Ухвала суду № 67704641, 06.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1888/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до директора агенції нерухомості «Квартал» Високої Світлани Василівни, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди,

встановила:

У грудні 2015 року до Іллічівського міського суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до директора агенції нерухомості «Квартал» Високої Світлани Василівни (третя особа ОСОБА_2) про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди (а.с.3-6, т.1). У подальшому позивачка збільшила позовні вимоги до ОСОБА_2 із залученням у якості третьої особи ОСОБА_3 (а.с.75-80, т.1; а.с.82-84, 91-98, т.2).

Позивачка мотивувала свій позов тим, що 13 березня 2015 року між нею (далі Замовник) та Агенцією нерухомості «Квартал» в особі директора ОСОБА_5 (далі Виконавець) був укладений Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно якого Виконавець зобовязується надати Замовнику інформаційно-консультативні послуги, повязані з придбанням (відчуженням) Замовником обєкта нерухомості розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 2-й рівень.

Також, 13 березня 2015 року між позивачкою (далі - Покупець) та ОСОБА_2 (далі Продавець) в присутності представника агенції нерухомості «Квартал» в особі директора ОСОБА_5 укладений попередній договір (далі Договір), відповідно до якого Продавець зобовязався продати, а Покупець купити обєкт нерухомості: квартиру №40/а по вулиці Парковій, буд. 22-А в м.Іллічівську та укласти в майбутньому в строк до 13 квітня 2015 року договір купівлі-продажу вищевказаного обєкту нерухомості.

Позивачка зазначає в позові, що 16 березня 2015 року, між нею та ОСОБА_2 в присутності представника агенції нерухомості «Квартал» в особі директора ОСОБА_5 укладено додаткову угоду до попереднього договору від 13 березня 2015 року, згідно якого Покупець передав, а Продавець прийняв в якості додаткового авансу, грошову суму в розмірі 750000, 00 грн, що еквівалентно 30000,00 доларів США.

В травні 2015 року, після підписання цього Договору ОСОБА_3, який діяв від імені своєї дружини ОСОБА_2, прийняв від неї (позивачки) 2000 евро.

Позивачка вказує в позові, що необхідність укладення вказаної додаткової угоди до попереднього договору від 13 березня 2015 року та передача Продавцю ОСОБА_2 нею, як Покупцем грошової суми в розмірі 750000,00 грн, що еквівалентно 30000,00 доларів США та 2000 евро було передумовлено тим, що квартира №40/а по вулиці Парковій, буд. 22-А в м. Іллічівську перебувала в заставі публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» по кредитному договору та Продавець за рахунок цих коштів повинен був погасити кредит за зняти з даної квартири заборони банку.

Також позивачка вказує, що вона витратила свої власні кошти на ремонт квартири №40/а по вулиці Парковій, буд. 22-А в м. Іллічівську у розмірі 125330,00 грн, що еквівалентно 5000,00 доларів США.

Крім того, позивачка зазначає, що з 13 квітня 2015 року основний Договір купівлі-продажу спірної квартири так і не укладено з вини відповідачів, подружжя ОСОБА_2 отримало майже всі кошти за квартиру, які їй не повертають та вказані дії відповідачів призвели до її емоційного потрясіння, у неї загострилися хронічні хвороби тощо.

У звязку з цим позивачка звернулася до суду з даним позовом та просила суд:

1. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 безпідставно набуті кошти у розмірі:

- 41044,00 грн, що еквівалентно 1655 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн);

- 112137,20 грн, що еквівалентно 4060 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро 2762 грн);

- 52080,00 грн, що еквівалентно 2100 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн);

- 1612,51 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 1655,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн),

- 4405,60 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 4060 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро 2762 грн);

- 2046,10 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 2100,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн).

- моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 кошти у розмірі:

- 768800,00 грн, що еквівалентно 31000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США 2480 грн);

- 55240,00 грн, що еквівалентно 2000 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн);

- 30204,36 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 31000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США 2480 грн);

- 2170,25 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 2000 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн);

- кошти витрачені на будівельні матеріали та виконання будівельних робіт у розмірі 124000,00 грн, що еквівалентно 5000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн);

- моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень.

3. Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 пропорційно долі кожного сплачені судові витрати.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали уточнені позовні вимоги в останній редакції, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_5 визнала позовні вимоги до неї в повному обсязі, не заперечила проти їх задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_6 позов визнала частково, а саме визнала позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_2 31000,00 доларів США та 2000,00 євро. В частині стягнення з відповідачки 3% річних та моральної шкоди заперечила, просила суд відмовити в задоволенні вимог в цій частині, мотивуючи тим, що між сторонами угода не укладалася, кошти, які підлягають поверненню ОСОБА_4 є авансом та вина за не укладення угоди повинна покладатися лише на відповідача ОСОБА_5 Також, представник сторін заперечила проти задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_2 коштів, витрачених ОСОБА_4 на будівельні роботи, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 не надавали письмовий дозвіл ОСОБА_4 на проведення цих робіт.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 серпня 2016 року задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 безпідставно набуті кошти у розмірі:

- 41044,00 грн, що еквівалентно 1655 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн);

- 112137,20 грн, що еквівалентно 4060 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро 2762 грн);

- 52080,00 грн, що еквівалентно 2100 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн);

- 1612,51 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 1655,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн);

- 4405,60 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 4060 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро 2762 грн);

- 2046,10 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 2100,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн);

- моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 кошти у розмірі:

- 768800,00 грн, що еквівалентно 31000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США 2480 грн);

- 55240,00 грн, що еквівалентно 2000 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн);

- 30204,36 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 31000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США 2480 грн);

- 2170,25 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 2000 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн);

- кошти витрачені на будівельні матеріали та виконання будівельних робіт у розмірі 124000,00 грн, що еквівалентно 5000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн);

- моральну шкоду у розмірі 25000,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рівних частках з кожної, компенсацію понесених судових витрат у розмірі 1006,81 грн (в рівних частках з кожної по 503,40 грн).

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 6402,40 грн (в рівних частках з кожної по 3201,20 грн).

На вказане рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржуване рішення тільки в частині стягнення з ОСОБА_2 30204,36 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 31000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США 2480 грн); 2170,25 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 2000 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн); коштів витрачених на будівельні матеріали та виконання будівельних робіт у розмірі 124000,00 грн, що еквівалентно 5000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн); компенсації моральної шкоди у розмірі 25000,00 гривень та ухвалити у вказаній частині нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Справа надійшла до апеляційного суду 01.09.2016 року.

Апелянти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судові засідання першої та апеляційної інстанції не зявляються, просили розглянути апеляційну скаргу без їх участі (а.с. 215, т.2) надали можливість представляти свої інтереси адвокатам та представникам за діючими до цього часу довіреностями: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (т. 1, а.с. 58, 69, 124, т.2, а.с.186, 224, 225, 242).

В останнє судове засідання, яке було призначено на 06.07.2017 року, ОСОБА_9 надала заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату у звязку з тим, що вона не зможе приймати участь у розгляді справи 06.07.2017 року, так як 07.07.2017 року в Ілллічівському міському суді Одеської області слухається кримінальна справа, в якій вона приймає участь як захисник підсудного.

Колегія суддів відмовила в задоволенні цієї заяви, виходячи з тривалого часу знаходження справи в суді апеляційної інстанції, а також того, що ОСОБА_9, як представник апелянтів ОСОБА_3, узгодила дату відкладення справи з 21.06.2017 року саме на 06.07.2017 року, зобовязалась при цьому сповістити інших учасників процесу на цю дату, про що власноруч написала розписки в довідкових листах (а.с. 234, 236, т.2), при цьому про неможливість слухання справи 06.07.2017 року вона суд не сповіщала. Більш того, судова колегія не знаходить підстав для визнання поважної причини її неявки 06.07.2017 року у звязку з тим, що вона буде приймати участь у кримінальній справі 07.07.2017 року в Ілллічівському міському суді Одеської області, який знаходиться на відстані близько 25 км від приміщення апеляційного суду Одеської області.

Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

З врахуванням тривалості судового розгляду, зокрема на стадії апеляційного розгляду (з 01 вересня 2016 року), колегія суддів прийняла рішення про розгляд апеляційної скарги по суті без явки учасників процессу, які не зявились та були сповіщені у відповідності до чинного процесуального законодавства, однак, не зявилися з неповажних причин.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення подана лише в частині стягнення з ОСОБА_2 30204,36 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 31000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США 2480 грн); 2170,25 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 2000 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн); коштів витрачених на будівельні матеріали та виконання будівельних робіт у розмірі 124000,00 грн, що еквівалентно 5000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн); компенсації моральної шкоди у розмірі 25000,00 гривень, а тому перегляду оскаржене рішенняпідлягає лише в цій частині.

Судом першої інстанції в цій частині правильно були встановлені наступні обставини.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Згідно ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У зв'язку з наявністю неоднакової судової практики щодо застосування ст. 1212 ЦК України Верховний суд України (далі - ВСУ) висловив правову позицію у справі №6-122 цс14, яка є обов'язковою в силу ст. 360-7 ЦПК України для всіх суб'єктів правозастосування.

Зокрема, ВСУ звернув увагу, що відповідно до змісту ст.1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення виникнення у учасників вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання. Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З копії попереднього договору вбачається, що 13 березня 2015 року між ОСОБА_4 (Покупець) та ОСОБА_2 (Продавець) в присутності представника агенції нерухомості «Квартал» в особі директора ОСОБА_5 укладено вказаний договір (Договір), згідно якого Продавець зобовязався продати, а Покупець купити обєкт нерухомості: квартиру №40/а по вулиці Парковій, буд. 22-А в м. Іллічівську та укласти в майбутньому в строк до 13 квітня 2015 року договір купівлі-продажу вищевказаного обєкту нерухомості (а.с.8-9, т.1).

Згідно п.4 вказаного Договору, ціна основного договору визначена сторонами в розмірі 950000,00 грн, що еквівалентно 38000,00 доларів США.

Відповідно до п.5 Договору в рахунок оплати обєкту нерухомості Покупець передав, а Продавець отримав грошову суму (аванс) в розмірі 25000,00 грн, що еквівалентно 1000,00 доларів США.

Як вбачається з відповідних договорів, розрахунок проводився в доларах США.

В судовому засіданні сторони не заперечували проти даного факту.

Згідно п.6 Договору, інша сума, належна до оплати при укладенні Основної угоди складає 925000,00 грн, що еквівалентно 37000,00 доларів США (зворотній бік а.с.8, т.1).

У ОСОБА_2 щодо предмету нерухомості існували зобовязання перед Фондом інвестування будівництва, виходячи з наступного.

Так, п.2.2 Договору №601-0 про фінансування будівництва від 02.09.2009 року (далі - Договір), укладеного між АБ «Київська Русь» (у подальшому Управитель) та Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» (у подальшому Застройщик), ОСОБА_2 та інші особи (у подальшому Довіритель фонду фізична особа, яка перебуває на квартирному обліку в Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт»), предметом даного Договору є врегулювання цивільно-правових відносин Сторін, повязаних з спорудженням обєкта будівництва 5-ти поверхового 40-ка квартирного житлового будинку в м. Іллічівську по вул. Паркова, 22-А за рахунок коштів отриманих Управителем в управління тощо (а.с.235-246, т.1).

Відповідно до п.2.1.1 Правил Фонду фінансування будівництва АБ «Київська Русь» (далі Правила) за програмою ДП «Іллічівський морський торговельний порт», Фонд фінансування будівництва АБ «Київська Русь» (далі - Фонд) кошти, отримані Управителем від фізичних та юридичних осіб у довірчу власність відповідно цих Правил до договорів про участь у Фонді, які використані чи будуть використані Управителем в майбутньому на фінансування обєкту будівництва (а.с.45-61, т.2).

Згідно до п.7.1 Правил, довірителі вносять до Фонду кошти в національній валюті України у готівковій чи безготівковій формі після підписання договору про участь у Фонді (а.с.51, т.2).

Відповідно до п.11.1 Правил (а.с.53, т.2), у разі невиконання Довірителем умов договору про участь у Фонді Довіритель втрачає право на закріплений за ним обєкт фінансування та закріплені за ним одиниці обєкта інвестування. Управитель має право відкріпити від Довірителя закріплений за ним обєкт інвестування і закріплені за Довірителем вимірні одиниці обєкта інвестування у таких випадках:

- за недотримання Довірителем графіку подальшого внесення до Фонду коштів, визначеного у Свідоцтві про участь у Фонді, за сумами та/або строками;

- за недотримання Довірителем вимог п.15.6 цих Правил щодо підписання Акту приймання-передачі обєкта інвестування протягом двох місяців або письмового попередження Забудовника про подовження терміну його підписання.

Згідно п.11.2 Правил, в указаних в п.11.1 цих Правил випадках Довіритель перестає бути учасником процесу інвестування спорудження обєкта будівництва та має право отримати кошти в сумі, що відповідає вартості вимірних одиниць згідно Свідоцтва про участь у Фонді (а.с.53, т.2).

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_5 визнала, що станом на 13 березня 2015 року ОСОБА_2 в її присутності надала в агенції нерухомості «Квартал» довідку про заборгованість перед Фондом інвестування будівництва та пояснила, що укладення в майбутньому в строк до 13 квітня 2015 року основного Договору купівлі-продажу квартири №40/64 по вулиці Парковій, буд. 22-А в м. Іллічівську (будівельний номер) можливе після внесення коштів, реконструкції квартири та розділу дворівневої квартири на дві самостійні. Щодо однієї з квартир на другому рівні і йшлася мова щодо укладення у майбутньому договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4

ОСОБА_5 пояснила в судовому засіданні, що на день укладення попередньої угоди (13 березня 2015 року) ОСОБА_2 заборгувала перед Фондом фінансування будівництва кошти та, у разі подальшого зволікання, ОСОБА_2 втрачала право на закріплений за нею обєкт інвестування спірну квартиру. У звязку з цим, ОСОБА_2 запропонували ОСОБА_4 передати їм, для вирішення даних фінансових проблем, кошти у розмірі 95% від вказаної у попередньому договорі суми за придбання у майбутньому квартири.

ОСОБА_4 погодилася на дані умови, тому 16 березня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до попереднього договору від 13 березня 2015 року (а.с.10, т.1) та передано Продавцю ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 750000,00 грн, що еквівалентно 30000,00 доларів США та 2000 евро (а.с.10, т.1).

Згідно п.3 додаткової угоди вказано, що сума передається для оформлення всіх документів на квартиру.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 пояснила, що у подальшому ОСОБА_3 попросив її залишок суми коштів - 7000 доларів США, які вона повинна була передати ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу квартири, перевести у євро.

До цього часу договір купівлі-продажу нерухомого майна не укладено та у судовому засіданні сторони пояснили, що 16 січня 2016 року укладення основного договору купівлі-продажу квартири, посвідчення якого було заплановане, в черговий раз, у приватного нотаріуса Іллічівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2, не відбулося.

Згідно із ч.ч.1, 3, 4 ст. 635, ч.1 ст.546 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що у нотаріальній формі попередній договір між сторонами не укладався та, незважаючи на неодноразові пропозиції ОСОБА_4 про укладення в належній формі договору купівлі-продажу квартири, його так і не укладено досі з вини відповідачів. Не повернула відповідачка ОСОБА_2 і сплачену позивачкою вартість квартири.

13 березня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 укладено попередній договір, згідно якого продавець зобовязався продати, а покупець купити обєкт нерухомості: квартиру №40/64 по вулиці Парковій, буд. 22-А в м. Іллічівську та укласти в майбутньому в строк до 13 квітня 2015 року договір купівлі-продажу вищевказаного обєкту нерухомості.

