Ухвала суду № 67704118, 11.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/6235/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Качмара В.Я.,

суддів Ніколіна В.В., Рибачука А.І.,

при секретарі судового засідання Куціль С.І.,

за участі представників позивача ОСОБА_1,

та відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Самбірської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Самбірської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_3М звернулася до суду із позовом до Самбірської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі ОДПІ) у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2016 №3399-13 (далі ППР) про визначення їй податкового зобовязання за транспортним податком в розмірі 18750 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що застосування контролюючим органом положень ст.267 Податкового кодексу України (далі ПК) з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2016 році, оскільки такий податок є складовою частиною податку на майно і встановлюється за рішенням відповідної місцевої ради, яке не було прийняте та оприлюднене у встановленому порядку. Крім того вказує, що податковим органом достовірно не було встановлено вартість належного їй автомобіля, що у відповідності до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК, є однією з обовязкових умов для віднесення певного транспортного засобу до обєктів оподаткування таким податком у 2016 році.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду 26 квітня 2017 року у справі №813/8/17 заявлений позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуване ППР прийняте без урахування вимог пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК щодо обєкта оподаткування транспортним податком, а тому підлягає скасуванню.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим що, транспортний податок є обовязковим згідно з нормами ст.267 ПК, а тому, відповідач не може не нараховувати грошове зобовязання з транспортного податку попри наявність передбаченого чинним законодавством обовязку здійснювати таке нарахування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 з 14.04.2016 є власником транспортного засобу марки PORSCHE, моделі CAYENE, 2012 року випуску (далі ТЗ), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХО 079880 (а.с.18-19).

25.11.2016 ОДПІ було прийняте ППР, яким позивачу визначено грошове зобовязання з транспортного податку за період знаходження ТЗ у власності останнього в сумі 18750 грн (а.с.8).

Позивач посилаючись на неправомірність оскаржуваного ППР звернулася до суду з даним позовом.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі Закон - №71-VIII), яким введено новий податок транспортний податок, який відповідно до ст.265, п.10.2 ст.10 ПК є місцевим податком.

Законом України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон №909-VIII ) внесені зміни до ПК, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК є об'єктами оподаткування.

Відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено, що з 01.01.2016 мінімальна заробітна плата становить 1378 грн

Звідси, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Згідно з п.267.4 ст.267 ПК ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування

Нормами пп.267.5.1 п.267.5. ст.267 ПК передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У разі переходу права власності на обєкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений обєкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей обєкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (пп.267.6.5 п.267.6.2 ст.267 ПК).

Постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 18.02.2016 №66 затверджено «ОСОБА_2 визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів» (далі ОСОБА_2), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Так, цією Методикою передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі Мінекономрозвитку) забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Пунктом 2 ОСОБА_2 визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у п.3 «Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів», затвердженого постановою КМУ від 10.04.2013 №403 (далі Порядок)., де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля, з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно п.4 ОСОБА_2 інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї ОСОБА_2 розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.13 ОСОБА_2).

З матеріалів справи видно, що 23.01.2015 Самбірською міською радою Львівської області (далі Міська рада) на виконання вимог Закону №71-VIII прийнято рішення «Про місцеві податки і збори» за №1 (далі Рішення), яким на території м.Самбора встановлено і такий вид податку на майно, зокрема як і транспортний податок (а.с.35-36).

Посилаючись на правомірність прийняття оскаржуваного ППР апелянт посилається на вказане Рішення та зазначає, що його положення в частині визначення обєкта та порядку справляння транспортного податку розповсюджуються і на 2016 рік. Однак, як слушно зауважує суд першої інстанції, розглядуване Рішення прийняте на виконання вимог Закону №71-VIII, яким встановленні зовсім інші вимоги до легкових автомобілів, що виступали обєктами справляння транспортним податком. Положення такого Рішення у відповідній частині могли застосовуватись лише у 2015 році, так як згідно із змінами внесеними у ст.267 ПК Законом №909-VIII на 2016 рік встановлені дещо інші вимоги до об'єкта оподаткування таким податком.

Доводи ж ОДПІ щодо необхідності застосування у спірних відносинах положень норми пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК, могли мати місце у даному випадку (оскільки ні сторонами, ні судом не встановлено чи приймалося Міською радою рішення щодо встановлення транспортного податку на 2016 рік, що у відповідності до п.10.2 ст.10 ПК є виключною компетенцією саме місцевих рад) лише у тому разі якби податковим органом при прийнятті оскаржуваного ППР, попри дотримання вимог ст.267 ПК щодо строку використання ТЗ, а також визначення ставки податку виходячи з періоду перебування автомобіля у власності позивача було дотримано і вимоги пп.267.2.1 цієї ж статті в частині визначення вартості ТЗ, яка на 2016 рік не повинна бути нижчою за 1033500 грн.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Самбірської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року - без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст виготовлений 13 липня 2017 року.