Постанова № 67685899, 04.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р. Справа№ 910/19080/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Зубець Л.П.

при секретарі: Верьовкін С.С.

розглянувши апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський"

на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2017 року

у справі № 910/19080/16 (суддя: Селівон А.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд"

до публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні, позивача:

1. публічне акціонерне товариство "Мік Мега"

2. гр. ОСОБА_2

3. гр. ОСОБА_3

4. товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронний холдинг"

про визнання поруки припиненою та зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Кульчицький О.В. (дов. № 01/07/16-02 від 01.07.2016 р.);

від відповідача: Гуртовий В.В. (дов. від 22.02.2017 р.);

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: не з'явився;

від третьої особи 4: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" про визнання припиненими зобов'язань ТОВ "Альфа Буд", які виникли на підставі договору поруки № 12/32/046/1 від 15.06.2015 р., та зобов'язання відповідача передати ТОВ "Альфа Буд" документи, які підтверджують виконання зобов'язання ТОВ "МІК МЕГА" перед ПАТ "Банк Софійський", а саме: оригінал Кредитного договору № 010/32/011 від 27.03.2014 р. із змінами та доповненнями до нього; оригінал Генеральної кредитної угоди № 010/32/011 від 27.03.2014 р. із змінами та доповненнями до неї; оригінал іпотечного договору №12/32/025 від 28.04.2014 р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В.О. та зареєстровано 28.04.2014 р. в реєстрі №1005; оригінал договору застави обладнання №12/32/026 від 28.04.2014 р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В.О. та зареєстровано 28.04.2014 р. в реєстрі №1007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 р. залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Мік Мега", гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3 та товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронний холдинг".

08.12.2016 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просить визнати поруку припиненою по Договору поруки №12/32/046/1, що укладений 15.06.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" як поручителем, та публічним акціонерним товариством "Банк Софійський", як кредитором, та зобов'язати публічне акціонерне товариство "Банк Софійський" передати товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" документи, які підтверджують виконане зобов'язання публічним акціонерним товариством "Мік Мега" перед публічним акціонерним товариством "Банк Софійський", а саме: оригінал Кредитного договору № 010/32/011 від 27.03.2014 року із змінами та доповненнями до нього; оригінал Генеральної кредитної угоди № 01/32/011 від 27.03.2014 року із змінами та доповненнями до неї; оригінал Іпотечного договору № 12/32/025 від 28.04.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1005; оригінал Договору застави обладнання № 12/32/026 від 28.04.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1007.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2017 р. по справі № 910/19080/16 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" задоволено повністю, визнано припиненою поруку по договору поруки №12/32/046/1, що укладений 15.06.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" як поручителем, та публічним акціонерним товариством "Банк Софійський" як кредитором; зобов'язано публічне акціонерне товариство "Банк Софійський" передати товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" документи, які підтверджують виконане зобов'язання публічним акціонерним товариством "Мік Мега" перед публічним акціонерним товариством "Банк Софійський", а саме: оригінал Кредитного договору № 010/32/011 від 27.03.2014 року із змінами та доповненнями до нього; оригінал Генеральної кредитної угоди № 01/32/011 від 27.03.2014 року із змінами та доповненнями до неї; оригінал Іпотечного договору № 12/32/025 від 28.04.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1005; оригінал Договору застави обладнання № 12/32/026 від 28.04.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1007.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що порука за договором поруки №12/32/046/1, що укладений 15.06.2015 р. між ТОВ "Альфа Фуд" як поручителем та публічним акціонерним товариством "Банк "Софійський" як кредитором, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №010/32/011 від 27.03.2014 р. між ПАТ "Банк "Софійський" та ТОВ "Мік Мега" як позичальником є припиненими на підставі 559 ЦК України у зв'язку із припиненням основного зобов'язання у повному обсязі внаслідок зарахування зустрічних грошових вимог. Крім того вказав, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором поруки в частині передачі поручителю документів, які підтверджують обов'язок позичальника за Кредитним договором, та на момент прийняття рішення доказів передачі документів відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про зобов'язання відповідача передати поручителю документи, які підтверджують обов'язок позичальника за кредитним договором підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Банк "Софійський" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2017 р. по справі № 910/19080/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що позивач не є власником банківських вкладів та банківських рахунків, право вимоги за якими йому було відступлено іншими особами, та в нього були відсутні кошти на поточних та/або депозитних рахунках на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку, тому односторонній правочин щодо заоахування вчинений позивачем 22.12.2016 р. суперечить вимогам п. 8. ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2017 р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/19080/16.

