Ухвала суду № 67705825, 05.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 року м. Київ К/800/59360/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (ОДПІ)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013

у справі № 821/187/13-а Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 № 0000091700.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.12.2012 № 74/17-3/НОМЕР_2. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми ст.ст. 188, 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на 598040,00 грн. у податковому обліку за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2012 року за наслідками нікчемних правочинів із поставки від СПД ОСОБА_3, ТОВ «ДМ», ПП «Промкомплект Україна», ТОВ «Металл Лайт Групп», ПВКФ «РОЗС» товарів.

За наслідками перевірки МДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 № 0000091700 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 598040,00 грн. за основним платежем та на 149510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від СПД ОСОБА_3, ТОВ «ДМ», ПП «Промкомплект Україна», ТОВ «Металл Лайт Групп», ПВКФ «РОЗС» товарів (паливно-мастильних матеріалів) від імені цих постачальників на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку з ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (редакція Закону України від 02.12.2010 № 2755-VІ, чинна станом на серпень 2011 року - серпень 2012 року).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ОДПІ посилається на нікчемність правочинів із поставки позивачу від СПД ОСОБА_3, ТОВ «ДМ», ПП «Промкомплект Україна», ТОВ «Металл Лайт Групп», ПВКФ «РОЗС» паливно-мастильних матеріалів, обґрунтовуючи такий висновок тим, що стосовно цих постачальників виявлено ознаки фіктивної діяльності, як-то: порушення справи про банкрутство щодо СПД ОСОБА_3, ТОВ «ДМ» відсутнє за місцезнаходженням, ПП «Промкомплект Україна» та ТОВ «Металл Лайт Групп» визнані банкрутами, у ПВКФ «РОЗС» відсутні основні засоби (виробниче обладнання, складські приміщення, транспортні засоби тощо) та трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, - а також на недоліки товарно-транспортних накладних, наданих позивачем на підтвердження транспортування паливно-мастильних матеріалів.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: завірених належним чином копій податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, звітів реєстратора розрахункових операцій, доказів наявності у позивача власних та орендованих ресурсів для зберігання, продажу та транспортування нафтопродуктів, - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів щодо операцій з поставки від СПД ОСОБА_3, ТОВ «ДМ», ПП «Промкомплект Україна», ТОВ «Металл Лайт Групп», ПВКФ «РОЗС» товару, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ОДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками по ланцюгу поставок відповідач не наводить

Доводи, наведені ОДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко