Ухвала суду № 67704642, 11.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2017 р. м. Київ К/800/32721/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Іваненко Я.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року

у справі № 813/738/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у Львівській області

про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на службі, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ Нацполіції в Львівській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Нацполіції у Львівській області від 29 січня 2016 року № 132 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Нацполіції у Львівській області від 09 лютого 2016 року № 48 о/с в частині звільнення зі служби в поліції позивача, з 12 лютого 2016 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського Жовківського ВП Кам'янка-Бузького відділу поліції ГУ Нацполіції у Львівській області з 13 лютого 2016 року;

- стягнути з ГУ Нацполіції у Львівській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 лютого 2016 року по 29 серпня 2016 року у сумі 23414,95 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 1999 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року - прийнятий на службу в поліцію на посаду поліцейського Жовківського відділення поліції Кам'янка-Бузького відділу поліції ГУ Нацполіції у Львівській області.

Наказом ГУ Нацполіції у Львівській області від 29.01.2016 року № 152 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції згідно пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», за грубе порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Вказаний наказ реалізовано наказом ГУ Нацполіції у Львівській області по особовому складу від 09.02.2016 року № 48 о/с

Підставою для прийняття оспорюваного наказу слугував висновок службового розслідування від 25.01.2016 року, яким встановлено, що 11.12.2015 року до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт старшого інспектора з ОД УКЗ ГУНП у Львівській області, підполковника поліції Коростіля В.М. про те, що 10.12.2015 о 16:35 до нього на приватний мобільний номер надійшов телефонний дзвінок від співзасновника та журналіста видання «ДК-Захід», депутата Червоноградської міської ради Клімова О.О., який в телефонній розмові повідомив про те, що ним на автозаправній станції «WOG», що в с. Сопошин, Жовківського району, Львівської область виявлено службовий автомобіль «Рено-Кенго» реєстраційний номер НОМЕР_1, при заправці якого працівники поліції зливають пальне. Отриману інформацію передано операторові « 102» та здійснено виїзд на місце події. Виїздом установлено, що працівники групи швидкого реагування Жовківського ВП Кам'янка-Бузького ВП ГУНП, а саме: поліцейський-водій старший сержант поліції ОСОБА_4 та поліцейський ОСОБА_1, здійснюючи заправку даного автомобіля талоном на 20 літрів передали заправнику ОСОБА_5 дві порожні пластикові пляшки об'ємом по 2 літри кожну, які останній заповнив бензином, а решта 16 літрів залив у бак автомобіля. Зі слів ОСОБА_5 вище вказані працівники поліції неодноразово на протязі тривалого часу здійснювали заправку службового автомобіля аналогічним способом. Дані події зафіксовані Клімовим О.О. на фотокамеру мобільного телефону. У подальшому Клімов 0.0. звернувся з відповідною заявою в ОСОБА_6 При проведенні огляду даного автомобіля працівниками СОГ в салоні даного автомобіля виявлено одну з вищевказаних пляшок заповнену рідиною жовтого кольору зі специфічним запахом бензину.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно пункту 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Згідно статей 2, 5 Дисциплінарного статуту ОВС України підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Тоді як, відповідно статті 51 КУпАП України дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати тягне за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.

З аналізу приписів частини першої статті 15 КУпАП, позивач за вчинення адміністративного проступку передбаченого статтею 51 КУпАП повинен нести дисциплінарну відповідальність передбачену Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, оскільки згадане адміністративне правопорушення не відноситься до переліку тих порушень за які поліцейськими несеться адміністративна відповідальність на загальних підставах.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач хотів чи свідомо допускав настання несприятливих роботодавцеві наслідків, що стали підставою для його звільнення, а також не доведено вину позивача по невиконанню чи неналежному виконанню покладених на нього трудових обов'язків, що свідчить про неповноту проведеного службового розслідування.

Крім того, висновки службового розслідування, які стали підставою для звільнення позивача з органів поліції, були спростовані досліджуваними судом першої інстанції доказами під час розгляду справи.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Доказування правомірності рішення, означає також і доказування фактичних обставин, за яких може бути прийнято відповідне рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування наказів ГУ Нацполіції у Львівській області від 29 січня 2016 року № 132 і від 09 лютого 2016 року № 48 о/с та поновлення позивача на посаді поліцейського Жовківського ВП Кам'янка-Бузького відділу поліції ГУ Нацполіції у Львівській області, оскільки звільнення позивача було проведено без урахування всіх встановлених обставин справи, а застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, не відповідає характеру та тяжкості вчиненого ним порушення.

Разом з тим, згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів

Наведене відповідає правовій практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

Так, суд першої інстанції дійшовши вірного висновку щодо поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в порушення вимог статті 159 КАС України, зазначив лише період вимушеного прогулу (з 13.02.2016 року по 29.08.2016 року) та розмір такої виплати (23414,95 грн.), проте, в мотивувальній частині судового рішення не вказав розрахунок розміру виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та не вірно визначив останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана така виплата.

Отже, оскільки звільнення позивача відбулося 12 лютого 2016 року, середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: за грудень 2015 року та січень 2016 року.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судом першої інстанції, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків суду першої інстанції.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду апеляційної інстанції повністю та скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року скасувати повністю.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року скасувати в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

Я.Л. Іваненко