Постанова № 67704632, 12.07.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року справа №805/4697/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Суддів: Гайдара А.В.

ОСОБА_2

Секретаря судового засідання: Терзі Д.А.,

Представників сторін:

Позивача ОСОБА_3,

Відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року по справі № 805/4697/16-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_5 Московської» до Бахмутської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та часткове скасування вимоги від 05.07.2016 року № Ю-9804-25 в частині періоду 2014 - 2015 років включно на суму 7 741 652,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_5 Московської» (далі позивач, ТДВ «ОП Шахта ім. Святої Матрони») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі відповідач, Бахмутська ОДПІ ГУ ДФС) з вимогами про визнання незаконною та скасувати вимогу відповідача від 05.07.2016 року № Ю-9804-25 в частині визначення суми боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 2014 року по 2015 рік включно, в сумі 7 741 652,20 грн. (том 1 арк. справи 4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року адміністративний позов задоволений, визнано незаконною та скасовано вимогу відповідача № Ю-9804-25 від 05.07.2016 року в частині визначення суми боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 2014 року по 2015 рік включно, в сумі 7 741 652,20 грн. (том 1 арк. справи 40-44).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідачем (далі апелянт, Бахмутська ОДПІ) подано апеляційну скаргу, в якій останній посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що до вимоги була включена недоїмка, що сформована внаслідок несплати позивачем сум внеску, вказаних самим позивачем у відповідній звітності з єдиного внеску, а ЗУ № 2464 в рамках ЗУ № 1669 не звільняє платника податків від сплати єдиного внеску. При цьому судом не враховано, що розпорядження про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась АТО не визначає умов та порядку сплати єдиного внеску, натомість вказані правовідносини врегульовані ЗУ № 2464, який повязує можливість звільнення страхувальника від сплати такого внеску, незастосування до нього штрафних та фінансових санкцій з наданням ним документу, підтверджуючого настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення АТО, такого документу подано не було. До того ж апелянт звернув увагу, що позивач мав можливість сплатити єдиний внесок, оскільки поштові та казначейські відділення працюють безперебійно, а тому лише факт знаходження на території АТО не звільняє платників ЄВ, які перебувають на обліку в фіскальних органах від виконання ними усіх обовязків, закріплених ЗУ № 2464. Також апелянт додав, що суд залишив поза увагою на застереження представників відповідача про те, що відповідно до загальних положень ЗУ № 2464 невиконання обовязків субєктом господарювання призведе до втрати соціального захисту його працівниками, а саме, застрахована особа втрачає за такий період страховий стаж і статус застрахованої особи (арк. справи 98-99, 100-101).

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_5 Московської» зареєстровано як юридична особа, включено до ЄДРПОУ за № 36182252, перебуває на обліку як платник податків у відповідача.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем самостійно направлені на адресу відповідача звіти по нарахуванню єдиного внеску, суми якого вказані до сплати самим позивачем за періоди з 17.06.2014 року по 21.06.2017 рік, проте , у звязку з несплатою єдиного внеску за вказані періоди 05 липня 2016 року відповідачем відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» відносно позивача прийнята вимога № Ю-9804-25 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальну суму 8 001 706.11 грн. (том 1 арк. справи 18).

23 серпня 2016 року позивач направив на адресу ГУ ДФС у Донецькій області скаргу на вказану вимогу, проте остання рішенням контролюючого органу від 15.09.2016 року залишена без розгляду.

При цьому як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач вважає незаконною вищевказану вимогу лише в частині визначення недоїмки за 2014-2015 роки у сумі 7 741 652,20 грн., проте позицію по звільненню від сплати єдиного внеску позивач обґрунтовує проведенням на території Донецької області антитерористичної операції, на час проведення якої діє Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669, який звільняє позивача від сплати єдиного внеску, за умови здійснення господарської діяльності на території, що належить до населених пунктів, де проводилась АТО, дослідження чого і є спірним у даній справі.

З приводу цього колегія суддів зауважує, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України 1669 внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» було доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02.03.2015 р. № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Тобто, в силу положень п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, який надалі вважається пунктом 9-4 законодавець має на увазі, що позивач звільняється від виконання зобовязань платника єдиного внеску, встановлених частиною 2 статті 6 ЗУ № 2464 тільки в частині своєчасності та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а не звільнятись від сплати єдиного внеску взагалі. Зазначені доводи були вказані також і в судових рішеннях, на які посилається позивач.

При цьому колегія судді звертає увагу, що вказана норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

При цьому з наведених приписів вбачається, що у вказаних платників єдиного внеску недоїмка виникає у загальному порядку, але у подальшому така недоїмка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Звільнення платників єдиного внеску від виконання передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обовязків не звільняє орган доходів і зборів від обов'язку надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Подальше виконання спірної вимоги не є предметом розгляду цієї справи, оскільки в межах цієї справи розглядається правомірність прийняття (формування) спірної вимоги відповідачем на підставі даних картки платника - позивача, які були сформовані згідно звітності самого позивача.

Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як встановлено судом апеляційної інстанції суми єдиного внеску, самостійно визначені позивачем у звітах, поданих відповідачу досі не сплачені, а як передбачено статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи працівників зараховуються до стажу, який дає право на призначення пенсії окрім іншого: за умови сплати страхових внесків, несплата яких на думку колегії суддів в першу чергу несе негативні наслідки для працівників підприємств, а формування вимоги є правом контролюючого органу, передбаченим Законом України № 2464.

Крім цього, як встановлено судом апеляційної інстанції, та не заперечувалось позивачем і відповідачем, товариством досі не сплачені суми, що увійшли до спірної вимоги, та спочатку визначались до сплати самостійно позивачем.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що в діях відповідача відсутня будь-яка неправомірність в частині прийняття вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску, оскільки прийнявши цю вимогу відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, встановлених ЗУ № 2464.

На підставі викладеного колегія робить висновок, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, шляхом не взяття до уваги вищенаведені обставини, що відповідно до вимог статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Здійснені документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору не підлягають розподілу відповідно до вимог статті 94 КАС України, оскільки позов вирішений на користь субєкта владних повноважень, якому на підставі вказаної статті повертаються підтверджені документально судові витрати, повязані тільки із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року по справі № 805/4697/16-а, - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року по справі № 805/4697/16-а, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_5 Московської» до Бахмутської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та часткове скасування вимоги від 05.07.2016 року № Ю-9804-25 в частині періоду 2014 - 2015 років включно на суму 7 741 652,20 грн., - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова у повному обсязі складена 12 липня 2017 року.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Суддів: А.В. Гайдар

ОСОБА_2