Ухвала суду № 67703469, 13.07.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 року справа №812/810/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 р. у справі № 812/810/16 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000114200 від 30.05.2016, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (на далі позивач, підприємство) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України (далі за текстом Відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000114200 від 30.05.2016 року.

В обґрунтування позову зазначено, що Податкове повідомлення-рішення Форми «Н» №0000114200 від 30.05.2016 було винесене контролюючим органом на підставі акту № 8/28-05/33270581 від 10.05.2016.

В зазначеному Акті перевірки Відповідач доходить висновку про те, що Позивач в періоді перевірки нібито здійснив порушення пункту 201.10 ст. 201 ПК України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.10.2015 р. по 31.03.2016 р. на суму ПДВ 26 505 140,38 грн.

Позивач не погоджується з даним висновком, оскільки не вважає порушенням строків реєстрації податкових накладних № 694 від 31.12.2015, № 636 від 31.12.2015, № 803 від 31.12.2015, № 804 від 31.12.2015 та № 1056 від 31.12.2015 у Єдиному реєстрі податкових накладних, які своєчасно відправлені Позивачем до Єдиного реєстру 15.01.2016 р. з урахуванням положень п. 201.10 ст. 201 ПКУ, згідно яких «якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 24.12.2015 р.) передбачено, що порядок застосування податкових санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Такий порядок було затверджено Наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 р. «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків», який набув чинності 16.02.2016 р.

В зазначеному Порядку передбачено порядок застосування штрафних санкцій за видами порушень, в тому числі порядок складання податкового повідомлення-рішення форми "Н" - за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 Кодексу (додаток 13).

У звязку з тим, що порядок застосування штрафних санкцій набув чинності з 16.02.2016 (після дати реєстрації податкових накладних, вказаних в акті перевірки), вважають накладені штрафні санкції безпідставними.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000114200 від 30.05.2016 задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000114200 від 30.05.2016 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України, яким Приватному акціонерному товариству «Сєвєродонецьке обєднання Азот» визначений розмір штрафу на загальну суму 2650930,87 грн.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0000114200 від 30.05.2016 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням положень абз. 1 п. 113.3. ст.113 ПКУ до 16.02.2016 були відсутні підстави для застосування відносно Позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, оскільки до вказаної дати був відсутній встановлений цим Кодексом та іншими законами України порядок їх застосування.

Не погодившись з таким рішенням, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 10.05.2016 р. СДПІ на підставі пп. 20.1.4. п.20.1 ст.20,пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст..79 ПКУ та відповідно до Наказу СДПІ від 25.04.2016 р. №30 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Азот» з питань своєчасності реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість та розрахунків накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.10.2015 по31.03.2016 p. (далі - перевірка). За результатами перевірки складено Акт від 10.05.16 №8/28-05-41/33270581 (далі-Акт).

За результатами перевірки встановленні порушення п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, а саме:

- в частині несвоєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за період з 01.10.15 по 31.03.16 на загальну суму ПДВ 26 505 140,38 грн.;

СДПІ вважає винесене податкове повідомлення-рішення від 30.05.16 №0000114200 правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, з наступних причин.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

З 01 липня 2015 року система електронного адміністрування ПДВ запрацювала в звичайному режимі, і реєстрація податкових накладних, складених починаючи з 01.07.2015, в ЄРПН здійснюється виключно на реєстраційну суму, яка визначається згідно з пунктом 200 1.3 статті 200 1 ПКУ.

Починаючи з 01.02.2015 реєстрації в ЄРПН підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (п. 11 підрозд.2 розд. XX ПКУ).

Пункт 201.1 ст. 201 ПКУ визначає, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Цим Кодексом термін.

Порушення платником податку встановленого терміну реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї передбачає фінансову відповідальність у вигляді накладання штрафу у розмірах, встановлених ст. 120 ПКУ.

Вказане порушення тягне за собою відповідальність у вигляді нарахування штрафної санкції, передбаченої ст.120 ПКУ, яка вступила в дію з урахуванням змін, внесених до ПКУ Законом України від 28.12.2014 p. №71-VIII «Про внесення змін до ПКУ та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Тобто, відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних виникла ще з грудня 2014 року.

Пункт 1201.3 ст.1201 ПКУ в редакції, що діяла до 24.12.15 p., було передбачено, що порядок застосування податкових санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Такий порядок затверджено 28.12.2015 Наказом Міністерства фінансів України №1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» (чинності набув з 16.02.16 р.) (далі - Порядок №1204), в якому передбачений порядок застосування штрафних санкцій за видами порушень, в тому числі порядок складання податкового повідомлення-рішення форми «Н» - за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 ПКУ. Цей Порядок, на який звертає увагу Позивач, визначає лише форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

СДПІ та ДФС не є розробниками програмного продукту, за допомогою якого Позивач здійснює відправлення електронної звітності, тому для вирішення проблем при використанні програми доцільно звертатися до системних адміністраторів та розробників та передбачати зазначені ризики та ступень відповідальності в договірних відносинах, а не перекладати відповідальність на державний бюджет України.

Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року було замінено процесуальне правонаступництво відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на її правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 Податкового кодексу України, а також відповідальність щодо реєстрації розрахунків коригування відповідно до вимог статей 192 та 201 Податкового кодексу України за період з 01.10.2015 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 10.05.2016 № 8/28-05/33270581 (далі Акт перевірки) (а.с.12-16).

За висновками перевірки встановлено порушення Позивачем пункту 201.10 ст. 201 розділу V ПКУ в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.10.2015 по 31.03.2016 на суму ПДВ 26505140,38 грн.

Відповідач на підставі Акту перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення від 30.05.2016 № НОМЕР_1, яким визначив розмір штрафу на загальну суму 2650930,87 грн. (а.с.17-18).

Відповідно до Розрахунку штрафних санкцій порушення термінів реєстрації податкових накладних мало місце в період з жовтня 2015 року по 18 січня 2016 року (а.с.19).

Позивач не погодився з зазначеними вище податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 57 Конституції України визначено, що кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Згідно положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена цим Кодексом та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до положень статті 120 1 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2016) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 1201.3 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 за № 375, Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.

Разом з тим, Законом від 24.12.2015 за № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (набрав чинності з 01.01.2016) пункт 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України був виключений.

Пунктом 56.21. статті 56 ПК України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно п 58.1. статті 58 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 113.3. статті 113 ПК України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 за №1204 був затверджений Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (чинності набув з 16.02.2016) (далі - Порядок №1204).

Порядок №1204 був затверджений відповідно до пункту 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України, статті 354 Митного кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, з метою встановлення єдиного порядку надіслання податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Одночасно цим наказом був визнаний таким, що втратив чинність наказ Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447, згідно якого не затверджувався порядок застосування податкових санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Пунктом 4 наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 за №1204 визначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Зазначений наказ був опублікований у «Офіційному віснику України» 16.02.2016.

Оскільки наказ Міністерства фінансів України від 28.12.2015 за №1204 набув чинності з 16.02.2016, відповідно до 16.02.2016 був чинним наказ Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, згідно якого не затверджувався порядок застосування податкових санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Оскільки пункт 1201.3 ст.1201 ПКУ в редакції до 01.01.2016 передбачав затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, порядку застосування податкових санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, а наказ Міністерства фінансів України, яким був затверджений Порядок № 1204, був прийнятий 28.12.2015 (до 01.01.2016), відповідно Порядок № 1204 з дня набрання ним чинності - 16.02.2016 є обовязковим для органів Державної фіскальної служби України.

Таким чином, з аналізу вище наведених правових норм можна зробити достовірний висновок, що до 16.02.2016 був чинним наказ Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, згідно якого не затверджувався порядок застосування податкових санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

З 16.02.2016 набув чинності затверджений Міністерством фінансів України Порядок № 1204, яким вже був затверджений порядок застосування податкових санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Тобто, до 16.02.2016 зовсім був відсутній порядок, відповідно до якого можна було застосувати податкові санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Таким чином, з урахуванням положень абз. 1 п. 113.3. ст. 113 ПКУ до 16.02.2016 були відсутні підстави для застосування відносно Позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, оскільки до вказаної дати був відсутній встановлений цим Кодексом та іншими законами України порядок їх застосування.

В силу приписів статті 58 Конституції України при даних спірних правовідносинах нормативно-правовий акт - Порядок № 1204 (набув чинності з 16 лютого 2016), яким затверджений порядок застосування податкових санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, не має зворотної дії в часі стосовно порушень з боку Позивача, які мали місце в період з жовтня 2015 року по 18 січня 2016 року, оскільки Порядком № 1204 збільшується відповідальність особи.

У своєму рішенні від 09.02.1999, № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" Конституційний суд України зазначив, що у статті 58 Конституції України закріплено один із загальновизнаних принципів права - принцип негайної дії норми права у часі, тобто вона є нормою-принципом. Обсяг дії норми-принципу порівняно із звичайною нормою набагато ширший, оскільки вона не регулює конкретні суспільні відносини, а встановлює загальне, основоположне правило для всіх чи певного кола правовідносин. Частина перша статті 58 Конституції України встановлює принцип дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який має застосовуватися щодо будь-яких законів чи інших нормативно-правових актів. Дія зазначеного принципу обмежена лише випадками, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Інших обмежень стаття 58 Конституції України не передбачає.

Таким чином, з урахуванням положень ст. ст. 57, 58 Конституції України, п 58.1. ст. 58, абз. 1 п. 113.3. ст. 113 Податкового кодексу України у Відповідача були відсутні законодавчо передбачені підстави для застосування до Позивача штрафу в розмірі 2650930,87 грн.

При таких обставинах колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов до висновку, що в податкового повідомлення-рішення №0000114200 від 30.05.2016 року, яке прийнято Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішення суб'єктів владних повноважень ч.3 ст.2 КАС України.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Повний текст ухвали складений 13 липня 2017 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 р. у справі № 812/810/16- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 р. у справі № 812/810/16- залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк до 5 днів.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня його складання в повному обсязі.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: І.В.Сіваченко

ОСОБА_4