Ухвала суду № 67703873, 13.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25700/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представників позивача Антоненка В.П., Антоненко Н.О.,

представника відповідача Бузенко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - збутове підприємство "Нафтогаз-нафтопродукт" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 03.11.2015 № 000454, яким до ТОВ "Виробничо - збутове підприємство "Нафтогаз-нафтопродукт" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 441031 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року позов задоволено.

На вказане судове рішення контролюючим органом подано апеляційну скаргу, у якій скаржник ставить питання про скасування названої постанови та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

З матеріалів справи судом першої інстанції правильно встановлено, що 26.06.2015 Головним управлінням ДФС у Київській області відповідно до Наказу від 27.05.2015 № 195, на підставі направлення № 2003 від 26.06.2015 та направлення № 2002 від 26.06.2015 проведено фактичну перевірку з питань додержання позивачем вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області складено акт від 30.06.2015 року № 941/10-36-21/37036163, згідно із яким під час перевірки виявлено факт зберігання моторного палива альтернативного (далі - КМПА) (код УКТЗЕД 2207) у кількості 25 943 кг на загальну вартість 441031,00 грн. в місці зберігання, не внесеному в Єдиний державний реєстр місць зберігання спирту (за адресою: Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Залізнодорожна, 36 на нафтобазі, що орендується згідно договору оренди від 30.11.2012 року №3011/12-01 у ТОВ "Нафтогазобладнання"), чим порушено ст. 2 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

На підставі вказаного акта, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 03.11.2015 про застосування до ТОВ "Виробничо - збутове підприємство "Нафтогаз - Нафтопродукт" фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 441 031,00 грн.

Вважаючи зазначене рішення контролюючого органу незаконним, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що виходячи з призначення компоненту палива моторного альтернативного, його не можна вважати алкогольним напоєм, та класифікувати за товарною позицією УКТЗЕД 2207, навіть за наявності у його складі частки спирту, поряд із цим, КМПА, який відповідає технічним умовам ТУ У 24.6-30219014-009:2007, слід розглядати у товарній позиції 3811, а тому висновки відповідача про порушення позивачем норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині зберігання спирту у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру нормативно та документально не підтверджуються, у зв'язку із чим рішення ДФС України від 03.11.2015 № 000454 "Про застосування фінансових санкцій" підлягає скасуванню як таке, що прийнято неправомірно.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, суд встановив, що фактична перевірка позивача була проведена відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства згідно з Наказом від 27.05.2015 № 195, на підставі направлення № 2003 від 26.06.2015 та направлення № 2002 від 26.06.2015, при цьому заступнику генерального директора ТОВ "ВЗП "Нафтогаз - Нафтопродукт" Москалику С.Л. пред`явлено службове посвідчення та направлення на проведення перевірки 26.06.2015 року о 14 годині 30 хвилин та вручено копію Наказу про проведення фактичної перевірки від 27.05.2015 року № 195.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку, враховуючи, що сторони не оскаржують висновків суду першої інстанції щодо правомірності проведення фактичної перевірки позивача, колегія суддів не вбачає правових підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги відповідача.

Стосовно висновків контролюючого органу з приводу порушення ТОВ "Виробничо - збутове підприємство "Нафтогаз-нафтопродукт" ст. 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", судова колегія зазначає наступне.

Підставою для прийняття спірного рішення слугував висновок відповідача про те, що компонент моторного палива альтернативного (КМПА) класифікується за товарною позицією 2207, що в розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" підпадає під визначення «спирту етилового», а тому зберігання позивачем КМПА в місці, не внесеному в Єдиний державний реєстр місць зберігання спирту є порушенням ст. 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту. При цьому приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий, вважаються акцизним складом. Акцизним складом також вважаються виробничі приміщення на території суб'єкта господарювання, де суб'єктом господарювання виробляється, обробляється (переробляється) горілка та лікеро-горілчані вироби, та його складські приміщення, в яких зберігається, одержується чи відправляється горілка та лікеро-горілчані вироби. На акцизних складах постійно діють представники органу доходів і зборів за місцем розташування акцизного складу. Акцизні склади повинні бути обладнані витратомірами - лічильниками обсягу виробленого спирту етилового, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників обсягу виробленого спирту етилового. Відпуск спирту етилового без наявності витратоміра - лічильника обсягу виробленого спирту етилового забороняється. Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів - лічильників обсягу виробленого спирту етилового встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як випливає з матеріалів справи, на підставі договору оренди нафтобази від 30.11.2012 № 3011/12-01, укладеного позивачем із ТОВ "Нафтогазобладанання" (Орендодавець), позивачеві надано в користування майновий комплекс - нафтобази за адресою: Київська область, смт. Рокитне, вул. Залізнодорожня, 36.

Сторонами визнається, що на час прийняття відповідачем спірного рішення, зазначений комплекс не внесено в Єдиний державний реєстр місць зберігання спирту.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", термін "спирт етиловий" вживається у такому значенні: спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, що відповідають кодам 2207 і 2208 згідно з УКТЗЕД та виготовлені з крохмале- і цукровмісної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 того ж Закону за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 11 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

У відповідності до п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать, зокрема, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво.

За визначенням пп. 14.1.237 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України спирт етиловий - це всі види спирту етилового, біоетанол, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно з УКТЗЕД.

