Рішення № 67688632, 11.07.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/6513/16-ц Номер провадження 22-ц/786/722/17Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді : Гальонкіна С.А.,

суддів: Хіль Л.М., Абрамова П.С.,

з участю секретаря: Коротун І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва Валентина Іванівна, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

11 серпня 2016 року позивач звернулася до місцевого суду з позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про встановлення факту родинних відносин між її батьком ОСОБА_5 та батьком померлої двоюрідної сестри ОСОБА_6 - ОСОБА_7, як рідних братів. Також просила визнати за нею право власності на майно в порядку спадкування після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_6 за правом представлення згідно з нормами ст.ст.1263, 1266 ЦК України.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено в повному обсязі.

Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, батько ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 є братом ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, донькою якого є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та в цілому складається з: 1-а кімната (2), площею 17,3 кв.м, коридору (1), площею 3,6 кв.м, кладової (3), площею 0,5 кв.м, кухні (4), площею 8,4 кв.м, вбиральні (5), площею 1 кв.м, ванної (6), площею 2,6 кв.м, балкона, площею 0,9 кв.м, загальною площею 34, 3 кв.м.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2017 рокузаяву представника ОСОБА_3 - адвоката Пономаренко Вікторії Володимирівни про виправлення описки в рішенні суду від 29.08.2016 по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва Валентина Іванівна, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування - задоволено.

Виправити описку, допущену в тексті рішення та абзаці другому резолютивної частини рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2016 року по цивільній справі №554/6513/16-ц за позовною заявою ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва Валентина Іванівна, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування, вказавши правильно ім'я «ОСОБА_6», замість «ОСОБА_6».

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2017 рокузаяву представника ОСОБА_3 - адвоката Пономаренко Вікторії Володимирівни про роз'яснення рішення від 29.08.2016 по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва Валентина Іванівна, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування - задоволено.

Роз'яснено рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29.08.2016 року, в частині, що позивач ОСОБА_3, яка є двоюрідною сестрою і спадкоємицею після ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, відноситься до спадкоємців третьої черги і спадкує в порядку представлення після батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оцінка доказів проведена невірно, судом порушено норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом не було враховано, що вона рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2016 року визнана спадкоємицею 4 черги після смерті ОСОБА_6 Однак до участі у справі судом не була залучена, чим порушено її законні права як спадкоємця.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з підстав, визначених п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулася до місцевого суду з позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла ОСОБА_9, про що Центральним відділом РАЦС Полтавського МУЮ в книзі реєстрації смертей від 09.11.2015 року зроблено відповідний актовий запис за № 1408 (а.с.11,13 т.1).

16 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвої В.І. із заявою про прийняття спадщини за законом. В цей же день була заведена спадкова справа за № 26/2015 (а.с.21, 22 т.1).

07 липня 2016 року постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвої В.І. відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно (квартиру) після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_9, в зв'язку з тим, що спадкоємицею не надано правовстановлюючих документів на квартиру та документів, що підтверджують родинний зв'язок із померлою (а.с.21т.1).

Ухвалюючи рішення, місцевий суд вважав, що позивачем надано достатні докази для задоволення позову.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що суд порушив процесуальні норми щодо повного і всебічного встановлення фактичних обставин по справі із залучення до участі у справі всіх осіб, виходячи з наступного.

Порушення судом норм процесуального і матеріального права, не встановлення всіх фактичних обставин у справі, апелянтом обґрунтовується тим, що вона є спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_6 на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2016 року про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем починаючи з 2009 року та визнання спадкоємицею відповідно до ст. 1264 ЦК України. Однак до участі у справі судом не була залучена, чим порушено її законні права як спадкоємця.

Під час розгляду справи в апеляційному суді колегією суддів встановлено, 01 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, з якою проживала однією сім'єю та доглядала за нею починаючи з середини 2009 року. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Апелянт ОСОБА_2 стверджує, що про наявність обставин її проживання та догляду за ОСОБА_6 позивач була обізнана, після смерті ОСОБА_6 апелянт в грудні 2015 року спілкувалася з позивачем щодо спадщини. Однак ОСОБА_3 не повідомила про ці обставини при зверненні до суду з позовом у даній справі.

Оскільки ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі в суді першої інстанції, то відповідно не могла надавати відповідні пояснення та докази до суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 звернулися до суду з позовними вимогами 11 серпня 2016 року. Справа по суті з ухваленням рішення судом розглянута 29 серпня 2016 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що як на момент подачі позову до суду, так і на момент розгляду справи по суті існували обставини, які вказують на намагання ОСОБА_2 оформити свої спадкові права на нерухоме майно після смерті ОСОБА_6

В порушення вимог процесуального законодавства судом першої інстанції повно і всебічно не було з'ясовано всі фактичні обставини у справи, внаслідок чого до участі у справі не було залучено всіх заінтересованих осіб, зокрема ОСОБА_2, що позбавило її можливості здійснення захисту своїх прав та надання суду відповідних доказів.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, суд виходить з принципу недопустимості обмеження права громадян на звернення до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції). Зокрема у рішенні від 04 червня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як право доступу до суду для захисту порушених прав чи інтересів та фактично позбавив ОСОБА_2 права на судовий захист своїх спадкових прав.

Розгляд справи у відсутності апелянта та незалучення її до розгляду у справі потягло за собою ухвалення рішення, яким було фактично усунуто її від можливості доведення суду наявності у неї права на спадкування.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі визначені у ст. 27 ЦПК України.

В свою чергу, статтею 31 ЦПК України серед іншого задекларовано, що сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов. Крім цього, у ст. 33 ЦПК України визначено порядок заміни первісного відповідача належним відповідачем, або залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача.

Вказані положення процесуального закону слід розглядати таким чином, що суд, керуючись засадами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, не вправі перебирати на себе додаткові повноваження. Системний аналіз норм процесуального законодавства свідчить про те, що апеляційний суд на стадії апеляційного розгляду позбавлений можливості здійснення заміни неналежних відповідачів на належних або залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача чи іншого учасника процесу.

Апеляційний суд не може виправити допущені судом першої інстанції порушення в силу положень ст. 303 ЦПК України щодо меж розгляду справи та відсутності повноважень наданих йому цим Кодексом. З матеріалів справи та рішення суду не вбачається, в чому саме полягає порушення прав ОСОБА_3 відповідачем Виконкомом Полтавської міської ради, за наявності тих обставини, що на спадщину, яка відкрилася після ОСОБА_6 претендує ОСОБА_2

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову до Виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.3,4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) С.А.Гальонкін

Судді: (підпис) Л.М.Хіль

(підпис) П.С.Абрамов

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.А.Гальонкін