Рішення № 6770104, 20.11.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.09р. Справа № 32/276-09

За позовом: Прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

До: Фізичної особи підприємниці ОСОБА_1 , м. Дніпропетровськ

Третя особа: Державна екологічна інспекція в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

Про: повернення земельної ділянки та стягнення збитків

Суддя Васильєв О.Ю. ПРЕДСТАВНИКИ:

Від прокуратури: Лондарь К.В. (сл посв.№128);

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: ОСОБА_3 ( дов. від 10.12.07 р. );

Від третьої особи: ОСОБА_4 ( дов. № 66 від 16.09.09 р. )

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради ( позивач ) звернувся з позовом до Фізичної особи підприємниці ОСОБА_1 ( відповідач ) про зобовязання повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,08 га., розташовану в районі АЗС по АДРЕСА_1 ( яка використовується відповідачем без відповідних документів для складування запчастин від розібраних автотранспортних засобів ), державі в особі позивача. Окрім того прокурор просить суд стягнути з відповідача 3991,73 грн. збитків, завданих незаконним використанням зазначеної земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставне користування відповідачем спірною земельною ділянкою без отримання відповідних документів.

Дніпропетровська міська рада ( позивач ) та Державна екологічна інспекція в Дніпропетровській області ( третя особа ) підтримали позовні вимоги прокурора в повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Фізична особа підприємниця ОСОБА_1 ( відповідач ) проти задоволення позовних вимог прокурора заперечувала, представником в судовому засіданні було заявлено клопотання про припинення провадження у справі, обґрунтоване твердженням про те, що цей спір не підлягає розгляду у господарському суді, а повинен розглядатися за правилами КАС України. Письмового відзиву на позов відповідач не надав, в судовому засіданні 19.11.09 р. клопотав про відкладання слухання справи, обґрунтовуючи це необхідністю особисто Фізичною особою підприємницею ОСОБА_1 ознайомитися з наданими Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12.11.09 р. та фотографіями з міста перевірки. Після того, як суд запропонував повноважному представнику відповідача гр. ОСОБА_3 ознайомитися з вищезазначеними документами, той відмовився від ознайомлення з ними та знову наполягав на відкладенні слухання справи з вищенаведених підстав.

Представники прокурора, позивача та третьої особи заперечували проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення слухання справи та наполягали на прийнятті рішення за наявними в справі доказами; оскільки представник відповідача був присутній в попередньому судовому засіданні 05.11.09 р. та йому було надано можливість ознайомитися з матеріалами справи та підготувати обґрунтований відзив на позов; але він не скористався наданим йому правом та в порушення вимог ч.3 ст.22 ГПК України не вжив заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до положень «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1). Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1) Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1)

Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав, що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь. Так у рішенні по Справі «Войтенко проти України»(Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що «...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява № 22774/93). Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00; «Ясіуньєне проти Латвії», заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу № 1 ...”

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що представник відповідача, заявляючи необґрунтоване клопотання про чергове відкладання слухання справи, зловживає своїми процесуальними правами з метою в будь-який спосіб відтермінувати прийняття судом обґрунтованого та законного рішення у цій справі; а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора та сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємниця ОСОБА_1 ( відповідач ) використовує земельну ділянку площею 0,08 га., розташовану в районі АЗС по вул. Маршала Малиновсько- го, 108 у м. Дніпропетровську для складування запчастин від розібраних автотранспортних засобів безпідставно - без належних на те документів (договору чи державного акту), що посвідчують право користування вищезазначеною земельною ділянкою. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи доказами: актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.05.09 р. та від 12.11.09 р. ( а.с.6-7 ,32-41 ), актом дотримання вимог природоохоронного законодавства від 01.10.09 р. ( а.с.11 ), рішеннями від 10.06.09 р. № 159 та № 160 про тимчасову заборону ( зупинення ) діяльності з авторозбірки ( а.с.9,10 ).

Відповідно до ст.83 Земельного Кодексу у комунальній власності перебувають усі землі в межах населення пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані обєкти комунальної власності. Землі комунальної власності належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст. Згідно ст.12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад. Згідно з ч.1 ст.116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України право власності або право тимчасового користування земельною ділянкою виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди та його державної реєстрації.

Відповідач не надав доказів наявності у нього вищезазначених документів, що надають йому право користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до « Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» ( затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963 ( 963-2007-п ) Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області 25.05.09 р. було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який складає 3991,73 грн. Відповідачем не надана жодних доказів, які б спростовували цей розрахунок шкоди.

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Прокурором, позивачем та третьою особою надано відповідні докази на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві прокурора. Натомість відповідачем жодних належних доказів на спростування позовних вимог прокурора не надано. Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно не підлягає задоволенню і клопотання відповідача про припинення провадження у справі з посиланням на непідсудність даного спору господарському суду; оскільки прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради органу місцевого самоврядування, який в спірних правовідносинах виступає не органом владних повноважень, а органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки. Тобто прокурор звернувся до суду з позовом про захист майнового (цивільного) права Дніпропетровської міської ради. Відносини сторін ( позивача та відповідача ) у цій справі стосовно спірної земельної ділянки є виключно цивільно -правовими. Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та предметом спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Наведене збігається з практикою Верховного Суду України ( постанова ВСУ від 06.03.07 р. у справі № 2/40 ).

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.83,116,125 Земельного Кодексу України;ст.ст.33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Зобовязати відповідача: Фізичну особу підприємницю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на протязі 10 ( десяти ) днів з часу набрання рішенням законної сили повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану в районі АЗС по АДРЕСА_1 ( яка використовується відповідачем для складування запчастин від розібраних автотранспортних засобів ); державі в особі Дніпропетровської міської ради згідно із актом приймання передачі та привести цю земельну ділянку у придатний для використання стан.

2.Стягнути з відповідача: Фізичної особи підприємниці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь позивача Дніпропетровської міської ради ( 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75; код ЄДРПОУ 04052092 ): 3991,73 грн. збитків; в доход державного бюджету: 187,00 грн. - витрат на сплату держмита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності.

Суддя Васильєв О.Ю.