Постанова № 6768769, 17.11.2009, Полтавський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-10764/09

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2009 року м. Полтава

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Чеснокової А.О.

при секретарі Лисенка М.С.

за участю представника позивача Ліпіної М.В.,

представника відповідача Біленко Н.О.,

прокурора Савченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Манжелія" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції, за участю: Прокуратури Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Манжелія" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення, які винесені на підставі Акту перевірки №2144/23-210/23808319 від 14 серпня 2008 року, посилаючись на те, що дані рішення порушують права і законні інтереси платника податків ТОВ "Агрофірма "Манжелія", а також суперечать нормам чинного податкового законодавства.

23.03.2009 року позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій він просить суд визнати протиправними рішення Кременчуцької ОДПІ щодо встановлення порушень з боку ТОВ "Агрофірма "Манжелія" п.п. 4.1.3; п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 та п.п. 7.1.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за платежем податку на прибуток на загальну суму 1 952 892 грн. та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000372301/1/3469, видане Кременчуцькою ОДПІ від 19 листопада 2008 року; визнати протиправними рішення Кременчуцької ОДПІ щодо встановлення порушень з боку ТОВ "Агрофірма "Манжелія" п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» за платежем податку на додану вартість на загальну суму 132 614 грн. та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000382301/1/3470, видане Кременчуцькою ОДПІ від 19 листопада 2008 року; визнати протиправними рішення Кременчуцької ОДПІ щодо встановлення порушень з боку ТОВ "Агрофірма "Манжелія" п.п. 4.1.3; п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 та п.п. 7.1.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за платежем податку на прибуток на загальну суму 122 056 грн. та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000462301/1/3471, видане Кременчуцькою ОДПІ від 19 листопада 2008 року; визнати протиправними рішення Кременчуцької ОДПІ щодо встановлення порушень з боку ТОВ "Агрофірма "Манжелія" п.п. 4.1.3; п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 та п.п. 7.1.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за платежем податку на прибуток на загальну суму 1 952 892 грн. та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000372301/2/274, видане Кременчуцькою ОДПІ від 6 лютого 2009 року; визнати протиправними рішення Кременчуцької ОДПІ щодо встановлення порушень з боку ТОВ "Агрофірма "Манжелія" п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» за платежем податку на додану вартість на загальну суму 132 614 грн. та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000382301/2/275, видане Кременчуцькою ОДПІ від 6 лютого 2009 року; визнати протиправними рішення Кременчуцької ОДПІ щодо встановлення порушень з боку ТОВ "Агрофірма "Манжелія" п.п. 4.1.3; п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 та п.п. 7.1.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» за платежем податку на прибуток на загальну суму 122056 грн. та скасувати податкове повідомлення - рішення № - 0000462301/2/276, видане Кременчуцькою ОДПІ від 6 лютого 2009 року; визнати протиправними рішення Кременчуцької ОДПІ щодо встановлення порушень з боку ТОВ "Агрофірма "Манжелія" п.п. 4.1.3; п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 та п.п. 7.1.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за платежем податку на прибуток на загальну суму 73 957грн. та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000012301/2/278, видане Кременчуцькою ОДПІ від 6 лютого 2009 року; визнати протиправними рішення Кременчуцької ОДПІ щодо встановлення порушень з боку ТОВ "Агрофірма "Манжелія" п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» за платежем податку на додану вартість на загальну суму 52 206 грн. та скасувати Податкове повідомлення - рішення № 0000022301/2/279, видане Кременчуцькою ОДПІ від 6 лютого 2009 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, свої рішення вважає законними та обґрунтованими, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.10.2009 року до участі у справі залучено Прокуратуру Полтавської області.

В судовому засіданні представник прокуратури проти позову заперечував.

Ухвалою суду від 15.04.2009 року провадження у справі було зупинено, а справа направлена до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судово-економічної експертизи.

