Ухвала суду № 67704303, 12.07.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/428/17

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1965 про визнання наказу від 23.01.2017 р. № 37 протиправним,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, про визнання наказу № 37 від 23.01.2017 року « Про результати службового розслідування за фактом неприбуття до місця служби без поважних причин капітана - ОСОБА_1» протиправним в цілому і його скасування.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач зявився до місця служби в установлений строк, а до штабу добратись не міг з поважних причин, а тому службове розслідування проведено необєктивна і упереджено.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що Наказом командувача Військово-Морських Сил України № 183 від 12.01.2016 капітана ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника штабу військової частини А1965.

Командиром військової частини А 3821 видано припис № 3 від 07.01.2017 щодо вибуття позивача до військової частини А 1965 для подальшого проходження військової служби. Строк прибуття 10.01.2017.

13.01.2017 позивач надав пояснення, в яких зазначив, що він 09.01.2017 року прибув на КПП с. Луначарське до місця служби, де повідомив чергового КПП ОСОБА_2, який сказав, що офіцерів немає, оскільки вихідний день. 10.01.2017 позивач о 8:08 прибув на КПП, де черговий дав телефон заступника з морської десантної підготовки капітана Авраменка, який в ході розмови повідомив позивачу, що йому необхідно прибути до м. Миколаєва. 10,11.01.2017 квитків на автобус до м. Миколаєва не було, вечірні рейси були відмінені. 12.01.2017 позивач придбав квиток на 11:20 годину та у 20.:10 прибув до м. Миколаєва, про що попередив по телефону лейтенанта ОСОБА_3

У наказі командира військового частини А 1965 № 12 від 17.01.2017 року зазначено, що вважати таким, що посаду заступника начальника штабу прийняв та приступив до виконання службових обовязків.

Наказом командира військової частини А 1965 від 19.01.2017 за № 27 призначено службове розслідування щодо неприбуття до нового місця служби капітана ОСОБА_1

За наслідками службового розслідування, наказом № 37 від 23.01.2017 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неприбуття до місця служби без поважних причин та оголошено сувору догану, позбавлено премії за січень 2017 в повному обсязі та зменшено щомісячну додаткову грошову винагороду за січень 2017році.

В ході судового розгляду представник позивача пояснив, що при вибутті із військової частини А 3821 йому було пояснено, що необхідно прибути у с. Луначарське, Бердянського району, Запоріжської області, де находиться в/ч А 3821.

Позивач надав суду довідку від 27.03.2017 року, підписану ТВО начальником штабу ОСОБА_4, в якій зазначено, що позивача було повідомлено прибути до с. Луначарське Бердянського району Запорізької області, за місцем дислокації частини.

Також представником відповідача пояснено, що позивач зявився на службу 13.01.2017 після ранкового шикування військової частини, оскільки на ранковому шикуванні його не було, про що зазначено в акті службового розслідування.

Представники відповідача надали суду витяг з наказу № 1 від 12.05.2014 року, в якому зазначено, що 501 окремий батальйон морської піхоти м. Керч передислоковано до м.Миколаєва, військове містечко № 72, на фонди 79 окремої аеромобільної бригади, у додатку до наказу від 19.08.2014 року зазначено, що умовне найменування в/ч А-1965, ідентифікаційний код 26614171.

В ході судового розгляду представник відповідача суду пояснив, що постійне пункт дислокації військової частини А 1965 в м.Миколаєва, а в м. Луначарське Бердянського району Запорізької області знаходиться табірний збір для відновлення боєздатності.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5, який проходить службу у військовій частині А 3821, повідомив суду, що довідка від 27.03.2017 року, яка надана позивачем суду на підтвердження того, що позивачу необхідно їхати до в/ч 1965 до м. Бердянськ, не видавалась та не зареєстрована у журналах реєстрації довідок військової частини.

Позивач надав суду довідку від 22.02.2017 року Бердянської автостанції, видану ст. касиром ОСОБА_6 про те, що з 09.01.2017 по 11.01.2017 року включно автобус-Бердянськ-Миколаїв в рейс не слідував, в звязку з погодними умовами.

Відповідач надав суду довідку Бердянської АС, підписану начальником, від 10.04.2017 року, в якій зазначено, що 10.01.2017 рейс № 23 «Маріуполь-Миколаїв» час відправлення 11-20 в рейс слідував, 11.01.2017 рейс № 56 «Маріуполь-Миколаїв» час відправлення 11:20, рейс № 2870»Донецьк-Одеса» (через Миколаїв), час відправлення 18:45 в рейс слідував, 12.01.2017 рейс № 23 «Маріуполь-Миколаїв» час відправлення 11:20, рейс № 3502 « Донецьк-Одеса» (через Миколаїв), час відправлення 18:45, в рейс слідував. Чи були вільні місця при відправленні автобусів, автостанція не може надати достовірні дані, оскільки рейси є транзитними та формуються на інших автостанціях.

Також відповідач надав довідку від 17.03.2017 № 13 Запорізької дирекції залізничних перевезень станція Бердянськ про те, що 09.01.2017 року з вокзалу ст. Бердянськ здійснювалось відправлення потягів № 6850 Бердянськ-Запоріжжя відправленням л 10-25 вільні місця були, № 6842 Бердянськ-Запоріжжя відправленням о 23-30 вільні місця були.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил повинен був звернутись до свого безпосереднього начальника та зясувати, де знаходить постійний пункт дислокації військові частини, в яку він переводиться.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних сил України", Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».

За змістом пунктів 14,16 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних сил України" № 548 від 24.03.1999 із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За правилами пункту 26 Статут внутрішньої служби Збройних сил України передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно положень Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551 від 24.03.1999(п.68) на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: як сувора догана.

Пунктами 83,86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

В ході судового розгляду представником відповідача було пояснено, чому було обране такий вид дисциплінарного стягнення, як сувора догана, оскільки позивач є капітаном - заступником начальника штабу, який повинен бути прикладом для підлеглих та виконувати військову дисципліну.

За змістом пункту 31.6 Наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії повністю: за невихід на службу без поважних причин.За правилами пункту 10 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра Оборони України № 595 від 15.11.2010 10 командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за: порушення статутних правил несення служби. Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини.

Позиція позивача зводилась до того, що відповідачем проведено службове розслідування упереджено, без отримання довідок з вокзалу та автобусної станції в порушення пункту 2.1. Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 92 від 15.03.2004, яким передбачені права особи, які проводять службове розслідування, а саме: отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі запиту посадової особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України.

Так, права особи, яка проводить службове розслідування - це ті можливості, якими він може скористатись, а може не скористатись при проведення службового розслідування, вони не є обовязком, це його певні дискреційні повноваження.

Таким чином, позивач відповідно до пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил повинен був звернутись до свого безпосереднього начальника та зясувати, де знаходить постійний пункт дислокації військові частини, в яку він переводиться.

При цьому відповідачем надано докази на спростування доводів позивача, що протягом 9-11 січня 2017 року відбувався рух потягів та автобусів до м. Миколаєва. Позивач приїхав до м. Миколаєва 12.01.2017 року о 20-10, про що повідомив ОСОБА_3, але на ранкове шикування військової частини 13.01.2017 року не прийшов, що також підтверджує, що позивач не виконує військову дисципліну.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року у справі № 814/428/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин