Ухвала суду № 67705249, 12.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року м. Київ К/800/30911/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015

у справі № 807/2153/13-а (№ 876/14587/14652/13)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед»

до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» (далі - позивач, ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед») звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, Ужгородська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 № 277/0002622320/0/2753.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 № 277/0002622320/0/2753. Додатковою постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 та додаткову постанову від 25.10.2013 - залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 08.06.2010 по 14.06.2010, на підставі направлення від 08.06.2010 № 280/23-2, згідно із пунктом 9 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпунктом 7.5.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до наказу від 08.06.2010 № 504, посадовими особами Ужгородської МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 2 316 849 грн. за березень 2010 року та у сумі 2 130 780 грн. за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.02.2010 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 14.06.2010 № 94/23-2/32836226 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 512 632 грн.; - підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в розмірі 49 385 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 № 277/0002622320/0/2753, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 512 632 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», нормами якого регулювались спірні правовідносини, бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку із бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення однієї з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит звітного періоду, згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, законодавством не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно із положеннями статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» платник податку виключно на підставі проведеної оподаткованої операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату контрагентом сум податку на додану вартість до бюджету за відповідною оподаткованою операцією і виходячи з цього визначати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за звітний період.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає, у періоди за які проводились перевірки, надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивачем заявлено до бюджетного відшкодування у березні 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 332 573 грн. з вартості послуг, наданих нерезидентами на митній території України, та у квітні 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 102 166 грн. з вартості послуг наданих нерезидентами на митній території України.

Позивач включив 332 573 грн. податку на додану вартість за січень 2010 року до податкової декларації. В зазначеному податковому періоді позивачем задеклароване від'ємне значення рядка 18, тому сума податкових зобов'язань 332 573 грн. зменшила суму податку на додану вартість, що могла підлягати відшкодуванню з державного бюджету позивачу.

Позивачем включено 102 166 грн. податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року. В цьому періоді сума податкового зобов'язання 102 166 грн. зменшила суму податку на додану вартість, що могла підлягати бюджетному відшкодуванню з державного бюджету позивачу.

Згідно пункту «г» підпункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету при наданні послуг нерезидентом є - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Позивач відобразив обсяг послуг, придбаних у нерезидентів у складі податкового кредиту в рядках 12.4 «Послуги, отримані від нерезидента» декларацій з податку на додану вартість за наступний податковий період після періоду включення до рядка 7, тобто у лютому та у березні 2010 року.

Заявлена до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість з вартості послуг нерезидентів у розмірі 332 573 грн. задекларована у рядку 7 декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, а сума податку на додану вартість у розмірі 102 166 грн. - у рядку 7 декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, у наступному після декларування зобов'язання періоді, тобто у лютому та березні 2010 року позивач включив цю суму до податкового кредиту.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем також було перевірено й Декларації позивача з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2010 року, тобто документи, що підтверджують сплату податку до бюджету.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку, що позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування у березні 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 332 573 грн. та у квітні 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 102 166 грн. з вартості послуг, наданих нерезидентами Товариству на митній території України.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області - відхилити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 у справі № 807/2153/13-а (№ 876/14587/14652/13) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Ю.І. Цвіркун