Постанова № 67685925, 10.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. Справа№ 911/3982/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

Позивача Яресько Т.В., Кузнєцова Є.А.,

Відповідача Муляр А.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Термо Плюс"

на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2017 по справі №911/3982/16 (судя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - Екопроект"

до Приватного підприємства "Термо Плюс"

про стягнення 214957,58 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2017 по справі №911/3982/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Екопроект" задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Термо Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Екопроект" 190 283,54 грн основного боргу; 3743,28 грн процентів річних; 18 480,41 грн інфляційних втрат; 3187,61 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне підприємство "Термо Плюс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2017 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 23.05.2017.

У судовому засідання 23.05.2017 представник відповідача (апелянт) заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості представнику позивача бути присутнім в наступному судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 відкладено розгляд справи до 26.06.16

Розпорядженням від 26.06.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 26.06.2017, в зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства "Термо Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2017 по справі №911/3982/16 до свого провадження.

В судовому засіданні 26.06.2017 оголошено перерву до 10.07.2017.

26 травня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник відповідача подав додаткові документи по справі.

07 липня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу.

07 липня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник відповідача подав пояснення по справі.

В судове засідання 10.07.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2017.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили, проти доводів викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

29 квітня 2014 року між ТОВ "Альянс-Екопроект" (замовник) та ПП "Термо Плюс" (підрядник), укладено договір підряду №29/04 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми силами та засобами виконати роботи з виносу мереж водопроводу з-під забудови на будівельному майданчику на перетині вул. Семашка та просп. Перемоги над конструкцією стаціонарного комплексу станції метрополітену "Житомирська" та прилеглої території у Святошинському районі міста Києва.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору Ціна договору є динамічною та становить 1495855,20 грн. з ПДВ, може бути переглянута шляхом укладення додаткових угод.

Розділом 3 Договору сторони погодили, що підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені договором, та передати їх замовнику в термін, що не перевищує 90 робочих днів з дати підписання сторонами договору. Роботи вважаються виконаними з моменту підписання Акту форми КБ-2в, довідки КБ-3, виконавчої документації на весь об'єм виконаних робіт та передачі мережі на баланс Київводоканалу.

Відповідно до розділу 4 Договору замовник на протязі 10 банківських днів з дати підписання цього договору перераховує суму передоплати підряднику в розмірі 1200000,00 грн. Остаточний розрахунок не пізніше 15 банківських днів після приймання комісією всіх робіт, шляхом підписання останнього акту приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 8.4. Договору, в разі порушення підрядником строків виконання робіт, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт

Пунктом 8.5 Договору встановлено, що в разі порушення підрядником строків виконання робіт більш як на 20 календарних днів підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 5% від ціни договору. В цьому випадку, замовник має право достроково розірвати договір, повідомивши про це підрядника письмово не менш як за 10 календарних днів до дати розірвання. У випадку дострокового розірвання договору з підстав, вказаних в цьому пункті, підрядник зобов'язаний повернути замовнику, протягом 5 календарних днів з дати розірвання, різницю між сумою передоплати, перерахованої замовником, та вартістю фактично виконаних підрядником та прийнятих за Актами приймання КБ-2в. У випадку прострочення повернення вказаної суми, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає поверненню, за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.6. Договору замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору без будь-яких зобов'язань перед підрядником, якщо підрядник не розпочинає роботи протягом двох тижнів з дати, коли він має їх розпочати, або якщо роботи виконуються з грубими порушеннями вимог будівельних норм, або якщо роботи виконуються настільки повільно, що існують обґрунтовані підстави вважати, що роботи не будуть виконані в строк. В цьому випадку замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це підрядника письмово не менш як за 10 днів та вимагати від підрядника відшкодування збитків. При цьому, сума передоплати підлягає поверненню протягом 5 календарних днів з дати розірвання договору. У випадку прострочення повернення суми, підрядник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами та скріплення печатками та діє до повного виконання зобов'язань (пункти 11.1, 11.2 Договору).

Договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою, крім випадків, визначених пунктами 5.4.3, 8.5, 8.6 цього договору (пункт 11.5 Договору).

Додатковою угодою №1 від 23.05.2014 сторони внесли зміни до пункту 4.1 договору щодо перерахування передоплати замовником траншами на підставі заявок підрядника.

Додатковою угодою №2 від 01.12.2014 сторони дійшли згоди щодо придбання замовником та передачу підряднику частини матеріалів на загальну суму 370 918,80 грн. (пункт 1). Також сторони дійшли згоди про виконання підрядником додаткових робіт на загальну суму 102 427,20 грн. (пункт 2). У зв'язку з цим сторони дійшли згоди про зміну ціни договору, та виклали пункт 2.1 Договору в новій редакції, відповідно до якої ціна договору становить 1377926,40 грн. з ПДВ, а також виклали в новій редакції Додатки №№1-4 до договору та доповнили договір Додатками №5 та №6 - локальними кошторисами на додаткові роботи і матеріали кутів поворотів.

Також у пункті 12 додаткової угоди №2 сторони погодили продовжити строк виконання робіт за договором до 30.01.2015, а також погодили, що до 15.02.2015 підрядник зобов'язується підготувати, оформити та передати замовнику повний пакет документів для здачі в експлуатацію результату виконаних робіт, а саме оригінал Акту введення в експлуатацію побудованого водопроводу (в 4-х примірниках), підписаний ПАТ "Київводоканал", оформлений, завізований та погоджений відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідач виконав роботи на загальну суму 1159926,45 грн. Позивач в свою чергу сплатив замовнику кошти в оплату робіт за договором всього в сумі 1350209,99 грн, а саме: платіжними дорученнями від 27.05.2014 №1371 - 100 000,00 грн.; від 11.06.2014 №1381 - 320 000,00 грн.; від 02.07.2014 №1414 - 270 000,00 грн.; від 22.09.2014 №1439 - 150 000,00 грн.; від 10.11.2014 №8 - 200 000,00 грн.; від 25.12.2014 №1559 - 160 000,00 грн.; від 30.12.2014 №9 - 40 000,00 грн.; від 17.08.2015 №1783 - 15 068,22 грн.; від 09.12.2015 - 95 141,77 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання робіт підтверджується підписаними представниками обох сторін та скріплених печатками підприємств актами виконаних підрядних робіт КБ-2в та відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3, за серпень 2014 року на суму 306 328,84 грн, за листопад 2014 року №2 на суму 141 210,24 грн, за грудень 2014 року на суму 38468,40 грн, за серпень 2015 року на суму 15068,22 грн та за грудень 2015 року №2 на суму 658 850,75 грн.

При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що прийнята замовником частина робіт виконана зі значним простроченням, а частина робіт не виконана та не передана замовнику.

Доказів передання замовнику повного пакету документів для здачі об'єкта в експлуатацію, зокрема підписаного ПАТ "Київводоканал" акту введення в експлуатацію водопроводу, також не подано.

В зв'язку із зазначеним позивач направив відповідачу лист від 19.02.2016 №1902/01, згідно з яким повідомив останнього про дострокове розірвання договору через 10 днів з дати отримання даного листа, а також просив, в порядку пункту 8.5 Договору, повернути суму 190283,54 грн (різниця між вартістю прийнятих за договором робіт 1159926,45 грн та сумою передоплати 1350209,99 грн).

Згідно з частиною 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 8.5 Договору встановлено, що в разі порушення підрядником строків виконання робіт більш як на 20 календарних днів підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 5% від ціни договору. В цьому випадку замовник має право достроково розірвати договір, повідомивши про це підрядника письмово не менш як за 10 календарних днів до дати розірвання. У випадку дострокового розірвання договору з підстав, вказаних в цьому пункті, підрядник зобов'язаний повернути замовнику, протягом 5 календарних днів з дати розірвання, різницю між сумою передоплати, перерахованої замовником, та вартістю фактично виконаних підрядником та прийнятих за Актами приймання КБ-2в. У випадку прострочення повернення вказаної суми, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає поверненню, за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що повідомлення про розірвання Договору відповідач отримав 11.03.2016 (витяг з офіційного сайту "Укрпошти" щодо відстеження пересилання поштових відправлень) Договір є розірваним з 22.02.2016

Таким чином, з урахуванням суми сплачених коштів та вартості виконаних підрядних робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт по розрахункам між позивачем та відповідачем виникла переплата на користь позивача на загальну суму 190283,54 грн.

Щодо послання апелянта на невірне правове обґрунтування позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Так, правовідносини сторін у даному спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо вимоги до замовника повернути попередньо сплачені кошти, в зв'язку з неналежним виконанням умов договору, який припинив свою дію.

Колегія суддів звертає увагу, що грошові кошти в сумі 190283,54 грн отримані відповідачем на підставі Договору, тобто за наявності правової підстави. При цьому, припинення дії Договору не свідчить про те, що правова підстава для набуття грошових коштів відпала, оскільки на момент сплати грошових коштів договір був чинним та створив для сторін взаємні права та обов'язки.

Таким чином, грошові кошти в сумі 190283,54 грн не можуть бути витребувані, на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, як безпідставне збагачення.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що "право на суд", яке передбачено статтею 6 Конвенції, відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010 р., Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011 р.).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приймаючи до уваги положення Конвенції та Першого Протоколу до Конвенції, колегія суддів зазначає, що у разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, або обраний особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цієї особи (позивача), то суд має право сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як встановлено вище, умовами договору визначено виконання робіт на загальну суму 1377926,40 грн, фактично виконано робіт на суму 1159926,45 грн, а сплачено позивачем за договором 1350209,99 грн, тобто відповідач не виконав весь обсяг робіт, визначений договором який припинив свою дію 22.02.2016, а також на суму яку оплачено замовником.

Так, в даному випадку, з настанням факту розірвання договору у підрядника настало грошове зобов'язання повернути протягом п'яти календарних днів різницю між виплаченим авансом та вартістю фактично прийнятих робіт. Відповідно цей обов'язок є саме грошовим зобов'язанням, прямо передбаченим умовами пункту 8.5 Договору підряду, який в порядку ст.ст. 11, 509 ЦК України є джерелом зобов'язальних відносин сторін.

Посилання апелянта на невірне визначення ціни договору (безпідставне зменшення) та суми на яку виконані роботи, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки наявний факт виконання робіт на меншу суму, про що в актах виконаних робіт та довідках ф. КБ-3 зазначено самим відповідачем. Також, матеріали справи не містять доказів та відповідачем не надано таких і в апеляційній інстанції щодо вимог про надання йому передбачених договором обсягів робіт чи перешкод у їх виконанні з боку позивача.

При цьому, місцевим господарським судом обґрунтовано не прийнято в якості доказів належного виконання робіт за Договором подані відповідачем Акти здачі-прийняття робіт від 10.01.2017 на загальну суму 176618,70 грн, та видаткові накладні від 18.01.17 на поставку позивачу контейнера вартістю 14400,00 грн та від 18.01.2017 на поставку позивачу труб вартістю 4893,50 грн, оскільки з моменту розірвання договору у відповідача припинився обов'язок з виконання робіт, а в зазначених документах, в якості підстави складення зазначені рахунки-фактури від 10.01.2017 та відсутнє посилання на спірний договір підряду від 29.04.2014 №29/04.

Крім того, роботи за актами та товари за накладними позивачем не прийнято, про що свідчить відсутність підписів уповноважених осіб позивача у поданих документах.

Посилання апелянта на витрати, покладені на виконання субпідрядних робіт, не впливає на суть спору та судом не досліджується, а доводи відповідача, в цій частині відхиляються.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений місцевим господарським судом, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Термо Плюс" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2017 по справі №911/3982/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Термо Плюс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2017 по справі №911/3982/16 залишити без змін.

2.Матеріали справи №911/3982/16 повернути до Господарського суду Київської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна