо забезпечення безпечних умов руху. Факт наявності ожеледиці підтверджується матеріалами про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, схемою ДТП, рапортом інспектора поліції, постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 27.07.2016 року, фотоілюстрацією місця ДТП на момент його вчинення, з яких вбачається наявність ожеледиці. (а.с. 67-148, 161-162)

Посилання відповідача на те, що при з»їзді із автодороги Київ-Бориспіль в бік аеропорту «Бориспіль» встановлений знак 1.13 «Слизька дорога» з табличками 7.12 «Ожеледеця», 7.13 «Вологе покриття», 7.2.1. «Зона дії 5 км», отже відповідач виконав свої обов»язки щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, судом обґрунтовано не були прийняті як підстава для відмови у задоволенні позову. При цьому суд правильно виходив з того, що постановою суду від 27 липня 2016 року не встановлено порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху. Судом при розгляді адміністративних матеріалів не було встановлено, що ОСОБА_2 проігнорував попереджувальний знак, не обрав безпечну швидкість при заїзді на естакаду. Однак було встановлено, що ОСОБА_2 не міг бачити ділянку дороги з ожеледицею, оскільки вона була на підвищенні естакади і на ділянці дороги, яка закруглювалась і не міг запобігти заносу автомобіля.

Відповідно до п 7.12 ПДДР табличка"Ожеледиця" означає, що дія знака поширюється на зимовий період часу, коли проїзна частина може бути слизькою.

Табличка 7.13 "Вологе покриття" означає, що дія знака поширюється на період, коли покриття проїзної частини вологе чи мокре.

Таблички 7.12 і 7.13 застосовуються із знаками 1.13, 1.38, 1.39, 3.1-3.4, 3.6-3.14, 3.25, 3.27, 3.29, 3.31.

Відповідно до п.1.40 ПДДР поза населеними пунктами знаки 1.8, 1.13-1.16, 1.25, 1.27, 1.28, 1.33 і 1.37, а в населених пунктах знаки 1.33 і 1.37 повторюються. Наступний знак встановлюється на відстані щонайменше 50 м до початку небезпечної ділянки.

Відповідач встановивши на початку зимового сезону попереджувальні знаки перед початком доріг, які знаходилась на його балансі, вважав, що виконав покладені на нього обов»язки щодо забезпечення безпечних умов для дорожнього руху. Разом із тим, як вбачається із даних , наданих поліцією щодо кількості ДТП за період з листопада 2015 року по березень 2016 року, на території терміналу «Д» постійно трапляються ДТП. (а.с.196)

Про підвищену аварійну небезпеку естакади свідчить також та обставина, що на час ДТП з автомобілем позивача на тій же естакаді стояв пошкоджений інший автомобіль, а також знаходились рештки других автомобілів. Ці обставини відповідач не заперечує. Разом із тим вказане свідчить про те, що естакада є аварійно-небезпечною ділянкою дороги взимку, що з боку відповідача потребувало більш прискіпливого контролю щодо належного виконання підрядною організацію заходів по її утриманню. Однак позивач не забезпечив безпеку дорожнього руху на естакаді, не перевірив чи належним чином виконує підрядник свої обов»язки, не встановив повторно перед естакадою знак про наявність ожеледиці, або попереджувальний знак 1.39 «Інша небезпека (аварійно небезпечна ділянка)». При цьому судова колегія вважає, що належний контроль з боку відповідача стану прилеглих до терміналу доріг і виконання підрядником обов»язків за договором не створювали для відповідача великих труднощів, оскільки дорога знаходиться поряд з аеропортом в безпосередньому доступі для візуального контролю.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме довідки про погодні умови, що спостерігались на а/мі Київ/Бориспіль 28-29 січня 2016 року, наданої Державним підприємством «Український авіаційний метеорологічний центр» (ва.с.44) погодні умови не були складними, температура повітря була в межах +2,5 +3,7 градусів по Цельсію, до 20-ї години 28 січня 2016 року був слабкий облоговий дощ, а з 2-ї години 29 січня 2016 р. опади були відсутні.

Тобто такі погодні умови не сприяли швидкому обледенінню дороги, а тому не можуть слугувати виправданню бездіяльності відповідача щодо своєчасного усунення існуючої ожеледиці на прилеглих до терміналу територіях.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи,а також шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Враховуючи наведені обставини, судова колегія вважає, що відповідач не довів, що шкода , яку зазнав позивач, заподіяна не з вини відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду в частині наявності підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то з ними судова колегія також не може погодитись з таких підстав.

Суд першої інстанції погодився із доводами позивача щодо того, що йому була завдана моральна шкода тим, що умови життя його родини змінилися внаслідок відсутності автомобіля, який був пошкоджений в ДТП. Позивач надав суду докази того, що його дочка ОСОБА_3 навчається в Київській дитячій школі мистецтв № 6 і 5 разів на тиждень відвідує заняття.

Також позивач надав копії медичної документації на членів його сім»ї з якої вбачається , що члени сім»ї позивача постійно змушені звертатися до лікарів за медичною допомогою. Тобто уклад сім»ї позивача, організація життя сім»ї тісно пов»язана з наявністю в сім»ї автомобіля за допомогою якого позивач міг з членами своєї сім»ї пересуватись по місту на різні відстані. Відсутність автомобіля у зв»язку з його пошкодженням, створила позивачу і його сім»ї певні незручності і він мав докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Судова колегія погоджується із судом в тому, що такі вимушені зміни в житті позивача завдавали йому моральних страждань .. Суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди виходячи із засад розумності та справедливості.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В АЛ И Л А :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватне підприємство «Бориспільрайагропромбуд» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.

Головуючий

Судді