Ухвалою суду від 21.07.2009 року провадження у справі було поновлено.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

05.09.2008 року Кременчуцькою ОДПІ було проведено документальну виїзну позапланову перевірки ТОВ "Агрофірма "Манжелія" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 01.07.2008 року. За результатами перевірки був складений акт № 2144/23-210/23808319 від 14.08.2008 року.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000372301/0/2529, яким встановлено порушення з боку платника податків пп.4.1.3, пп.4.1.6 п.4.1. ст. 4 та пп.7.1. п.7.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за платежем податку на прибуток на загальну суму 1952892 грн. та № 0000372301/0/2528, яким встановлено порушення п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" за платежем податку на додану вартість в сумі 132614,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги у задоволенні вимог скаржника відмовлено, за результатами розгляду скарги були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000372301/1/3469 на аналогічну суму 1 952 892 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000382301/1/3470 - на суму 132 614 грн. відповідно. Окрім того було складено податкове повідомлення - рішення № 0000462301/1/3471 на суму 122 056 грн., що є за повідомленням податкового органу штрафними санкціями за несвоєчасну сплату боргу.

У подальшому за результатами подання повторної скарги на податкові повідомлення - рішення № 0000372301/0/2529 та № 0000372301/0/2528 до ДПА у Полтавській області, відповідним податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000372301/2/274, № 0000382301/2/275, № 0000462301/2/276 - на суми 1 952 892 грн., 132 614 грн. та 122 056 грн. відповідно. Окрім того, прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000012301/2/278 - на суму 73 957 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000022301/2/279 - на загальну суму 52 206 грн., які визначено як штрафні санкції за прострочення сплати боргу.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Посилання представника позивача на те, що відповідач неправомірно провів перевірку, оскільки позапланова виїзна перевірка може здійснюватися тільки на підставі рішення суду.

Суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 8 частини 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків зборів (обовязкових платежів). Позапланова перевірка в цьому випадку може здійснюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування.

Посилання представника позивача на те, що ТОВ „Агрофірма „Манжелія", маючи прострочену кредиторську заборгованість перед контрагентами, за якою сплив загальний термін позовної давності, отримало прибуток, який підлягав оподаткуванню на загальних підставах, суд не бере до уваги, виходячи з наступного.

ТОВ „Агрофірма „Манжелія" на протязі 2005 - 2007 років було зареєстроване платником фіксованого сільськогосподарського податку, в зв'язку з чим не сплачувало податок на прибуток.

З 1 січня 2008 року ТОВ „Агрофірма „Манжелія" перейшло на загальну систему оподаткування.

В 1 кварталі 2008 року ТОВ „Агрофірма „Манжелія" не відобразило в податковому обліку суму безнадійної кредиторської заборгованості, так як при перевірці головної книги за 2005 рік - 1 квартал 2008 року, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 „Розрахунки з покупцями" та 631 "Розрахунки з постачальниками" встановлено, що станом на 01.01.2008р. на підприємстві обліковувалася кредиторська заборгованість в сумі 4440184,19грн.

Згідно ст.257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року за № 435-ІУ строк позовної давності у загальному випадку становить три роки. Після закінчення строку позовної давності така заборгованість вважається безнадійною (п.1.25 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. за №283/97-ВР із змінами та доповненнями). При цьому кредиторська заборгованість, що залишена не погашеною вважається безповоротною фінансовою допомогою (п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами і доповненнями) і включається до складу валового доходу підприємства.

В порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами і доповненнями) валові доходи підприємства занижено за 1 кв. 2008р. на суму 4 440 184,19 грн. по р. 01.6 Декларації з податку на прибуток підприємства (№ 32304 від 05.05.2005р.), що не відповідає п. З Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143 та зареєстрованого в Мінюсті України 08.04.2003р. за №271/7592.

Документальною перевіркою порушень вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. за №283/97-ВР із змінами та доповненнями, щодо визначення валового доходу встановлено наступне.

ТОВ „Агрофірма „Манжелія" ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.08.2007р. по справі №5/450 затверджено мирову угоду „Про врегулювання господарського спору" з ДП „Глобинеагропродукт", щодо невиконання ТОВ „Агрофірма"Манжелія" умов договору купівлі-продажу майна на умовах розстрочки розрахунків від 05.04.2006р. Неналежне виконання договору ТОВ „Агрофірма „Манжелія" полягає у несплаті розстроченої вартості переданого майна на суму 600000,00грн. (комбайн бурячний), коштів за користування даним майном протягом 15 місяців на загальну суму 30000,00грн. Окрім того, ТОВ „Агрофірма „Манжелія" зобов'язана сплатити штрафні санкції в розмірі 10% від суми простроченого платежу та пені.

Згідно п.2.1 мирової угоди ТОВ „Агрофірма „Манжелія" передає в рахунок наявного та визнаного боргу у власність ДП „Глобинеагропродукт" своє майно у вигляді основних фондів 1 групи, згідно переліку наведеного в мировій угоді.

Фактично мировою угодою від 02.08.07р. змінено умови розрахунку по договору купівлі-продажу майна від 05.04.2006р.на бартерні.

Відповідно до ст. 1.19 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334-94/ВР зі змінами і доповненнями бартером є (товарний обмін) господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно ст.4 п.4.1 п.п.4.1.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами і доповненнями валовий дохід включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Статтею 7 п.п.7.1 п.п.7.1.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами і доповненнями передбачено, що доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижнє за звичайні ціни.

Відповідно п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість"' від 03.04.97р. №168/97 - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни .

Пунктом 4.2 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Як було встановлено в судовому засіданні підприємство в ході проведення перевірки не надавало експертних оцінок відчуджених об'єктів 1 групи.

Відповідно ст.8 п.п8.3 п.п.8.3.4. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами і доповненнями „ облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

Згідно ст.1 п.1.20 п.п. 1.20.5-1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами і доповненнями зазначено, що для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. за № 1440 „Про затвердження Національного стандарту №1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звичайна ціна це залишкова вартість.

Передача майна підтверджена актом приймання-передачі, видатковими накладними виданими 03.01.2008р. за №П-0000003, П-0000004, П-0000005, П-0000006, П-0000007, П-0000008, П -0000017, П-0000018, П-0000019, П-0000020 та податковими накладними від 03.01.2008р. за №№ 8. 7. 6. 10, 11, 20, 21, 22, 23, 09 із зазначенням вартості кожного об'єкта.

Згідно акта перевірки, звичайна ціна визначена виходячи з залишкової вартості, проте, вартість переданих об'єктів нижче їх залишкової вартості, згідно бухгалтерського обліку, на 442046,07грн. в результаті чого ТОВ „Агрофірма „Манжелія" занизило валові доходи за 1 квартал 2008 року на 442046 грн. Як наслідок, скаржником занижено податок на прибуток за 1 квартал 2008 року в сумі 154015,85грн. та податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2008 року на 123212,68грн.

21.07.2009 року до суду надійшов висновок судового експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до ч.5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Суд не бере даний висновок до уваги, як доказ, виходячи з наступного.

В експертному висновку (стор. 12-13) зазначається, що в акті перевірки на стор.15-17 в таблиці встановлена невідповідність граф, а також має місце розбіжність при відображенні первісної вартості основних засобів ангару для збереження техніки та майстерні, що свідчить про невідповідність акту перевірки вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого ДПА України 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Мін'юсті України 25.08.2005 року №925/11205.

