Ухвала суду № 67703968, 12.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/5613/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мікули О.І.,

суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

представника позивача- Кунащук І.В.,

представника відповідача- Іванейко Я.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура" до Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ВАТ Прикарпатпромарматура звернулося в суд з позовом до відповідача - Личаківської ОДПІ, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 вересня 2015 року №Ю-1032-23.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 вересня 2015 року №Ю-1032-23, винесену ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що постанова про визнання боржника банкрутом прийнята господарським судом Львівської області 05 лютого 2014 року. Проте станом до дати зміни ліквідатора ВАТ «Прикарпатпромарматура» (ухвала господарського суду Львівської області від 28 серпня 2015 року) працівники банкрута звільнені не були. Таким чином, за період відповідно до звіту з ЄСВ за квітень-липень 2015 року, їм продовжували нараховувати заробітну плату, та проводити відрахування з неї, в тому числі і єдиний соціальний внесок, та декларувати відповідно до законодавства такі нарахування. Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. Таким чином, спори щодо конкурсних грошових вимог кредиторів за вимогами до боржника щодо виплати заробітної плати вирішуються господарським судом шляхом їх розгляду за правилами позовного провадження у межах справи про банкрутство. Спори цієї категорії кредиторів з поточними грошовими вимогами до боржника до визнання боржника банкрутом вирішуються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, проте в окремому позовному провадженні. Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07 вересня 2015 року №Ю-1032-23, винесена правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача (апелянта) ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_2 подала заперечення на апеляційну скаргу, у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 вересня 2015 року ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області у звязку з наявністю у позивача заборгованості по сплаті єдиного внеску станом на 31 серпня 2015 року та на виконання положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування сформувала вимогу Ю-1032-23 про сплату боргу (недоїмки).

Цією вимогою позивача повідомлено про те, що за даними контролюючого органу за ВАТ Прикарпатпромарматура обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 96072,82 грн., у тому числі: недоїмка 80586,56 грн., штрафна санкція 9458,11 грн. та пеня 6028,15 грн. та зобовязано позивача у 10-тиденний термін з дня отримання вищезазначеної вимоги вжити заходи щодо погашення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 96072,82 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч приписів Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, відповідачем вчинено протиправні дії щодо нарахування зобовязань зі сплати недоїмки по єдиному соціальному внеску, нарахування пені та штрафних санкцій на суму недоїмки єдиного внеску в період ліквідаційної процедури, а тому оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена неправомірно.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з такого.

Ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування передбачає, що платник єдиного внеску зобовязаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 цього Закону недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Ч.3 ст.9 цього Закону передбачає, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.ч.2,4 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобовязані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з п.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953, у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Судом встановлено, що сума боргу позивача виникла за період березень-грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 04 травня 2012 року у справі №5015/1763/12 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ Прикарпатпромарматура.

Цією ухвалою суду на виконання вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачало зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство; протягом дії мораторію заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, та нарахування неустойки (штрафу, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Постановою Господарського суду Львівської області від 05 лютого 2014 року ВАТ Прикарпатпромарматура визнано банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру, та зазначено, що з дня її прийняття, строк виконання всіх грошових зобовязань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобовязань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів)), крім витрат, безпосередньо повязаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Офіційне повідомлення про визнання банкрутом ВАТ Прикарпатпромарматура розміщене на сайті Вищого господарського суду України 07 лютого 2014 року.

Постанова суду набрала законної сили за наслідками її апеляційного оскарження 10 листопада 2014 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23 березня 2016 року затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ВАТ Прикарпатпромарматура, в якому вимоги ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області на суму 338899,46 грн. (поточні вимоги) віднесено до першої черги задоволення.

ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області заявлено вимоги на загальну суму 117110,15 грн. (заборгованість із єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування: 111082,00 грн. основний платіж, 6028,15 грн. пеня), разом з тим, ВАТ Прикарпатпромарматура відмовлено контролюючому органу в порядку ст.38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у включенні пені до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

- строк виконання всіх грошових зобовязань банкрута вважається таким, що настав;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобовязань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів)), крім витрат, безпосередньо повязаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

- продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

- скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- вимоги за зобовязаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть предявлятися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

- виконання зобовязань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

Таким чином, заборонено після визнання банкрутом покладення на банкрута додаткових зобовязань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів), крім витрат, безпосередньо повязаних із здійсненням ліквідаційної процедури); заборонено здійснювати нарахування штрафних санкцій на будь-які види грошових зобовязань після визнання його банкрутом; якщо вимоги кредитора виникли під час процедури банкрутства, зокрема, під час ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах вимоги кредитора виникли під час ліквідаційної процедури, а саме: 31 серпня 2015 року і не були заявлені протягом двох місяців після визнання 05 лютого 2014 року його банкрутом, а тому такі вимоги погашаються у шосту чергу вимог кредиторів.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена неправомірно, оскільки відповідач не вправі з 05 лютого 2014 року нараховувати будь-які грошові зобовязання для банкрута - ВАТ Прикарпатпромарматура, разом з тим, всупереч приписів Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом Личаківська ОДПІ нарахувала позивачу зобовязання зі сплати недоїмки по єдиному соціальному внеску, нарахування пені та штрафних санкцій на суму недоїмки єдиного внеску в період ліквідаційної процедури.

Апелянт в обгрунтування доводів своєї апеляяційної скарги покликається на те, що станом до дати зміни ліквідатора ВАТ Прикарпатпромарматура (ухвала Господарського суду Львівської області від 28 серпня 2015 року) працівники банкрута звільнені не були й за період березень-грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року їм нарахувавалася заробітна плата, а також здійснювалося відрахування єдиного соціального внеску та декларування таких нарахувань, що свідчить про правомірність донарахувань позивачу зобовязання зі сплати недоїмки по єдиному соціальному внеску, нарахування пені та штрафних санкцій на суму недоїмки єдиного внеску в період ліквідаційної процедури.

Колегія суддів відхиляє такі покликання апелянта, оскільки ухвалою Господарського суду Львівської області від 23 березня 2016 року уже досліджувалось питання щодо суми нарахованого та несплаченого зобовязання по єдиному соціальному внеску за період березень-грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року у сумі 227817,46 грн., і такі грошові вимоги ДПІ ліквідатором були визнані та включені до загальної суми поточних вимог відповідача у загальному розмірі 338899,46 грн. (111082,0 грн. + 227817,46 грн.).

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі № 813/3723/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 13 липня 2017 року.