Ухвала суду № 67705741, 11.07.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"11" липня 2017 р. Справа № 806/448/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" березня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в частині відмови у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою, викладене у листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25 липня 2016 року №P -2477/0-1961/6-16;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою згідно клопотання вх. № З-2442/0/5-16 від 09 березня 2016 року.

В обґрунтування позовних посилалася на те, що відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих підстав, що земельна ділянка входить до перспективних земель, що плануються для введення в межі смт. Ємільчине, внаслідок розширення меж населеного пункту у встановленому законом порядку є незаконною, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою, оформлену листом № P-2477/0-1961/6-16 від 25 липня 2016 року.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 № З - 2442/0/5-16 від 9 березня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_3 420,00 грн витрат на правову допомогу та 640,00 грн судових витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі вказав, що зазначена у клопотанні земельна ділянка входять до перспективних земель та планується для введення в межі смт. Ємільчине для розширення меж населеного пункту у встановленому Законом порядку, тому відмова позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідає положенням ч.7 ст. 118 ЗК України. Також зазначив, що суспільний інтерес територіальної громади смт. Ємільчине щодо отримання земельної ділянки значно переважає інтерес позивача.

Позивач судове рішення в частині відмови у задоволені позову не оскаржувала.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не належить до задоволення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 02.03.2016р. звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району з правом передачі її у власність (а.с. 31).

До клопотання у відповідності до ст. 122 Земельного кодексу України було додано копію паспорту, копію ідентифікаційного коду та викопіювання з публічної кадастрової карти України із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Клопотання позивача було зареєстровано у Головному управління Держгеокадастру у Житомирській області 9 березня 2016 року за вх. № З-2442/0/5-16.

25.07.16 листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №Р-2477/0-1961/6-16 відмовлено у наданні позивачу такого дозволу.

Відмова відповідача вмотивована тим, що під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відповідач повинен надсилати органам місцевого самоврядування запити про висловлення позиції щодо можливості надання відповідного дозволу згідно рішення Державного агентства земельних ресурсів України №2/1 від 14 жовтня 2014 року. Так, відповідно до листа №254 від 05.05.2016 року Ємільчинською селищною радою було повідомлено, що зазначені у клопотанні земельні ділянки входять до перспективних земель та плануються для введення в межі смт. Ємільчине для розширення меж населеного пункту у встановленому Законом порядку. Також, Ємільчинською селищною радою додатково зазначено, що після введення вказаних земель в межі смт. Ємільчине, земельні ділянки першочергово будуть надані учасникам бойових дій (а.с. 38 та зворот).

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відносини, пов'язані з веденням особистого селянського господарства, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено що, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно частини 1 статті 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відтак в розумінні положень ч.4 ст.122 Земельного кодексу України розгляд такого клопотання віднесено до повноважень Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, відповідача по даній справі, як територіального органу Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу. Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 118 та ч. 3 ст. 123 Кодексу відповідач розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Як встановлено судом, позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з правом передачі у власність, до якої було додано: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, викопіювання з публічної кадастрової картки України із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. (а.с. 31).

Таким чином, клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідає вимогам, встановленим Земельним кодексом України.

Крім того, відповідно до довідки Відділу Держгеокадастру в Ємільчинському районі Житомирської області від 27.04.2016 року, бажана до відведення з правом передачі у власність позивачу, земельна ділянка за функціональним призначенням є землями сільськогосподарського призначення, є вільною від забудови, не передана у власність чи користування третім особам. Земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, знаходиться в державній власності (землі запасу) за межами населеного пункту смт. Ємільчине Житомирської області (а.с. 33).

Відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою зумовлена тим, що Ємільчинська селищна рада заперечувала проти надання згоди на таку розробку у зв'язку з тим, що зазначені у клопотанні земельні ділянки входять до перспективних земель, які плануються для введення в межі смт. Ємільчине внаслідок розширення меж населеного пункту у встановленому Законом порядку. (а.с. 37).

Діючим законодавством, а саме ч.7 ст. 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зазначена у листі №P-2477/0-1961/6-16 від 25.07.2016 підстава відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III.

Крім того відповідачем не надано жодних проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, а саме: внаслідок розширення меж населеного пункту смт. Ємільчине за рахунок земель зазначених у клопотанні позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що відмова відповідача у надані дозволу на розробку проекту землеустрою є незаконною, а тому порушене право позивача підлягає захисту.

Що стосується зобовязання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою згідно клопотання вх. № З-2442/0/5-16 від 09 березня 2016 року, колегія суддів зазначає таке.

Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб'єктом владних повноважень у відповідності до ст. ст. 162, 11 КАС України, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 № З - 2442/0/5-16 від 9 березня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

При цьому суд вважав, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, а тому позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не підлягає задоволенню.

Встановлено, що позивач судове рішення в частині відмови у задоволенні позову не оскаржує, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних щодо стягнення на користь позивача витрат на оплату судового збору та на правову допомогу, які підтверджуються належними доказами.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" березня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "13" липня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,11201

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області вул.Довженка,45, м.Житомир,10002

- ,