Рішення № 6770549, 10.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.09 р.                     Справа № 7/216                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення боргу за активну електроенергію – 199009, 99 грн., за реактивну електроенергію – 1653, 19 грн., пені – 19598, 79 грн., 3% річних – 2625, 77 грн., інфляційних – 4545, 61 грн.

За участю представників:

від позивача: Секлейді О.А. - дов. № 370-09 "Д" від 26.06.09р.

від відповідача: Шмідт В.О. - дов. № юр/5378 від 31.12.08р

СУТЬ СПОРУ:                     

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення боргу за активну електроенергію – 199009, 99 грн., за реактивну електроенергію – 1653, 19 грн., пені – 19598, 79 грн., 3% річних – 2625, 77 грн., інфляційних – 4545, 61 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №445 від 01.04.2003р. з додатковими угодами, протоколом розбіжностей до додаткової угоди від 25.04.2006р. та додатками до Договору; рахунки за березень – квітень 2009р.

У відзиві, доповненні до відзиву та у судовому засіданні відповідач суму основного боргу визнав, проти стягнення з нього 3% річних, інфляційних та пені заперечив, посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства, значну дебіторську та кредиторську заборгованість перед іншими суб’єктами господарювання, той факт, що договором між сторонами не передбачений обов’язок відповідача перед позивачем у разі прострочення грошового зобов’язання платити 3% річних та інфляційні. Відповідач також зазначив, що пеня не повинна бути з нього стягнуто з огляду на той факт, що він, у тому числі, постає теплову енергію населенню, а також на приписи Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р.

Клопотанням від 29.10.2009р. відповідач просить зменшити розмір стягуваної пені на 20%, посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства.

Позивач проти зменшення розміру пені заперечив, також посилаючись на тяжкий фінансовий стан свого підприємства.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №445 від 01.04.2003р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами, протоколом розбіжностей до додаткової угоди від 25.04.2006р. та додатками до Договору.

Відповідно до п.9.5 Договору, строк дії договору встановлений до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляд його умов.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділі 7 Договору та у Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору.

Згідно з п.3 Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору, оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів від дня його отримання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у березні-квітні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу реактивну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень-квітень 2009р. та відповідачем у судовому засіданні. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію – 199009, 99 грн., за реактивну електроенергію – 1653, 19 грн.

Зазначена сума заборгованості за активну та реактивну електроенергію підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 07.04.2009р. по 20.09.2009р. 3% річних в сумі 2625, 77 грн., інфляційні у сумі 4545, 61 грн. з 07.04.2009р. по 20.09.2009р.

У відзиві, доповненні до відзиву та у судовому засіданні відповідач проти стягнення з нього 3% річних, інфляційних заперечив, посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства, значну дебіторську та кредиторську заборгованість перед іншими суб’єктами господарювання, той факт, що договором між сторонами не передбачений обов’язок відповідача перед позивачем у разі прострочення грошового зобов’язання платити 3% річних та інфляційні.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на той факт, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття (стаття 625 ЦК України) визначає відповідальність за порушення грошового я та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

Оскільки у відповідача перед позивачем наявна сума заборгованості по сплаті за спожиту активну та реактивну електроенергію, яка, у тому числі, визнана відповідачем у повному обсязі, то позивач має право звернутися за захистом своїх порушених прав та заявити вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних.

Судом перерахована сума 3% річних та інфляційних у відповідності до приписів чинного законодавства, яка відповідно складає:

3% річних – 2625, 77 грн.;

інфляційні – 5567, 41 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 4545, 61 грн., що не суперечить приписам чинного законодавства та умовам Договору.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2625, 77 грн. та інфляційних у сумі 4545, 61 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Разом з цим, згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 19598, 79 грн. за період з 07.04.2009р. по 20.09.2009р.

Відповідач вимоги щодо стягнення з нього суми пені заперечив з огляду на той факт, що він, у тому числі, постає теплову енергію населенню, а також на приписи Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р., заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Пунктом 1 ст.6 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р. передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 липня 2003 року.

З матеріалів справи та пояснень представників як позивача так і відповідача вбачається, що заборгованість у відповідача перед позивачем виникла у березні-квітні 2009р.

За наведених обставин, приписи Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р. не поширюється на взаємовідносини, які є предметом спору по цій справі.

Пеня перерахована судом у відповідності до приписів чинного законодавства та відповідно складає 19598, 79 грн.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 20%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, надав суду баланс станом на 01.07.2009р.; звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2009р.; баланс станом на 01.10.2009р.; звіт про фінансові результати за 9 місяців 2009р.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін та у зв’язку з тим, що відповідач є комунальним підприємством та дійсно наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 15%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 16 658,97 грн.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р., керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення боргу за активну електроенергію – 199009, 99 грн., за реактивну електроенергію – 1653, 19 грн., пені – 19598, 79 грн., 3% річних – 2625, 77 грн., інфляційних – 4545, 61 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р зі спеціальним режимом використання 260353071296 в ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадний банк”, МФО 335106) – заборгованість за активну електроенергію – 199009, 99 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26009190725600 в обласній дирекції Укрсоцбанку м.Донецька, МФО 334011) – заборгованість за реактивну електроенергію – 1653, 19 грн., пеню - 16 658,97 грн., 3% річних – 2625, 77 грн., інфляційні – 4545, 61 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) – державне мито у сумі 2274, 33 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236, 00 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя