Ухвала суду № 67705115, 11.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2017 року м. Київ К/800/30926/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року

у справі № 816/535/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

треті особи: Зінківське відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Зіньковському районі Полтавської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ Нацполіції в Полтавській області, треті особи: Зінківське відділення поліції ГУ Нацполіції в Полтавській області, УПФУ в Зіньковському районі Полтавської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУНП в Полтавській області щодо відмови у перерахунку грошового утримання (заробітної плати) ОСОБА_1 за період з 25.07.1986 року по 25.08.1986 року;

- зобов'язати ГУНП в Полтавській області провести перерахунок грошового утримання (заробітної плати) за період 25.07.1986 року по 25.08.1986 року за час робіт по ліквідації наслідків на ЧАЕС;

- зобов'язати ГУНП в Полтавській області видати довідку через підпорядкований підрозділ - Зіньківське відділення поліції ГУНП в Полтавській області, про грошове утримання з урахуванням перерахунку за перебування в стані бойової готовності, наведеного в довідці від 20.02.2015 року №1425 та відповідно до положень і постанови РМ СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 року №665-195, наказів СРСР від 11.06.1986 року №0130 і від 30.06.1986 року №0189 з врахуванням підвищення грошового забезпечення збільшеного в 2 рази, згідно постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, РМ СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 року №524-156, нарахування премії - 60% від нарахування на підвищену заробітну плату відповідно до постанови РМ СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 року №665-195 та постанови РМ УРСРС і Української республіканської ради професійних Спілок від 10.06.1986 року №207-7.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ГУ Нацполіції в Полтавській області, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є інвалідом ІІ групи.

Так, у період з 25.07.1986 року по 25.08.1986 року позивач виконував службові обов'язки на посаді старшого інспектора відділення ДПН по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З 1997 року позивач отримував пенсію як військовий пенсіонер МВС.

20.02.2015 року Зіньківським районним відділом УМВС України в Полтавській області видано довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період з 25.07.1986 року по 25.08.1986 року, згідно якої загальний розмір грошового забезпечення становить 1132,48 руб.

На підставі згаданої довідки позивачу призначено пенсію відповідно до вимог частини першої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

13.01.2016 року позивач звернувся до ГУНП в Полтавській області із заявою про перерахунок грошового утримання з урахуванням приписів окремих нормативно-правових актів СРСР.

Однак, 10.02.2016 року відповідачем роз'яснено про відсутність підстав для відповідного перерахунку.

Згідно з частиною першою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Статтею 3 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.

Як зазначено у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища», листом Держкомпраці УРСР від 13.06.1989 року № 10-769 повідомлено про зняття грифу «секретно» з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 року № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 року № 1497-378, розпоряджень від 03.09.1986 року № 1767-рс і від 11.12.1986 року № 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 року № 168-5, від 10.06.1986 року № 207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10.09.1986 року, від 16.12.1986 року № 694-рс, від 06.01.1988 року № 12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: № 4с від 09.05.1986 року, № 58с від 11.06.1986 року, № 132с від 16.09.1986 року, № 179с від 25.12.1986 року, № 8с від 22.01.1988 року. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Так, постанова Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 05.06.1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС» передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100% військовослужбовцям військових частин і органів КДБ СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, виконуючим службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, мали виплачуватись посадові оклади та оклади за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі. Аналогічні за змістом положення містились у наказах СРСР від 11.06.1986 року № 0130 та від 30.06.1986 року № 0189.

Відповідно до пункту 4 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 05.06.1986 року № 665-195 установлено максимальний розмір премії - 60 відсотків тарифної ставки (окладу) в місяць.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій дозволено підвищувати до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «"Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7 (207с-86-п ) (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 25.07.1986 року по 25.08.1986 року ОСОБА_1 виконував службові обов'язки у другій зоні Чорнобильської АЕС загалом 32 доби. У зазначений період позивач знаходився в м. Чорнобиль безвиїзно.

Доказів позбавлення чи зменшення розміру премії ОСОБА_1 за час перебування в зоні ЧАЕС, відповідачем надано не було.

З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що розрахунок грошового забезпечення позивача за період з 25.07.1986 року по 25.08.1986 року має проводитись з урахуванням приписів зазначених вище нормативних актів, якими врегульовано порядок оплати праці робітників та службовців, оскільки неврахування при розрахунку грошового забезпечення позивача період перебування у зоні Чорнобильської АЕС впливає на призначення розміру пенсії.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

М.І. Мойсюк