Згідно з Митним тарифом України, встановленим Законом України «Про Митний тариф України», до товарної позиції 2207 відноситься спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об. % або більше; спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації.

Товарна позиція 2207 відноситься до групи 22, яка об'єднує алкогольні і безалкогольні напої та оцет та міститься в ІV розділі "Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники".

Згідно з національним стандартом України ДСТУ 7166:2010 біоетанол - це спирт етиловий зневоднений, виготовлений з біомаси або зі спирту етилового-сирцю для використання як біопалива. Біоетанол призначено для виготовлення палива моторного сумішевого, добавок до палива на основі біоетанолу біокомпонентів моторного палива, отриманих синтезом із застосуванням біоетанолу або змішуванням біоетанолу з органічними сполуками та паливом, одержаним з вуглеводневої сировини, в яких вміст біоетанолу відповідає вимогам нормативних документів та які належать до біопалива.

Так, відповідно до технологічного процесу, виготовлений з меляси бурякової спирт етиловий відразу зневоджується, тобто, виготовляється біоетанол, після чого в нього добавляється денатуруюча добавка бензин.

Отже, після денатурації бензином даний розчин вже не є спиртом етиловим не денатурованим.

У відповідності до ТУ У 24.6-30219014-009:2007, КМПА - це антидетонаторний засіб, який призначено для виробництва біопалив моторних альтернативних для двигунів внутрішнього згорання (в тому числі біодизелю), біокомпоненту моторного палива (згідно із Законом України «Про альтернативні види палива» № 1391-ХІV), а також в якості добавки до бензинів автомобільних, згідно пояснень УКТЗЕД до товарної позиції 3811 «Антидетонатори, антиоксиданти, інгібітори смолоутворення, загусники, антикорозійні препарати та інші готові присадки, добавки для нафтопродуктів (включаючи бензин) або для інших рідин, які використовують з тією самою метою, що нафтопродукти».

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що КМПА, який використовує у своїй господарській діяльності позивач, відповідає характеристикам товарної позиції 3811 і не можна вважатись "спиртом етиловий та іншим спиртовим дистилятом, одержаним шляхом перегонки, денатурованим" за товарною позицією 2207, бо призначений для використання в інших конкретно визначених цілях.

З цього приводу колегія суддів враховує також і висновки Національного Університету харчових технологій від 19.06.2015 року № 01-433, згідно з якими отримання спирту ректифікованого з біоетанолу і КМПА економічно недоцільно і технічно неможливо, він не може бути сировиною для виготовлення алкогольних напоїв.

Положеннями Митного тарифу України, встановленого Законом України «Про Митний тариф України» передбачено, що класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

З огляду на вищевикладене, класифікувати продукцію за УКТЗЕД можна лише за правилами, визначеними Законом України «Про Митний тариф України».

Водночас, як свідчать матеріали справи, відповідачем фактично встановлено код УКТЗЕД 2207, посилаючись на посвідчення про якість КМПА, в якому зазначено, що зразки КМПА відповідають вимогам ТУ У 24.6-30219014-009:2007, фактична об'ємна частка спирту етилового становить 98,60 %, проте, суд попередньої інстанції обґрунтовано вказав на те, що така характеристика не може бути критерієм для визначення коду УКТЗЕД.

Разом з тим, податковим органом при прийнятті рішення було прийнято до уваги лише опис товару, наведеній в товарній позиції 2207, без врахування інших товарних позицій УКТЗЕД, без обґрунтувань надання переваги саме цій позиції.

Поряд із цим, суд правильно звернув увагу на те, що товар кожної товарної позиції 22 групи має відповідати за своїми характеристиками назві даної групи. Визначальним для віднесення до будь-якої позиції групи 22 є належність товару до готових харчових продуктів, алкогольних та безалкогольних напоїв або оцету.

Аналогічна позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2017 року (провадження К/800/7099/16), від 19 травня 2016 року (провадження К/800/4063/16).

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у межах даного адміністративног спору КМПА, який відповідає технічним умовам ТУ У 24.6-30219014-009:2007, слід розглядати у товарній позиції 3811 "Антидетонатори, антиоксиданти, інгібітори смолоутворення, загусники, антикорозійні препарати та інші готові присадки, добавки до нафтопродуктів (включаючи бензин) або для інших рідин, які використовують з тією самою метою, що і нафтопродукти".

З урахуванням викладеного, висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині зберігання спирту у місцях зберігання, не винесених до Єдиного державного реєстру, є необґрунтованими.

У зв'язку із цим, правильним є висновок місцевого адміністративного суду про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного у межах спору рішення від 03.11.2015 № 000454 щодо застосування до позивача фінансових санкцій.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і з приводу того, що форма оскаржуваного рішення не узгоджується із нормами Податкового кодексу України.

Форма рішення про застосування фінансових санкцій встановлена Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Таким чином, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням наведених правових норм суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, контролюючий орган, у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення, а прийняття будь-яких інших рішень, у тому числі про застосування фінансових санкцій, суперечитиме Податковому кодексу України.

Аналогічна позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України в ухвалах від 15 березня 2016 року (провадження К/800/66217/14, К/800/66434/14), від 28 лютого 2017 року (провадження К/800/2673/16).

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - збутове підприємство "Нафтогаз-нафтопродукт" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 13 липня 2017 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.