16 березня 2015 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 укладено додаткову угоду до попереднього договору від 13 березня 2015 року, згідно якого Покупець передав, а Продавець прийняв в якості додаткового авансу, грошову суму в розмірі 750000,00 грн, що еквівалентно 30000,00 доларів США.

Отже, на виконання цієї домовленості позивачка сплатила відповідачці вартість квартири.

У разі невиконання продавцем своїх зобов'язань за умовами домовленості відповідачка ОСОБА_2 мала повернути позивачці після спливу строку виконання своїх зобов'язань сплачену нею вартість квартири та 100% штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн, за 100 євро - 2762 грн (а.с. 85, т.2).

Відповідно до договорів, відповідачка ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_4 кошти у розмірі 31000,00 доларів США, що еквівалентно 768800,00 грн (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США 2480 грн); та 2000 євро, що еквівалентно 55240,00 грн (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн).

Отже, сторони уклали договір в розумінні Цивільного кодексу України, який породив у відповідача грошове зобов'язання в разі не укладення сторонами договору купівлі-продажу будинку з його вини та встановив строк його виконання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що попередній договір створює для його сторін грошові зобов'язання і до спірних правовідносин може бути застосовано приписи ч.2 ст.625 ЦК України.

Крім того, у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року, постановлених у справах з подібних правовідносин, суд касаційної інстанції вказував, що зобов'язання з повернення сплаченого за попереднім договором авансу є грошовим зобов'язанням, невиконання якого створює підстави для застосування ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи викладене, зобов'язання з повернення суми авансу в разі неукладення основного договору є грошовим зобов'язанням, у разі не виконання якого застосовується положення ч.2 ст.625 ЦК України.

Таким чином, дійсно підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення на її користь з відповідачки ОСОБА_2 кошти у розмірі 31000,00 доларів США та 2000,00 євро, які були визнані представником відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_6 в суді першої інстанції, а також самими апелянтами у своїй апеляційній скарзі, а також 3% річних простроченого грошового зобовязання, розрахунок яких надано позивачем в позові останньої редакції (а.с.91-98, т.2), з яким обґрунтовано погодився суд, а саме:

- 30204,36 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 31000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США 2480 грн);

- 2170,25 грн - 3% річних простроченого грошового зобовязання від суми 2000 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн).

Також, судом досліджено акт здачі - прийому робіт, товарні чеки, видаткові накладні (а.с.86-103, т.1), згідно яких вбачається, що ОСОБА_4 витратила кошти на ремонт спірної квартири, які складаються з коштів на будівельні матеріали у розмірі та витрат на проведення будівельних робіт у розмірі 124000,00 грн, що еквівалентно 5000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн).

Вказані обставини підтверджено також поясненнями свідка ОСОБА_12, який в судовому засіданні пояснив, що він є фізичною особою підприємцем (а.с.213-215, т.1) та в квітні серпні 2015 року на замовлення ОСОБА_4, за її кошти купував будівельні матеріали та виконував будівельні роботи в квартирі №40/а по вулиці Парковій, буд. 22-А в м. Іллічівську (монтаж електропроводки, теплої підлоги, опалення, каналізації, холодної та гарячої води, гіпсокартонової стелі, перестінок, демонтажні роботи, заливка і сварка арматури, підняття та вивіз будівельного матеріалу), про що ним складено акт здачі - прийому робіт (а.с.86, 217, т.1).

Суд вірно критично поставився до заперечень представника відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_6, що у ОСОБА_4 не було письмового дозволу від ОСОБА_3 на виконання будівельних робіт, тому не підлягають поверненню кошти, витрачені позивачкою на ремонт та оздоблення спірної квартири.

Разом з тим, в судовому засіданні зясовано, що подружжя ОСОБА_3, до укладення основного Договору, добровільно передали ОСОБА_4 ключі від спірної квартири, добровільно дозволили перебувати в даній квартирі будівельникам, оскільки доступ до спірної квартири, який був на другому рівні, був можливий тільки з першого рівня.

Крім того, вже під час розгляду справи в суді ОСОБА_3 обмежили ОСОБА_4 та будівельників у доступі до спірної квартири, в даній квартирі були заблоковані інструменти будівельників, які у подальшому повернуті Ростокіними будівельникам. Вказані обставини підтверджено в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_12

Також суд звернув увагу, що відповідачка ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.140-141, т.1). Однак їх представник ОСОБА_6 не заперечила проти того факту, що ОСОБА_3 добровільно передали ОСОБА_4 ключі від квартири та того, що існували обставини обмеження доступу позивачки та будівельників до спірного приміщення, його розблокування Ростокіними у подальшому, повернення будівельних інструментів тощо.

Таким чином, суд дійшов до правильного висновку, що ОСОБА_4 з дозволу ОСОБА_3 мала законний доступ до квартири №40/а по вулиці Парковій, буд. 22-А в м. Іллічівську на другому рівні та здійснювала ремонтні роботи у спірній квартирі у дозволений спосіб, за свої кошти та на її замовлення будівельниками проводилися відповідні будівельні роботи.

Договір купівлі-продажу спірної квартири не укладено досі, тому дійсно підлягають поверненню ОСОБА_4 кошти витрачені нею на будівельні матеріали та виконання будівельних робіт у розмірі 124000,00 грн, що еквівалентно 5000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн).

Також ОСОБА_4 звернулася із заявою до Овідіопольського ВП ГУПН в Одеській області про кримінальне правопорушення:

- за ч.1 ст.190 КК України у відношенні директора агенції нерухомості «Квартал» ОСОБА_5, згідно якої внесено відомості до ЄРДР за №12016160160000162 (а.с.127-131, т.1);

- за ч.2 ст.190 КК України у відношенні ОСОБА_2, згідно якої внесено відомості до ЄРДР за №12016160160000909 (а.с.104, т.2).

Стосовно вимоги позивачки про стягнення з відповідачів на її користь моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 часткової суми від позовних вимог у розмірі 25000,00 грн, виходячи з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Приймаючи рішення про відшкодування моральної шкоди, суд врахував вимоги ст. 23 ЦК України та разом з тим, при визначенні часткового розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 25000,00 грн, яка підлягає компенсації з ОСОБА_2 на користь позивачки, суд виходив з наступного.

Позивачка зазначила в позові, що при укладенні попереднього договору, ОСОБА_2 не повідомила ОСОБА_4, що вказаний обєкт нерухомості не введений в експлуатацію та відсутні застереження, повязані з придбанням квартири.

Як встановлено в судовому засіданні, що на день укладення попередньої угоди (13 березня 2015 року) у ОСОБА_2 існували боргові зобовязання перед Фондом фінансування будівництва, тому задля вирішення даного питання, 16 березня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до попереднього договору від 13 березня 2015 року (а.с.10, т.1) та передано Продавцю ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 750000,00 грн, що еквівалентно 30000,00 доларів США та 2000 евро (а.с.10, т.1).

У встановлені в договорах строки укладення договору купівлі-продажу квартири за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Паркова, 22-А, 2-рівень квартири 40/6 - не відбулося, отримані відповідачкою ОСОБА_2 кошти позивачці так і не повернуто та ОСОБА_2 намагається продати квартиру іншим особам за більшу ціну, аніж оговорену в попередньому договорі (а.с.112, т.1).

Крім цього, позиція представника апелянтів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, викладена в поясненнях до апеляційної скарги від 03.04.2017 року (а.с.214-223, т.2) свідчить про те, що апелянти взагалі стали вважати, що належних доказів отримання ними авансу не існує, а тому взагалі відсутні підстави для повернення ними позивачу всієї суми авансу, тобто гроші отримані ними від покупця в якості авансу вони повертати не збираються.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_2 при підписанні попереднього договору від 13.03.2015 року та додаткової угоди до попереднього договору від 16.03.2015 року отримала від ОСОБА_4 кошти у розмірі 31000,00 доларів США та 2000,00 євро та ОСОБА_5 їй повернуто частково кошти, загальна сума яких складає вартість квартири 37000,00 доларів США, перешкоди для укладення угоди були усунуті.

Однак договір купівлі-продажу квартири за адресою: Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Паркова, 22А, 2-рівень квартири 40/6 до сих так і не укладено, позивачу ніякі грошові кошти ОСОБА_2 не повернула до цієї пори.

Суд правильно вважав, що внаслідок дій ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3, позивачці було спричинено моральну шкоду, що виразилась в її душевних стражданнях у звязку із вимушеними змінами в її житті внаслідок неможливості придбання квартири, на що вона сподівалася, неможливості користуватися своїми грошима, які вона тривалий час заощаджувала на придбання житла та якими безпідставно заволоділи відповідач ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 - третя особа по справі. Через відмову відповідачів вирішити питання про вирішення спору в позасудовому порядку, позивачка змушена звернутися до суду з відповідним позовом, який з різних причин розглядається з 2015 року.

Крім того, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд врахував характер неправомірних дій відповідачки ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3, глибину душевних та емоційних страждань позивачки, які вона перенесла у звязку з тим, що з дозволу ОСОБА_3 проводила у спірній квартирі за свій рахунок закупівлю і ремонтні роботи та які у подальшому заблокували вхідні двері даної квартири, позбавивши її та будівельників у доступі до неї і необхідності тривалий час вирішувати питання добровільного повернення Ростокіними інструментів будівельникам, намагання відповідачки під час розгляду справи в суді продати спірну квартиру за більшу ціну іншим особам, небажанням повертати гроші, отримані ними в якості авансу.

Отже, приймаючи до уваги, що з вини відповідачки ОСОБА_2, які є похідними від дій ОСОБА_5, позивачці завдано моральну шкоду, яка пов'язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через вказані вище обставини, порушенням укладу її життя, погіршенням її фінансового стану, розмір моральної шкоди суд обґрунтовано визначив у сумі 25000 гривень, який відповідає вимогам розумності і справедливості.

Крім того, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачки сплачені нею судові витрати у розмірі 1006,81 грн (в рівних частках з кожного по 503,40 грн), які складаються із судового збору за подачу позову до суду у розмірі 487, 20 грн, що підтверджується квитанцією (а.с.2, т.1) та судового збору за подачу заяву про забезпечення позову у розмірі 243,60 грн, що підтверджується квитанцією (а.с.14, т.1).

Також, підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 6402,40 грн (в рівних частках з кожного по 3201,20 грн) з наступних підстав.

Згідно із п.1 ч.1 ст.80 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Згідно із п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року, ставки судового збору за подання до суду позовної заяви, що має майновий характер, встановлюється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно із ч.2 с.6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Дана позовна заява має майновий характер та позивачкою ОСОБА_4 при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 487, 20 грн, у подальшому позивачкою збільшено позовні вимоги (а.с.75-80, т.1) та остання просила суд відстрочити сплату судового збору до винесення рішення у справі, у звязку з тим, що відповідачі отримали всі заощадження ОСОБА_4, на які вона розраховувала придбати спірну квартиру, частину з них вона витратила на ремонт даної квартири.

Згідно ст.82 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, у звязку із даним обставинами справи та задоволенням позову на користь позивача, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідачів на користь держави складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до позовних вимог сума, яка підлягає стягненню з відповідачів складає 1 193 740,02 грн, тому недоплачена різниця складається з розміру 6402,40 грн (6890,00 грн 487,60 грн =1942,89 грн) (в рівних частках з кожного відповідача по 3201,20 грн).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та дійшов до правильного висновку що позовні вимоги до ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянти не довели обставини, на які посилалися як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянтів в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують вказані вище висновки суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів в силу положень ст. 303 ЦПК України не може прийняти до уваги нові підстави для скасування рішення суду та нові вимоги апелянтів, які були викладені в поясненнях до апеляційної скарги від 03.04.2017 року (а.с.214-223, т.2), так як вказані підстави та вимоги не були зазначені в самій апеляційній скарзі, більш того, необхідність повернення авансу в повному обсязі була визнана представником відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_6 в суді першої інстанції, а також самими апелянтами у своїй апеляційній скарзі

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають подальшому доказуванню.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

ОСОБА_13