Суд вважає необхідним зазначити, що дані розбіжності експерт не пов'язує з невірним визначенням податковим органом висновків за актом перевірки, у тому числі і визначенням суми податкових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

На стор.18 експерт зазначає, що обмежень або будь-яких інших застережень стосовно різниці між мінімальними і максимальними цінами при встановленні договірної ціни на реалізацію продукції законодавством не встановлено. Відповідно до п.п.7.1 п.п.7.1.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни. Пунктом 4.2 Закону України від 03.04.1997№ 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також: пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Тобто, поряд із принципом свободи укладання договору, в цілях оподаткування законодавцем встановлено поняття та порядок застосування „звичайної ціни" в Законі України від 22.05.97 №283/97-ВР „ Про оподаткування прибутку підприємств ", а саме, п. 1.20.1 цього Закону встановлює: „ якщо цим пунктом не встановлено інше , звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

На стор.20 висновку експерт зазначає, що податковим органом не було надано запиту ТОВ „ Агрофірма „Манжелія " щодо обґрунтування рівня договірної ціни та не було доведено невідповідність ціни договору рівню звичайної ціни, тобто не має доказів, передбачених пп.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого ДПА України 10.08.05 №327. Крім того, експертом зазначається, що виходячи з норм чинного законодавства-п. 1.20.1, 1.20.6, 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств "- визначення в акті звичайної ціни як залишкової вартості основних засобів, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.03 №1440 „Про затвердження Національного стандарту №1" суперечить умовам укладеного договору застави від 01.06.2007 року між позивачем та ДП „Глобинеагропродукт" та мировій угоді від 02.08.2007року.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого ДПА України 10.08.05 №327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що акт перевірки не містить необґрунтованих даних та суб'єктивних припущень, непідтверджених доказами, що обґрунтовується наступним.

Згідно ст.1 п.1.20 п.п.1.20.51 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. за №1440 „Про затвердження Національного стандарту №1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звичайна ціна - це залишкова вартість.

Посилання представника позивача на те, що Кременчуцька ОДПІ не обґрунтувала неможливості визначення звичайної ціни згідно пп. 1.20.2, тобто відсутності ринку ідентичних товарів (робіт, послуг)" не приймаються судом до уваги, оскільки жоден нормативно-правовий акт не покладає на податковий орган обов'язок обґрунтовувати неможливість визначення звичайної ціни на підставі пп.1.20.2 ( не зазначає такої правової норми і позивач).

Відповідно пп.1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними. якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Кременчуцька ОДПІ, приймаючи до уваги, що вартість переданих об'єктів нижче їх залишкової вартості згідно даних бухгалтерського обліку, враховуючи вимоги п.п. 1.20.5і п.1.20 ст.1 та Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.03 за №1440, визначила звичайну ціну виходячи із залишкової вартості згідно бухгалтерського обліку.

Таким чином, Кременчуцька ОДПІ діяла на підставі положень чинних нормативно-правових актів.

З огляду на вищевикладене, суд не бере до уваги посилання експерта на пп. 1.20.1, 1.20.6 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки податковий орган ними не керувався з огляду на приписи п.п.1.20.5 цього Закону.

Податковий орган не міг зробити аналіз операцій на ринку ідентичних або ж однорідних товарів, постільки в ході проведення перевірки не було встановлено обставин, які свідчили б про існування інших постачальників ідентичного або ж однорідного товару на території України.

Що стосується не направлення позивачу запита відносно обґрунтування рівня договірних цін, суд зазначає, що відповідно до пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" при проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, тобто це є правом податкового органу, а не його обов'язком, що не спростовується і експертом.

З огляду на вищевикладене, твердження експерта визначення в акті звичайної ціни як залишкової вартості основних засобів, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.03 №1440 „Про затвердження Національного стандарту №1" суперечить умовам укладеного договору застави від 01.06.2007 року між позивачем та ДП „Глобинеагропродукт" та мировій угоді від 02.08.2007року є необґрунтованим, оскільки, у даному випадку, умови договору суперечать імперативним нормам нормативно-правових актів.

На стор.21 висновку експерта, останнім наведений абзац 1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" і не наведено абзац 2 п.4.1 цієї статті, відповідно до якого база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається не нижче за звичайні ціни, що також дає підстави стверджувати про необ'єктивність експертного висновку.

Відповідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи те, що позивач у момент виникнення податкових зобов'язань за угодами з підприємствами, перелік яких зазначено в акті перевірки на стор.17-18 з податку на додану вартість був платником фіксованого сільськогосподарського податку, останній податок на додану вартість при настанні відповідно однієї із подій, вказаних вище, не повинен був сплачувати.

За висновком акту перевірки податковим органом встановлено заниження позивачем валового доходу за 1 квартал 2008року, що немає жодного відношення до вирішення питання про момент виникнення податкових зобов'язань за угодам (при дослідженні питання правильності визначення та формування валового доходу , валових витрат , різниця між якими і становить податкове зобов'язання звітного періоду (сума податку до сплати)).

При цьому, згідно наказу ДПА України від 29.03.03 №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання",, зареєстрованого в Мін'юсті України 8.04.03 за N 271/7592 , не передбачено подання податкової звітності за окремими господарськими операціями (угодами), а отже і постановка перед експертом питання щодо виникнення податкових зобов'язань за окремими угодами не є коректним.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход-загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Вищевикладене повністю узгоджується з вимогами п.28 наказу Мін'юсту України від 08.10.98 № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", згідно з яким завданням дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності є, у тому числі установлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку валового доходу та валових витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

Щодо твердження експерта про донарахування валового доходу підприємству на суму кредиторської заборгованості є лише її наявність, суд зазначає наступне.

Згідно Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до ст. З цього Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги, що по бухгалтерському обліку станом на 01.01.2008 року позивача обліковується кредиторська заборгованість, останнім до складу валового доходу за 1 квартал 2008 року повинна бути віднесена прострочена кредиторська заборгованість.

Згідно ст.1 п.1.20 п.п.1.20.51 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.03 за №1440 ..Про затвердження Національного стандарту №1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звичайна ціна - це залишкова вартість.

Отже, Кременчуцька ОДПІ діяла на підставі та у повній відповідності положенням чинних нормативно-правових актів і, відповідно, висновок позивача щодо недоведеності податковим органом невідповідності договірної ціни рівню звичайних цін не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином суд прийшов до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1., ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 814, 71, 94, 159, 160164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Манжелія" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції, за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) А.О. Чеснокова

З оригіналом згідно:

Суддя А.О. Чеснокова

Повний текст постанови виготовлений 23 листопада 2009 року.

Постанова не набрала законної сили.

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8 (05322) 2-78-69

E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua код ЄДРПОУ 35521510

23 листопада 2009 року

№ 4/2-а-10764/09 ТОВ «Агрофірма "Манжелія"

39000, Полтавська обл., Глобинський район, село Манжелія

Кременчуцька ОДПІ

вул. Красіна, 76, м. Кременчук, 39600

Прокуратура Полтавської області

вул. 1100-річчя, 7, м. Полтава, 36000 Полтавський окружний адміністративний суд направляє копію постанови від 17 листопада 2009 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Манжелія" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень для відома.

Додаток: копія постанови на 2 арк. - кожному адресату.

Суддя А.О. Чеснокова

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8 (05322) 2-78-69

E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua код ЄДРПОУ 35521510

23 листопада 2009 року

№ 4/2-а-10764/09 ТОВ «Агрофірма "Манжелія"

39000, Полтавська обл., Глобинський район, село Манжелія

Кременчуцька ОДПІ

вул. Красіна, 76, м. Кременчук, 39600

Прокуратура Полтавської області

вул. 1100-річчя, 7, м. Полтава, 36000 Полтавський окружний адміністративний суд направляє копію постанови від 17 листопада 2009 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Манжелія" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень для відома.

Додаток: копія постанови на 2 арк. - кожному адресату.

Суддя А.О. Чеснокова