Постанова № 67686086, 10.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. Справа№ 911/455/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Калетнік М.Ю.;

від відповідача Якубовська П.А.;

Розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 20.04.2017 року

у справі № 911/455/17 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальта"

про стягнення 119285,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.04.2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквівес" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2017 року скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес", прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рушення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 22.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вальта" (відповідач, постачальник) було укладено Договір поставки № 220116/1 (далі - Договір).

У відповідності до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність покупця обладнання, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити таке обладнання.

До договору було підписано специфікацію № 1 від 22.01.2016 року на поставку Насосу ТКР 250-500 в кількості 1 шт. по ціні 237 875,00 грн. з ПДВ.

Позивач зазначав, що обладнання закуплялось для виконання зобов'язань з поставки контрагенту покупця - Публічному акціонерному товариству "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відповідно до договору поставки №2013/п/00/1395 від 28.11.2013 року та специфікації №36 від 02.03.2016 року. 05.04.2016 року відповідно до ТТН № РЕ-295 обладнання було доставлено на адресу ПАТ "Південний ГЗК".

Як зазначав позивач, після введення в експлуатацію обладнання на території ПАТ "Південний ГЗК", обладнання постійно виходило з ладу. Листом від 09.08.2016 року ПАТ "Південний ГЗК" надіслав позивачу вимогу про проведення гарантійного ремонту.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 6293 від 09.08.2016 року про проведення гарантійного ремонту або заміну насосу гідророзмиву ТКР 250-500. Однак у відповідь на претензію № 1608/3 від 16.08.2016 року відповідач надав відмову, мотивуючи це тим, що не несе відповідальності по гарантійним зобов'язанням перед ПАТ "Південний ГЗК". Однак, як зазначає позивач, в комерційній пропозиції № 2386 від 23.11.2015 року відповідачем було вказано, що строк гарантії складає 36 місяців.

У зв'язку з чим, як зазначав позивач, він з метою виконання гарантійних зобов'язань перед контрагентом ПАТ "Південний ГЗК", придбав для заміни робоче колесо до насосу ТКР 250-500 (матеріал бронза) УКТЗЕД 8413910090 в кількості 1 шт. по ціні 68 700,00 грн., відповідно до видаткової накладної № 66 від 12.10.2016 року. Товар було прийнято представниками ПАТ "Південний ГЗК" відповідно до акту приймання-передачі від 17.10.2016 року.

Позивач зазначав, що за загальними нормами якість товарів гарантує виробник (ч. 5 ст. 269 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 12 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" виробник зобов'язаний у місячний строк відшкодувати всі збитки продавця (підприємства, що задовольнило вимоги споживача, установлені ч. 1 ст. 8 Закону), який розглядає претензію споживача до придбаного товару (зокрема, з проведення гарантійного ремонту товару).

Позивач в обґрунтування відповідної вимоги до відповідача зазначив, що щодо товарів, виготовлених за межами України, вимоги, установлені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" (у тому числі, з проведення гарантійного ремонту), задовольняються за рахунок продавця (імпортера). Тобто витрати на гарантійний ремонт у цьому випадку несе імпортер, а порядок компенсації (відшкодування) понесених збитків іноземним виробником установлюється в договорі.

За нормами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про захист прав споживачів" гарантійні зобов'язання в будь-якому випадку включають також будь-які зобов'язання виробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою. За такими додатковими гарантіями, установленими особисто продавцем, витрати на гарантійний ремонт несе він сам.

Якщо ж додаткові гарантійні зобов'язання продавець на себе не взяв, за загальними правилами він несе солідарну відповідальність із виробником (імпортером) за забезпечення гарантійного ремонту. Однак витрати на понесений гарантійний ремонт йому відшкодовує виробник (імпортер).

Право покупця, якому передано товар неналежної якості, вимагати від продавця на власний вибір: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару передбачено ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч. 3 ст. 678 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, зазначені вимоги може бути пред'явлено до продавця товару; виробника товару; підприємства, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача (сервісної організації).

Відповідно ст. 231 Господарського кодексу України за порушення умов зобов'язання щодо якості товарів, стягується штраф у розмірі 20 % від вартості неякісних товарів.

У зв'язку з чим, позивач в позові просив стягнути з відповідача 68700,00 грн. відшкодування витрат на гарантійний ремонт придбаного у відповідача обладнання та 50585,2 грн. штрафу, обрахованого в розмірі 20% від вартості обладнання 252926,00 грн.

В додаткових поясненнях до позову, позивач зазначав та надав докази, що відповідачем було надано гарантійний талон на № 250316/1 від 25.03.2016 року, де зазначено гарантійний термін в 24 місяці з моменту отримання продукції та 26 місяців з дати виготовлення.

Актом комісійного огляду насосу ТКР 250-500 (Турція) серійний №26022016/24 від 06.08.2016 року було виявлено ряд недоліків, які були визнані такими, що підпадають під гарантійний випадок та було встановлено, що подальша експлуатація насосу неможлива. ТОВ "Еквівес" було запропоновано здійснити гарантійний ремонт обладнання, або замінити його на нове.

У зв'язку з цим, виїхавши для огляду даного насосу представниками ТОВ "Еквівес" було встановлено, що відсутня одна з чотирьох розсікаючи лопаток, яка була приварена до корпусу насосу методом сварки по металу. У ході експлуатації насосу одна розсікаюча лопатка відірвалась і потрапила у робочу гідравлічну частину насосу, внаслідок чого і ушкодила робоче колесо насосу.

Позивач 11.08.2016 року звернувся до відповідача з листом про доставку запасних частин по гарантійним зобов'язанням. Однак, відповідач, у відповідь відмовив у проведенні гарантійної заміни та запропонував придбати нове запасне колесо.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що обладнання поставлялось позивачу за Договором поставки № 220116/1 в справному стані, прийняте та оплачене покупцем на суму 252 926,00 грн. з ПДВ.

Відповідач наголошував, що вищенаведеним Договором чи іншим двостороннім документом між сторонами не передбачалось, що кінцевим покупцем (вигодонабувачем) є ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" і що придбання позивачем у відповідача обладнання призначалось саме для конкретної третьої особи.

В той же час, сторони в п. 7.7.Договору поставки визначили, що у випадку продажу покупцем (позивачем) обладнання, що поставлене за даним Договором, третім особам, покупець є незалежним від постачальника та самостійно несе всю відповідальність перед третіми особами. Підписавши вказаний Договір, позивач погодився із зазначеними умовами Договору.

Відповідач зазначав, як йому стало відомо згодом, на підставі специфікації №36 від 02.03.2016 року до Договору поставки №2013/п/00/1395 від 28.11.2013 року, позивачем було реалізовано спірне обладнання (насосний агрегат) на суму 389 000,00 грн. з ПДВ ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та надано гарантію 24 місяці.

Також відповідач надав докази, про що також повідомляв позивача у відповіді на претензію, за наслідками надходження 24.05.2016 року інформації про витік масла зі сторони полу муфти гідравлічної частини та нагрів підшипників до 83,5°С насосу ТКР 250-500 (серії №26022016/24), відповідач, не зважаючи на умови п. 7. 7. Договору, надав інформацію та рекомендації по типу масла, що застосовується для змащення підшипників, рівня масла в камері, а також інформацію від заводу-виробника, щодо робочої температури підшипників (листи додаються №240516/1 від 24.05.2016 року та б/н від заводу-виробника).

02.06.2016 року представник відповідача прибув на ПАТ "Південний ГЗК" для заміни ущільнюючого сальника масляної камери підшипників. Заміна пройшла успішно, витік масла припинився, насос був запущений в роботу, зауважень до роботи насосу не виявлено, що підтверджується актом виконаних робіт від 02.06.2016 року.

28.06.2016 року відповідачем було отримано інформацію про тертя робочого колеса по корпусу насосу. Відповідачем було надано дозвіл на розбирання насосу, виявлення причин тертя, а також заміну гайки, що тримає робоче колесо на тимчасову з чорного металу. ПАТ "Південний ГЗК" власними силами здійснили дану заміну та запустили насос в роботу.

Після виготовлення з бронзи гайки, що тримає робоче колесо, представник відповідача 06.07.2016 року прибув до ПАТ "Південний ГЗК" для заміни тимчасової гайки на бронзову, від чого ПАТ "Південний ГЗК" відмовився, посилаючись на те, що тимчасова гайка виконує свої функції, що підтверджується актом від 27.06.2016 року.

Відповідач зазначав, що під час двох виїздів його представника, та під час самостійного розбирання насосу та заміни гайки, що тримає робоче колесо, представниками ПАТ "Південний ГЗК" не було виявлено жодного прихованого недоліку обладнання, що підтверджується відсутністю інформації про приховані недоліки у вищезазначених актах, тому посилання на приховані недоліки є необґрунтованим.

Щодо придбання позивачем робочого колеса до насосу, відповідач зазначив, що в період з 08.08.2016 року по 26.08.2016 року за допомогою електронного зв'язку сторонами велась переписка щодо виходу з ладу насосного агрегату та усунення його пошкоджень.

У відповідь на листи позивача відповідачем була надана відповідь (лист №290816/1 від 29.08.2016 року) щодо причин пошкодження робочого колеса, із супроводом листа від заводу-виробника.

Зокрема, як вбачається з листів-відповідей заводу-виробника, пошкодження робочого колеса відбулось внаслідок попадання в гідравлічну частину насосу крупного тяжкого предмету (каміння, металеві елементи, тощо), тому вказане пошкодження не є результатом неякісного виробництва обладнання та не підлягає гарантійній заміні.

З огляду на відповідь заводу-виробника, та зважаючи на те, що пошкодження робочого колеса не є гарантійним випадком, відповідачем було запропоновано позивачу придбання нового робочого колеса до насосного агрегату, за умови попередньої оплати.

Позивач погодився із умовами відповідача, не заперечуючи факту пошкодження робочого колеса і що це не є гарантійним випадком, та придбав нове робоче колесо, про що свідчить видаткова накладна №66 від 12.10.2016 року.

В якості підтвердження факту та причин поломки позивачем надано Акт комісійного огляду від 06.08.2016 року, складений за участю представників ПАТ "Південний ГЗК" та ТОВ "Еквівес", в якому зазначено, що причиною поломки стала відсутність однієї з чотирьох розсікаючи лопаток, яка була приварена до корпусу насосу методом сварки по металу. У ході експлуатації насосу одна розсікаюча лопатка відірвалась і потрапила у робочу гідравлічну частину насосу, внаслідок чого і ушкодила робоче колесо насосу.

Актом комісійного огляду насосу ТКР 250-500 (Турція) серійний №26022016/24 від 06.08.2016 року було виявлено ряд недоліків, які були визнані такими, що підпадають під гарантійний випадок та було встановлено, що подальша експлуатація насосу неможлива.

Однак, згідно з п. 6.3. укладеного між сторонами Договору, у разі виявлення в подальшому прихованих недоліків обладнання покупець зобов'язується викликати представника постачальника для складення двостороннього акту, в разі неприбуття без поважних причин у встановлений строк представника постачальника, акт складається за участю незалежного представника місцевої торгово-промислової палати.

Позивачем не надано доказів виклику представника відповідача для фіксування фактів прихованих недоліків чи складення акту за участю незалежного представника місцевої торгово-промислової палати.

Таким чином, відповідний Акт комісійного огляду не є експертним висновком і до такого огляду не залучався представник відповідача, акт складений без дотримання п. 6.3. укладеного між сторонами Договору. Тому, викладені в Акті комісійного огляду обставини є обов'язковими і встановленими лише для сторін, які приймали участь в комісійному огляді і не передбачають жодних правових наслідків для відповідача.

Враховуючи відсутність у позивача жодних достовірних документів щодо факту та причин поломки обладнання, в ході розгляду справи з приводу недоліків обладнання та встановлення дійсних причин поломки і наявності гарантійного випадку, судом першої інстанції було запропоновано позивачу передати обладнання на експертизу.

Однак, позивач не скористався наданою судом можливістю доведення позовних вимог, від проведення експертизи відмовився.

Покладення зобов'язань щодо проведення експертизи на позивача пов'язано з тим, що саме позивач має змогу надати обладнання на експертизу і встановлення в ході експертизи обставин щодо факту та причин поломки необхідне для доведення заявлених позивачем позовних вимог.

Без проведення судової експертизи в матеріалах справи відсутні достовірні та обґрунтовані докази того, що насос вийшов з ладу саме внаслідок недоліків виробництва і що відповідний випадок є гарантійним і обґрунтовано задоволений позивачем (шляхом придбання робочого колеса) і підлягає відшкодуванню відповідачем.

Наведені в поясненнях сторін технічні обставини щодо причин поломки обладнання є суперечливими (позивач стверджує, що поломка сталась внаслідок заводського браку - відсутності розсікаючої лопатки), відповідач стверджує, що причиною поломки була неналежна експлуатацію, що призвела до попадання в гідравлічну частину насосу крупного тяжкого предмету (каміння, металеві елементи, тощо), що не є гарантійним випадком за його гарантією.

Однак, суд не володіє спеціальними технічними знаннями, достатніми для дослідження та встановлення дійсних причин поломки.

Крім того, з огляду на норми Закону України "Про захист прав споживачів", на який посилається позивач в позові, цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем за таким Законом є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, оскільки споживачем спірного обладнання за Договором між сторонами є позивач (покупець), кінцевим споживачем, який виявив недоліки є ПАТ "Південний ГЗК", які є господарюючими суб'єктами і придбавали обладнання для використання в підприємницькій діяльності, на відповідні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів.

В той же час, питання щодо якості товару та гарантійних зобов'язань врегульовані відповідними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Зокрема, згідно зі ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Статтею 675 Цивільного кодексу України визначено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Частиною 3 ст. 678 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Виходячи з обставин спору та наявних у справі доказів, відповідач не є виготовлювачем (виробником товару) і у справі відсутні докази, що відповідач є безпосереднім імпортером товару на територію України, у взаємовідносинах зі споживачем товару, який виявив недоліки (ПАТ "Південний ГЗК"), продавцем товару є позивач. Таким чином, споживач (кінцевий покупець) має право заявляти гарантійні вимоги до позивача чи до виробника обладнання, яким відповідач не являється.

З врахуванням п. 7.7. укладеного між позивачем та відповідачем Договору, відповідач надавав позивачу гарантійні зобов'язання як споживачу товару, при цьому, сторонами погоджено, що в разі продажу товару третім особам, в такому разі всі гарантійні зобов'язання несе позивач перед своїми контрагентами.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, обладнання було продано позивачем ПАТ "Південний ГЗК", відповідач перед ПАТ "Південний ГЗК" не несе гарантійних зобов'язань. Позивач, як продавець, у взаємовідносинах з ПАТ "Південний ГЗК" виконав ремонт, визнаючи випадок гарантійним. Однак, у взаємовідносинах з відповідачем не встановлено, що відповідний випадок є гарантійним.

Враховуючи недоведеність позивачем в установленому порядку факту та причин поломки насосу та необхідності гарантійного ремонту, посилання позивача на поставку відповідачем обладнання неналежної якості є необґрунтованим і безпідставним.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача відшкодування витрат на гарантійний ремонт обладнання не підлягає задоволенню. Недоведеність факту поставки обладнання неналежної якості виключає застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відмову в позові.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2017 року у справі №911/455/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу №911/455/17 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло