Ухвала суду № 67704127, 22.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/420/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О.

за участю секретаря: Морозенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніпей Україна» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніпей Україна» до Ірпінського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніпей Україна» звернувся до суду з позовом до Ірпінського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, головним державним ревізором-інспектором відділу податків та зборів з юридичних осіб Ірпінського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області у порядку статті 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) з податку на додану вартість ТОВ «Маніпей Україна» за період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 12.10.2016 №000044/10-31-12/39872433, яким встановлено порушення ТОВ "Маніпей Україна" вимог статті 201 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних, виписаних за період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року та зареєстрованих з порушенням строків реєстрації податкових накладних на суму ПДВ - 380520,85 грн.

На підставі Акту перевірки, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0003061200 про застосування до позивача штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на суму 38052,10 грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням відповідача, розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результататом розгляду скарги позивача, ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення від 21.12.2016 №3121/10/10-01-04, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач посилаючись на незаконність податкового повідомлення-рішення Ірпінського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 12.10.2016 №0003061200, звернувся з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо порядку надіслання контролюючими органами податкових - повідомлень рішень платникам податків, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року №1204 (чинний на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.10.2016 року), визначає порядок застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України та, власне, був прийнятий на виконання, зокрема, норми п.120-1.3 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 1 даного Порядку передбачена сфера його дії та застосування, зокрема, встановлено, що «цей Порядок розроблено відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, згілно з якими контролюючим органам надано право визначати суми податкових та грошових зобов'язань, зменшувати (збільшувати) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшувати від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємне значення суми податку на додану вартість, застосовувати передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Колегія суддів звертає увагу, що актом були встановлені (зафіксовані) порушення норм податкового законодавства, передбачені ст.120-1 Податкового кодексу України, а спірним податковим повідомленням-рішенням від 12.10.2016 №0003061200 застосовано штрафні санкції до позивача.

Щодо правомірності дій під час проведення перевірки відповідачем, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.75.1, пп. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно з п.76.1 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

При цьому, згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Щодо своєчасності внесення відомостей до ЄРПН та правомірності винесого податкового повідомлення рішення за порушення строків внесення до ЄРПН, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платниками ПДВ, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, встановлених статтею 201 Податкового кодексу України, визначених статтею 120-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів платник податку - продавець товарів зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до п. 14.1.60 Податкового Кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Отже, з урахуванням зазначеного, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язком постачальника товарів чи послуг.

Як було зазначено вище, під час проведення перевірки посадовою особою відповідача було встановлено факт невчасної реєстрації позивачем податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, в ЄРПН на загальну суму ПДВ - 380520,85 грн. за період з жовтня 2015 року по лютий 206 року.

Відповідно до п. 120-1. 1 ст. 120-1 Податкового Кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Згідно із п. 120-1.2. ст. 120-1. Податкового кодексу України, відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Отже, Податковим кодексом України визначено розміри штрафів, які залежать саме від терміну порушення реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а не період реєстрації податкових накладних.

Водночас, пунктом 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України встановлено, що розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України).

В апеляційній скарзі позивач не заперечує факт порушення ним граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН за період з жовтня 2015 року по лютий 206 року, проте зауважує на тому, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання про його перевірку, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Однак, положення вищезазначеного Закону не передбачають заборону (зупинення) проведення камеральних перевірок, які в силу ст.76 Податкового кодексу України проводяться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення, а також за відсутності необхідності отримання згоди платника податків на перевірку та його присутності під час проведення камеральної перевірки. Крім того, норми вищезазначеного Закону не передбачають зупинення здійснення податковим органом функцій (обов'язків) в залежності від будь-яких обставин, що свідчить про те, що проведена відповідачем камеральна перевірка даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість, не підпадає під законодавчо встановлену п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» заборону.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0003061200 прийнято відповідачем обґрунтовано за наявності допущення позивачем порушення вимог чинного податкового законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

У зв'язку з цим, правових підстав для задоволення вимог даного позову колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніпей Україна» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Вівдиченко Т.Р.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено - 16.06.2017

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Сорочко Є.О.