Рішення № 67690675, 20.02.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27875/16-ц

Провадження № 2/761/1337/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Бондарю В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням та визнання наймачем за договором найму, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач), в особі свого представника, 05 серпня 2016 року, звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Відповідач № 1), Київської міської ради (далі - Відповідач № 2), про визнання права користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 січня 1990 року на ім`я ОСОБА_2 Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів видано ордер на житлове приміщення, зокрема кватиру АДРЕСА_1. У вказаному ордері членами родини наймача зазначено батьків наймача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Зауважила, що 08 грудня 1995 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, і з того часу вона постійно проживала у вищезазначеній квартирі як член сім`ї наймача, однак зареєстрована за вказаною адресою не була. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2. Стверджує, що 10 травня 2016 року вона зверталася до Відповідача № 1 з проханням переоформити на неї договір найму на кватиру, однак їй було відмовлено у задоволенні вказаного прохання. Посилаючись на ряд норм житлового законодавства, не погоджується з такою позицією Відповідача № 1, просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1, а також визнати її наймачем за раніше укладеним договором найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, замість попереднього наймача ОСОБА_2.

У судовому засіданні Позивач та її представник позов, з підстав зазначених у позовній заяві, підтримали, просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача № 1 у судовому засіданні позов не визнала, у задоволенні позовних вимог просила суд відмовити повністю. Свою позицію аргументувала тим, що Позивач у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована не була, в ордері на житлове приміщення не зазначена, крім того, вказана квартира не приватизована. До того ж зауважила, що всі рішення з квартирних питань приймаються за участю громадської комісії з житлових питань, створеної при Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації, на засіданні якої 26 травня 2016 року було прийнято рішення про відмову Позивачеві у зміні договору найму, у зв'язку з відсутністю правових підстав.

Від представника Відповідача № 2 на адресу суду надійшли заперечення проти позову, в яких представник Відповідача № 2 позов не визнала, у задоволенні позовних вимог просила суд відмовити повністю. Обґрунтовувала свою позицію тим, що Позивачем не надано суду доказів того, що вона вселилася у спірну квартиру в установленому законом порядку, зокрема відсутні докази того, що покійний ОСОБА_2 за життя звертався до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» з письмовою заявою щодо вселення Позивача у спірну квартиру. Крім того, на думку представника Відповідача № 2, Позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження її постійного проживання зі ОСОБА_2.

Крім того, представник Відповідача № 2 звернулася до суду з клопотання про розгляд справи у відсутність сторони Відповідача № 2.

Суд, заслухавши думку Позивача та її представника, а також думку представника Відповідача № 1, які не заперечували щодо розгляду справи у відсутність сторони Відповідача № 2, вважає за можливе розглядати справу у відсутність останньої, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення Позивача та її представника, представника Відповідача № 1, заслухавши показання свідків на стороні Позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 січня 1990 року Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_2 видано Ордер на житлове приміщення № 110 (такий, що підлягає обміну) стосовно квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5). У вищезазначеному ордері членами родини ОСОБА_2 вказано його батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 5).

За змістом частини 2 статті 64 Житлового кодексу Української РСР, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Суд встановив, що 08 грудня 1995 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2, виданим Цибулівською селищною радою Монастирищенського району Черкаської області 08 грудня 1995 року (а.с. 6).

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3, видане Відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с. 8).

Крім того, суд встановив, що раніше померли батьки ОСОБА_2, про що свідчать Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 Серії НОМЕР_4, видане Відділом реєстрації смерті у місті Києві 18 травня 2008 року та Свідоцтво про смерть ОСОБА_4 Серії НОМЕР_5, видане Відділом реєстрації смерті у м. Києві 28 березня 2007 року (а.с. 9, 10).

Позивач стверджує, що з моменту укладення шлюбу, а саме з 08 грудня 1995 року, вона як дружина ОСОБА_2, спільно проживала з ним однією родиною та вели спільне господарство у квартирі АДРЕСА_1. Повідомила, що на даний момент у квартирі не проживає, оскільки з грудня місяця 2016 року доглядає за хворою матір`ю. Позивач зауважила, що регулярно сплачує житлово-комунальні послуги згідно квитанцій та повідомлень, що виписані на ім`я її померлого чоловіка. Зазначила, що позов про виселення із квартири АДРЕСА_1, до неї пред`явлено не було.

У судовому засіданні свідок на стороні Позивача ОСОБА_5 повідомила суду, що протягом 50 років проживає в будинку АДРЕСА_2, була головою домового комітету, тому знала всіх мешканців. Зазначила, що Позивач проживала у вказаному будинку, як дружина ОСОБА_2 з моменту одруження, тобто близько 20 років. Свідок позитивно характеризує сім`ю ОСОБА_1.

У судовому засіданні свідок на стороні Позивача ОСОБА_6 повідомила суду, що вона також тривалий час проживає у будинку АДРЕСА_2. Зазначила, що є сусідкою Позивача, оскільки її квартира знаходиться під квартирою, де проживає Позивач. Свідок повідомила, що була знайома зі ОСОБА_2, бачила їх із Позивачем разом. Зауважила, що Позивач тривалий час проживає у вказаному будинку.

З матеріалів справи вбачається, що на звернення ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації стосовно зміни договору найму на квартиру АДРЕСА_1, її було відмовлено на тих підставах, що ОСОБА_1 за вказаною адресою не зареєстрована, в ордері на жиле приміщення в складі сім`ї не значиться, кімната не приватизована (а.с. 4).

Суд не приймає та критично оцінює таку правову позицію Відповідача № 1, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 106 Житлового кодексу Української РСР, повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

За змістом абзацу 2 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1999 року № 9 «Про застосування Конституції України», при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Згідно з частинами 1-3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача № 1 та Відповідача № 2, відповідно, на користь держави підлягає присудженню судовий збір у розмірі по 320 грн. 00 коп. з кожного.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 64, 106 Житлового кодексу України, абзацу 2 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1999 року № 9 «Про застосування Конституції України», керуючись статями 10, 11, 13, 57, 60, 88, 209, 212- 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням та визнання наймачем за договором найму - з а д о в о л ь н и т и.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право користування квартирою АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1, у зв'язку зі смертю попереднього наймача ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути із Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на користь держави судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Стягнути із Київської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :