Ухвала суду № 67711887, 04.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/3132/15-ц Головуючий у І інстанції Опанасюк І. О.Провадження № 22-ц/780/3344/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 53 04.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

04 липня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Приходька К.П., Савченка С.І.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Козлівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до голови Козлівської сільської ради ОСОБА_3, Козлівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 рокуОСОБА_2 звернулася до суду із позовом та, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила поновити її на посаді головного бухгалтера Козлівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району з 27 грудня 2015 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 23 листопада 2015 року її було звільнено з роботи в період перебування у відпустці та тимчасової непрацездатності, крім того вважає, що процедура її звільнення відбулася з порушенням вимог закону, через що вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2016 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано розпорядження № 1 сільського голови Козлівської сільської ради ОСОБА_3 від 23 листопада 2015 року, поновленоОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера Козлівської сільської ради з 23 листопада 2015 року, стягнуто з сільського голови Козлівської сільської ради ОСОБА_3 на користьОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, в розмірі 11 653, 50грн.

В апеляційній скарзі у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права Козлівська сільська рада Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області просить рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працювала головним бухгалтером з 21 березня 2014 року відповідно до трудового договору.

23 листопада 2015 року сільський голова Козлівської сільської ради ОСОБА_3 видав розпорядження №1 відповідно до якого ОСОБА_2 звільнено, у звязку з систематичним порушенням вимог п.2.6. Трудового договору.

Відповідно до листа непрацездатності Серії АГЩ №382524 від 24 листопада 2015 року в період з 24 листопада 2015 року по 27 листопада 2015 року ОСОБА_2 перебувала на лікуванні, тому в цей період була тимчасово не працездатна, в даному листку непрацездатності вказано «стати до роботи 01.12.2015 року».

Позивач надала суду довідку від 23.11.2015 року видану лікарем ЦРЛ ОСОБА_4 про те, що зверталась до лікаря ПереяславХмельницької амбулаторії та лікувалась амбулаторно в період з 18.11.2015 року по 23.11.2015 року.

Також суду надано виписку із медичної карти стаціонарного хворого №699 «і» від 11.12.15 року, відповідно до якої ОСОБА_2 перебувала на лікуванні амбулаторно з 01.12.2015 року по 11.12.15 року включно.

Довідкою про заробітну плату за цивільно правовим договором ОСОБА_2, яка працювала головним бухгалтером Козлівської сільської ради Переяслав Хмельницького району Київської області визначено середньомісячний заробіток, який складає 4014 грн. 00 коп.

Відповідно до актів від 18.11.2015 року, 19.11.15 року, 20.11.2015 року та 23.11.2015 року складених комісією у складі сільського голови ОСОБА_3, секретаря сільської ради ОСОБА_5, техпрацівника сільської ради ОСОБА_6, ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці без поважних причин та будь яких пояснень 18, 19, 20, та 23 листопада 2015 року з 8 год.00 хв. до 17 год.00 хв.

Згідно з посвідченням № 23 виданим Переяслав Хмельницькою сільською радою від 10 листопада 2015 року ОСОБА_2, є депутатом Переяслав Хмельницької районної ради VІІ скликання.

З відповіді сільського голови ОСОБА_7 вих. № 13 від 19 січня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 привозила до Переяславської сільської ради повідомлення про призначення субсидій для жителів села Переяславське 20.11.2015 року. Того ж дня позивач привозила повідомлення про призначення субсидій для жителів села Жовтневе, що вбачається з відповіді сільського голови ОСОБА_8 за №15 від 18.01.16р.

Відповідачем ОСОБА_3 та представником відповідачів ОСОБА_9 на підтвердження своїх заперечень було надано суду наступні документи: копії актів про відсутність на роботі від 18.11.2015, 19.11.2015, 20.11.2015, 23.11.2015; копія акту про відмову від дачі пояснень від 20.11.2015; копія розпорядження №1 від 23.11.2015 та доказів відправлення поштою розпорядження про звільнення; копія розпорядження №1 від 23.11.2015; копія акту від 23.11.2015; копія трудової угоди від 18.11.2015; копія штатного розпису станом на 23.11.2015; лист від 14.01.2016; лист від 12.01.2016; лист ОСОБА_4 від 14.01.2016 та поштового конверту; копія табелю обліку робочого часу за листопад 2015 року; лист Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 22.01.2016; копія звіту до Переяслав-Хмельницької ОДПІ за листопад 2015 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона працює секретарем Козлівської сільської ради та зазначила, що дійсно 18 листопада 2015 року з ранку ОСОБА_2 працювала на своєму робочому місці з восьми годин ранку, та з обіду залишила своє робоче місце. Після того, впродовж чотирьох днів була відсутня на робочому місці. 23 листопада 2015 року позивачу на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_3 та спитав про причини відсутності на робочому місці при цьому поставивши телефон на гучномовець.

Причиною своєї відсутності на робочому місці ОСОБА_2 в телефонній розмові повідомила, що за копійки працювати не буде, та відмовилась надавати пояснення щодо відсутності на робочому місці. Після цього ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 склали акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 Також, 23 листопада 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 приїхали додому до ОСОБА_2 знаючи, що остання погано себе почуває та знаходиться вдома, з метою віддати їй рішення про звільнення. Однак, будинок був зачинений, світло не горіло. Вирішивши, що ОСОБА_2 немає вдома, вони поїхали.

Ідентичні покази надала суду техпрацівник Козлівської сільської ради ОСОБА_6

Встановивши вказані обставини суд погодився із доводами представника відповідачів про те, що документи, які надала ОСОБА_2, на підтвердження факту тимчасової непрацездатності за період з 18.11.2015 року по 23.11.2015 року, не відповідають вимогам Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом МОЗ України від 13.11.2001 року № 455, та звернення до лікаря не може в даному випадку не може бути визнано судом, як підтвердження факту непрацездатності позивача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося зпорушенням встановленого трудовимзаконодавством порядку звільнення, оскільки в розпорядженні про звільнення позивача від 23 листопада 2015 року відповідачем не вказано статті і пункт закону,що це розпорядження не відповідаєвимогам п. 4 ст. 40 КЗпП України та, що звільнення її як депутата відбулося без письмового повідомлення відповідної ради.

Відмовляючи в частині стягнення моральної шкоди суд виходив з того, що належними та допустимими доказами ця вимога не була підтверджена.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Згідно трудового договору час виконання робіт для позивача встановлений з 8:00 год. до 17:00 год. (12:00-13:00 обідня перерва)

Відповідно до п. 4 ст.40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня).

У п. 24постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»судам роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст.40 КЗпП Українисуди повинні виходити із того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

З матеріалів справи вбачається та як правильно встановлено судом першої інстанції 20.11.2015 року позивачем, як депутатом, здійснювались депутатські повноваження в інтересах територіальної громади.

Доводи апеляційної скарги про те, що до кола повноважень депутата виконувана робота не відноситься спростовується тим фактом, що позивач, як депутат виконувала роботу за дорученням Переяславської та Жовтневої сільських рад.

Оскільки згідно ст. 32 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» для здійснення депутатських повноважень депутат місцевої ради звільняється від виконання виробничих або службових обовязків, прогулом цей день вважатися не може.

Не може вважатися прогулом і 18.11.2015 року, оскільки свідки, допитані у справі дали покази про те, що вони бачили позивача на робочому місці з 08:00 години ранку до обіду, в той час як акт за 18.11.2015 року свідчить про відсутність на робочому місці з 08:00 до 17:00 год., що спростовує акт за цей день, який встановлює факт відсутності у вказаний період. Інших доказів про те, що позивач у цей день була відсутня на робочому місці більш ніж 3 години одночасно або сумарно відповідачем не надано.

Вбачається, що напередодні 17.11.2015 року позивач написала заяву на відпустку, яка була погоджена сільським головою.

Після 17:00 год. 18.11.2015 року позивач зверталася до лікаря завідувача Переяславської амбулаторної загальної практики сімейної медицини ОСОБА_11 за медичною допомогою, згідно довідки якого лікувалася амбулаторно з 18.11.2015 року по 23.11.2015 року. Як пояснює ОСОБА_2 та лікар листок непрацездатності не відкривався, оскільки позивач вважала себе такою, що перебуває у відпустці з 18.11.2015 року.

Вказана довідка лікаря є офіційним документом, який відповідає критеріям які до нього ставляться, оскільки він складений та посвідчений відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами. Зафіксована в такому документі інформація має юридично значущий характер - засвідчення нею конкретного факту, який здатний спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обовязків.

Також вбачається, що у звязку з погіршенням стану здоровя позивач в період з 24 листопада 2015 року по 27 листопада 2015 року перебувала на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності Серії АГЩ №382524 від 24 листопада 2015 року. Стати до роботи 01.12.2015 року.

Проте в звязку з черговим загостренням з 01.12.2015 року позивач лікувалась вже на стаціонарному лікуванні (Діагноз ІХС. Дифузний кардіосклероз. СН І. Гіпертонічна хвороба Іст.).

Встановлений діагноз загальне захворювання. Загальне захворювання визначається як втрата тимчасової непрацездатності.

Згідно з пунктом 1.3. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 9 квітня 2008 року № 189, непрацездатність (утрата непрацездатності) це стан здоровя (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоровя.

Тимчасова непрацездатність це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Тимчасова непрацездатність є підставою для видачі лікарняного листа, який видається за бажанням особи.

Лікарняний лист є доказом і засвідчує факт тимчасової працездатності, проте відсутність лікарняного листа сама по собі факт непрацездатності не спростовує.

Аналіз вказаних обставин у своїй сукупності дає підстави для висновку, що з 18.11.2015 року тимчасова непрацездатність позивача унеможливлювала виконання ним роботи за трудовим договором із поважних причин і на законних підставах звільняла його від виконання трудових обовязків, обумовлених договором та відповідальності за їх невиконання.

За наявності тимчасової непрацездатності звільнення працівника забороняється.

При цьому в порушення вимог трудового законодавства при наявності погодженої заяви про відпустку наказ про надання відпустки роботодавець позивача так і не видав, як не видав наказ і про відмову в наданні відпустки.

Крім того вбачається, що отриманим позивачем поштою розпорядження № 1 від 23.11.2015 року позивача звільнено за систематичне порушення, а в самому наказі міститься посилання на інші підстави п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Систематичним порушенням трудової дисциплінивважається порушення, вчинене працівником, який раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної та громадської відповідальності, і порушив її знову.

До дисциплінарної відповідальності за прогул 19.11.2015 року позивач не притягувалась, про що таких наказів про притягнення її до дисциплінарної відповідальності не має, в звязку з цих підстав позивача звільнено необґрунтовано.

Доказів тому, що вказане розпорядження скасоване або в нього вносилися зміни немає.

Таким чином інше розпорядження з таким самим номером та датою не може бути враховано, оскільки оригінал такого розпорядження може бути лише в одному примірнику.

Цього розпорядження позивач не отримувала, а доказом його направлення відповідачем надано копію квитанції, ту саму, згідно якої направлялося отримане розпорядження про звільнення.

Також звільнення відбулося з порушенням ст. 149 КЗпПУ, оскільки від порушника не витребовувалися пояснення, про що належних доказів у справі не має, оскільки не має направленої на адресу позивача із зворотним поштовим повідомленням вимоги про це.

В порушення Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» про звільнення за 15 днів не повідомлено позивача як депутата та відповідну раду депутатів.

Таким чином позивача звільнено з порушенням вимог законодавства, що є підставою для його поновлення, а правильне по суті рішення суду відповідно до ст.. 308 ЦПК України скасоване бути не може, в звязку з чим доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованого звільнення не приймаються до уваги.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Козлівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді