Рішення № 6770470, 05.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.11.09 р.                     Справа № 10/202                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючогосудді - Приходько І. В.;

при секретарі судового засідання – Ярош В.В.;

за участю представники сторін:

від позивача –Ахметова Н. В. – довіреність;

від відповідача – не з’явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовом закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка,

до державного відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Дзержинська” дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства „Донбасвуглезбагачення” м. Дзержинськ,

про стягнення 5376,00грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, закрите акціонерне товариство „Макіївкокс” м. Макіївка (далі – Макіївкокс), з позовом до відповідача, державного відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Дзержинська” дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства „Донбасвуглезбагачення” м. Дзержинськ (далі – Підприємство), про стягнення вартості недостачі вугільного концентрату у розмірі 5376,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на залізничну накладну №50299416; Акти про приймання продукції за кількістю №542/п від 21.04.2008р., та №542 від 21.04.2008р.; Акт про вагу тари №542 від 21.04.2008р.; посвідчення №542/1 від 21.04.2008р.; довіреність №13-325 від 21.04.2007р., рахунок-фактуру №11765 від 20.04.2008р., платіжне доручення №1965 від 29.04.2008р., розрахунок суми позову.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив не надав, поважних причин нез’явлення не сповістив, хочу був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення №12283152.

Суд вважає надані позивачем документи достатніми для розгляду спору по суті та, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, позов розглянуто за наявними у справі матеріалами за відсутності відповідача.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з наданих до суду документів, 01.10.2003р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Макіївкокс” (покупець - позивач по справі ) та ЗАТ „Донецьксталь- металургійний завод” (далі Донецьксталь - продавець) був укладений договір № 2080дс/292 на поставки вугільної продукції зі строком дії до 31.12.2004р.

Додатковою угодою від 04.11.2003р. у зв’язку з перереєстрацією сторони змінили найменування покупця з товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївкокс» на закрите акціонерне товариство „Макіївкокс”, додатковою угодою від 27.12.2006р. продовжили термін дії договору до 31.12.2007р.

Пунктом 4.2. договору №2080дс/291 від 01.10.2003 р. сторони визначили, що приймання товару здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П-6 (далі Інструкція № П-6).

20.04.2008р. на станцію призначення Харцизьк Донецької залізниці вантаж прибув у справних вагонах, без слідів втрати та розкрадання та виданий вантажоодержувачу - ЗАТ „Макіївкокс” (позивач по справі).

Приймаючи вантаж відповідно до вимог договору №2080дс/292 за порядком визначеним Інструкцією П-6, була виявлена недостача товару, про що вантажоодержувач повідомив вантажовідправника телефонограмою №39 від 21.04.2008р., а приймання продукції зупинив до прибуття представника останнього. Належної відповіді Підприємством надано не було.

21.04.2008р. представниками позивача було продовжено приймання продукції та складений акт №542 про вагу тари, за результатами перевірки маси вантажу був складений акт №542 та встановлена недостача продукції у кількості 7150кг.

Приймаючи рішення, суд враховує наступне.

Відвантаження вугільного концентрату 18.04.2008р. здійснювалось Підприємством (відповідачем по справі) на виконання умов договору №2п/р про переробку рядового вугілля, укладеного 01.09.2005р. між державним підприємством „Донецька вугільна коксівна компанія” (Замовник) та Підприємством (відповідач по справі).

Як вже зазначалось вище, ЗАТ „Макіївкокс” (позивач по справі) є вантажоодержувачем вугільного концентрату за спірною поставкою і одночасно його покупцем за договором №2080дс/292, укладеним 01.10.2003 р. з Донецьксталь.

Відповідно до Розділу 1 договору №2080дс/292, продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти і оплатити на умовах договору вугільну продукцію (товар), номенклатура, кількість, ціна, строки і умови поставки якого погоджені сторонами у додаткових угодах.

Відповідно до Розділу 3 зазначеного вище договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в гривнях шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця в строки , обумовлені сторонами у додаткових угодах.

Суд дослідив рахунок-фактуру №11765 від 20.04.2008р. та платіжне доручення №1965 від 29.04.2008р.та встановив, що вантажоодержувач - позивач по справі, вказану партію товару, яка були відвантажена 18.04.2008р. за залізничною накладною №50299416, сплатив у повному обсязі шляхом перерахування на рахунок Донецьксталь грошових коштів у розмірі 20000000грн. за ціною 875грн.тн.

На станцію призначення Харцизьк Донецької залізниці вантаж прибув у справних вагонах, без слідів втрати, розкрадання під час перевезення та 21.04.2008р. був виданий ЗАТ „Макіївкокс” залізницею без перевірки маси вантажу згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України, про що свідчить відповідна відмітка на зворотному боці залізничної накладної №50299416.

Як зазначено у пунктом 4.2 договору №2080дс/292, приймання товару за кількістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П-6.

Відповідно до пункту 4.4 договору №2080дс/292 (з урахуванням змін від 15.01.2007р.) сторони договору №2080дс/292 встановили, що в актах прийому-передачі товару, які складаються між продавцем та покупцем, у графі «кількість» вказується кількість товару за даними, відображеними в перевізних документах. Питання та спори щодо недостачі товару розглядаються в претензійно - позовному порядку без урахування актів прийому-передачі товару на підставі Актів, складених за Інструкцією № П-6.

За результатами перевірки маси вантажу без представника вантажовідправника, вантажоодержувачем була встановлена недостача продукції, про що 21.04.2008р. був складений Акт №542 про приймання продукції за кількістю.

В силу статті 306 Господарського кодексу України та статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексам, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Так на перевезення вантажів залізничним транспортом, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під’їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування, поширюються норми Статуту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р.

Отже, надавши залізниці накладну №50299416 і вантаж, відповідач Підприємство уклало з залізницею угоду на перевезення спірних вагонів, при цьому Донецьксталь не є стороною за цією угодою.

Таким чином суд приходить до висновку, що Підприємство є неналежним відповідачем по справі.

Відповідно до статті 105 Статуту, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договором.

Так, згідно статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Статтею 111 Статуту визначено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Судом встановлено, що у зв’язку з відсутністю ознак втрати, видача вантажу залізницею здійснювалась за спірною поставкою на підставі статті 52 Статуту.

Як убачається з залізничної накладної №50299416 поставка вугільного концентрату здійснювалось у трьох вагонах навалом, навантаження вагонів здійснювалось засобами відправника, вантаж зважено на 150тн вагових вагах.

За змістом статті 37 Статуту, у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником.

При цьому, відповідно до положень статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У відповідності до частини 1 п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначені маси нетто.

За приписами частини 2 п.27 Правил видачі вантажів норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) визначається при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні.

Як убачається з розрахунку наданого позивачем ним застосовано 1% природної втрати та понаднормативна недостача складає 5120кг.

При цьому суд вважає, що розрахунок позивача та застосування 1% природної втрати по кожному з вагонів є вірним (вказана позиція викладена у пункті 17 Інструктивних вказівках Державного Арбітражу СРСР №И-1-6 від 31.12.1982р.).

Крім того, суд враховує той факт, що позивач на виконання умов договору № 2080дс/292, здійснив перевагу пустих вагонів, визначивши їх фактичну вагу, що зазначено в Акті про вагу тари №542 від 21.04.2008р.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Як убачається зі змісту Акту №542 прийомка продукції була розпочата 21.04.2008р., закінчена 21.04.2008р. о 17-30год., перевага тари відбувалась 21.04.2008р.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що Підприємство є належним відповідачем за цим позовом, оскільки стаття 24 Статуту, передбачає, що саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Таким чином, враховуючи підстави заявленого позову, те, що вантажовідправником за спірною відправкою є Підприємство, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статті 908,909 Цивільного кодексу України, статтею 306, 307 Господарського кодексу України, статей 24, 105, 110, 111 Статуту залізниць України, керуючись статтями 22, 32, 33, 36, 43, 49, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка заявлені до державного відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Дзержинська” дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства „Донбасвуглезбагачення” м. Дзержинськ про стягнення вартості недостачі вугільного концентрату у розмірі 5376,00грн.

Стягнути з державного відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Дзержинська” дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства „Донбасвуглезбагачення” (85200, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Леніна, 66, ЄДРПОУ 00176495) на користь закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” (86106, м. Макіївка, вул. Горького, 1, ЄДРПОУ 32598706) вартість недостачі вугільного концентрату у розмірі 5376,00грн.

Стягнути з державного відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Дзержинська” дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства „Донбасвуглезбагачення” (85200, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Леніна, 66, ЄДРПОУ 00176495) на користь закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” (86106, м. Макіївка, вул. Горького, 1, ЄДРПОУ 32598706) витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Суддя                               

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1прим. – у справу.