16.05.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При розгляді справи у суді першої інстанції третя особа 1 у відзиві заявляла клопотання про зміну найменування юридичної особи та зазначала, що 28.09.2016 р. було змінено організаційно-правову форму з ТОВ «Мік Мега» на ПАТ «Мік Мега», про що було внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів, розглянувши клопотання, дійшла до висновку про його задоволення.

При розгляді справи № 910/19080/16 судові засідання неодноразово відкладались.

В судове засідання 04.07.2017р. представники третіх осіб не з'явились, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомленні належним чином, проте 04.07.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 1 надійшло клопотання, в якому останній просить відкласти розгляд справи.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що представник ПАТ «Мік Мега» не може бути присутнім в судовому засіданні 04.07.2017 р., оскільки в цей же час буде присутнім в іншому судовому засіданні Київському апеляційному адміністративному суді.

04.07.2017 року колегія суддів, заслухавши думку присутніх представників позивача та відповідача стосовно клопотання третьої особи 1 про відкладання розгляду справи, у судовому засіданні ухвалила клопотання залишити без задоволення з наступних мотивів.

У відповідності до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, наведені позивачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Юридична особа, як учасник судового процесу, не позбавлена права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів підприємства у суді.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 04.07.2017р. за відсутності представників третіх осіб.

В судовому засіданні 04.07.2017 р. представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2017 р. - скасувати.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА" (позичальник за договором, третя особа 1 у справі) та публічним акціонерним товариством "Банк "Софійський" (банк за договором, відповідач у справі) була укладена генеральна кредитна угода № 01/32/011 (кредитна угода, том 1, а.с. 110), відповідно до умов п. 1.1 якого (в редакції додаткової угоди від 04.08.2015 р.) банк підставі цієї угоди зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку та розмірах, визначених у відповідних кредитних договорах та додаткових угодах до них, укладених в межах цієї угоди та які є невід'ємними її частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальнику за кредитами, наданими в межах даної угоди, не повинен перевищувати 44 000 000,00 грн. Строк повернення кредитних коштів до 04.11.2015 р. включно.

Відповідно до п. 4.1. кредитної угоди на умовах цієї угоди банк зобов'язується відкривати позичальнику позичкові рахунки, згідно умов, укладених сторонами, в межах даної угоди, кредитних договорів та додаткових угод до них, та у відповідності до загальних умов кредитування, визначених у ст.ст. 1, 2 цієї угоди, а також, за письмовими вимогами позичальника, перерахувати в безготівковій формі кредитні кошти в межах розмірів лімітів, визначених в кожному окремому кредитному договорі.

Згідно з п. 5.1. кредитної угоди позичальник зобов'язується використовувати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів і сплату нарахованих відсотків відповідно до умов кредитних договорів, укладених в межах цієї угоди.

Пунктом 9.1. кредитної угоди (в редакції додаткової угоди від 04.08.2015 р.) передбачено, що угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до 04.11.2015 р. за умови повного погашення позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування, комісій, штрафів та пені) за всіма отриманими в межах даної угоди кредитами, що будуть укладені в рамках даної угоди.

27 березня 2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА" (позичальник за договором, третя особа 1 у справі) та публічним акціонерним товариством "Банк "Софійський" (банк за договором, відповідач у справі) був укладений кредитний договір № 010/32/011 (кредитний договір, том 1, а.с. 26), відповідно до умов п. 1.1 якого банк на умовах цього договору та укладеної між сторонами генеральної кредитної угоди № 01/32/011 від 27.03.2014 р. відкриває позичальнику кредитну лінію у сумі 44 000 000, 00 грн.

Цільове використання кредиту згідно п. 1.1 вказаного кредитного договору - виключно поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності, в т.ч. для викупу цінних паперів власної емісії.

Відповідно до п. 1.2. (в редакції додаткової угоди від 04.08.2015 р.) строк повернення кредиту - 04.11.2015 р.

Згідно п. 1.4 кредитного договору кредит надається позичальнику повністю або частково в межах суми, зазначеної в п.1.1. договору на підставі письмової заяви позичальника та за умови належного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

Надання кредитних коштів в межах цього Договору здійснюється траншами (п.1.8 кредитного договору).

Розділами 2-5 Кредитного договору сторони обумовили умови та порядок надання кредиту, порядок повернення та сплати відсотків, забезпечення зобов'язань позичальника, порядок та черговість виконання боргових зобов'язань, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, зміни та доповнення договору тощо.

Банк відкриває рахунок № 20632001002034 для обліку кредиту та рахунок № 20687001002034 для обліку нарахованих процентів (п. 2.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору позичальник сплачує нараховані відсотки в валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня місяця та в день повернення кредиту.

Згідно п. 5.7. кредитного договору цей договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

В подальшому, 15 червня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА" (позичальник за договором, третя особа 1 у справі), публічним акціонерним товариством "Банк "Софійський" (банк за договором, відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" (поручитель за договором, позивач у справі) в забезпечення виконання ТОВ "МІК МЕГА" зобов'язань за кредитним договором № 010/32/011 від 27.03.2014 р. укладено договір поруки № 12/32/046/1 (далі - Договір поруки, а.с. 20).

Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно та у повному обсязі за своєчасне виконання зобов'язань позичальником (включаючи повернення кредиту, процентів, комісій, неустойки, неустойки, штрафу, пені) за генеральною кредитною угодою № 01/32/011 від 27.03.2014 р. та кредитним договором № 010/32/011 від 27.03.2014 р. у сумі 44 000 000,00 грн.

Згідно п. 1.2 Договору поруки поручитель підтверджує, що йому добре відомі усі умови вищезгаданого кредитного договору.

Пунктом 1.3 договору поруки передбачено, що зобов'язання позичальника за кредитним договором включають, зокрема, обов'язкові грошові зобов'язання: з повернення основної суми заборгованості (кредиту), зі сплати відсотків за користування кредитом та зобов'язання, які можуть виникнути: зі сплати штрафів і пені, у разі виникнення обставин, відповідно до Кредитного договору та/або чинного законодавства, зі сплати відшкодування за дострокове погашення кредиту; термін платежу за якими настав на момент пред'явлення банком вимоги про виконання поручителем зобов'язань відповідно до цього Договору.

Розділами 2 - 4 Договору поруки сторони погодили права та обов'язки сторін, їх відповідальність, строк дії договору та порядок його припинення тощо.

За умовами п.2.1.1 Договору поруки банк має право у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки поручитель відповідає перед банком за зобов'язаннями позичальника за Кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи оплату основного боргу, відсотків, неустойки тощо.

Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною (п.3.2 Договору поруки).

Відповідно до п. 4.1 Договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Крім того, між позивачем, відповідачем та третьою особою 1 було укладено додаткову угоду до Договору поруки №12/32/046/1/1 від 04.08.2015 р.

05.11.2015 р. банк направив на адресу ТОВ "Мік Мега" лист від 05.11.2015 р. №32/3083, в якому зазначив, що у зв'язку з тим, що 04.11.2015 р. закінчився строк дії кредитного договору № 010/32/011 від 27.03.2014 р., зобов'язував третю особу 1 сплатити прострочену заборгованість перед банком у сумі 38 213 917,40 грн. При цьому, заборгованість за кредитом склала 32 535 000,00 грн., 4 961 364,66 грн. - сума прострочених відсотків за лютий-вересень 2015р., а також 717 552,74 грн. - сума прострочених відсотків за жовтень-листопад 2015р. (по 04.11.2015р. включно). (том 1, а.с. 34)

Одночасно, з аналогічних підстав, банк направив на адресу ТОВ "Альфа Фуд", як поручителя, лист від 05.11.2015 р. №32/3083/1, яким повідомив останнього про наявну прострочену кредитну заборгованість ТОВ "Мік Мега" перед банком загалом у сумі 38 213 917,40 грн., з яких 32 535 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 5 678 917,40 грн. - сума прострочених відсотків за лютий - листопад 2015р. (по 04.11.2015р. включно). Одночасно банк проінформував ТОВ "Альфа Фуд" про право пред'явлення своїх вимог до цієї особи про погашення зазначеної заборгованості у випадку її непогашення ТОВ "Мік Мега". (том 1, а.с. 35)

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечувалось, ТОВ "Мік Мега", як позичальником, були порушені приписи чинного законодавства та умови Кредитного договору, внаслідок чого у третьої особи 1 станом на 04.11.2015 р. виникла заборгованість перед відповідачем, як кредитором, у розмірі 38 213 917,40 грн., з яких заборгованість за кредитом склала 32 535 000,00 грн., 4 961 364,66 грн. - сума прострочених відсотків за лютий-вересень 2015р., а також 717 552,74 грн. - сума прострочених відсотків за жовтень-листопад 2015р. (по 04.11.2015р. включно).

Окрім того, як встановлено судом першої інстанції, між ПАТ "Банк Софійський" (банк) та гр. ОСОБА_2 (вкладник) укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) №020/47/168 від 06.08.2015 р. (том 1, а.с. 36)

Згідно з п. 1.1. (в редакції додаткової угоди від 25.11.2015 р.) договору банківського вкладу банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Банк «Софіївський» в іноземній валюті - доларах США та залучає грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності строком зберігання до 06.05.2016 р.

Відповідно до підпункту 3.4.3. вказаного договору (в редакції додаткової угоди від 06.08.2015 р.) гр. ОСОБА_2 має право звертатися до банку у письмовій формі з вимогою про дострокове повернення вкладу не менш ніж за 3 банківських дні до очікуваної дати повернення.

15 грудня 2015 року гр. ОСОБА_2 подала до ПАТ "Банк "Софійський" заяву про дострокове отримання грошових коштів (вкладу) за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 020/47/168 від 06.08.2015 року. (том 1, а.с. 42)

Як вбачається з матеріалів справи, на розрахунковому рахунку гр. ОСОБА_2 станом на 18.12.2015 р. обліковується 50 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 1 175 963,80 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку (том 1, а.с. 41)

Також, 18 грудня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" (новим кредитором, позивачем у справі) та громадянкою України ОСОБА_2 (первісний кредитор, третя особа 2 у справі) укладено договір відступлення прав вимоги від 18.12.2015р., згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги до ПАТ "Банк "Софійський" (боржник) щодо сплати боржником первісному кредитору грошових коштів за укладеним договором строкового банківського вкладу (депозиту) №020/47/168 від 06.08.2015 р. на суму 50 000,00 дол. США. (том 1, а.с. 43)

Право вимоги щодо сплати боржником первісному кредитору грошових коштів за укладеними між первісним кредитором та боржником договором строкового банківського вкладу (депозиту) №020/47/168 від 06.08.2015 р. виникло, в тому числі, на підставі поданої 15.12.2015 р. первісним кредитором заяви до боржника про дострокове отримання грошових коштів (вкладу) за вказаним договором.

Відповідно до п. 3 вищезазначеного договору зазначені права за вказаним договором строкового банківського вкладу (депозиту) №020/47/168 від 06.08.2015 р. переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього договору.

18 грудня 2015 р. ТОВ "Альфа Фуд" та гр. ОСОБА_2 листом повідомили банк про укладення ними договору відступлення, за яким сума грошових вимог до ПАТ "Банк Софійський", що відступлені гр. ОСОБА_2 на користь ТОВ "Альфа Фуд" за договором про відступлення прав вимоги від 18.12.2015 р., складає 50 000,00 доларів США. (а.с. 45)

Окрім того, між ПАТ "Банк "Софійський" та гр. ОСОБА_3 укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 020/47/159 від 27.11.2014 року. (том 1, а.с. 46)

Згідно з п. 1.1. (в редакції додаткової угоди від 25.11.2015 р.) договору банківського вкладу банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк «Софіївський» в іноземній валюті в Євро та залучає грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності строком зберігання до 26.05.2016 р.

Відповідно до пункту 3.3.3. вказаного договору гр. ОСОБА_3 зобов'язується звертатися до банку у письмовій формі з вимогою про дострокове повернення вкладу не менш ніж за 3 банківських дні до очікуваної дати повернення.

15 грудня 2015 року гр. ОСОБА_3 подав до ПАТ "Банк "Софійський" заяву про дострокове отримання грошових коштів (вкладу), окрім іншого, за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 020/47/159 від 27.11.2014 року. (том 1, а.с. 53)

Як вбачається з матеріалів справи, на розрахунковому рахунку гр. ОСОБА_3 станом на 18.12.2015 р. обліковується 91 541,73 Євро (в еквіваленті 2 353 869,63 грн.), що підтверджується випискою по особовому рахунку (том 1, а.с. 52)

Також, 18 грудня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Фуд" (як новим кредитором, позивачем у справі) та громадянином України ОСОБА_3 (первісний кредитор, третя особа 3 у справі) укладений договір про відступлення прав вимоги, згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув належне право вимоги до ПАТ "Банк "Софійський" (боржник) щодо сплати боржником первісному кредитору частини грошових коштів за договором банківського вкладу (депозиту) №020/47/159 від 27.11.2014 р., укладеного між ПАТ " Банк "Софійський" та первісним кредитором, у сумі 83 000,00 Євро.

Право вимоги щодо сплати боржником первісному кредитору грошових коштів за укладеними між первісним кредитором та боржником договором строкового банківського вкладу (депозиту) №020/47/159 від 27.11.2014 р. виникло, в тому числі, на підставі поданої 15.12.2015 р. первісним кредитором заяви до боржника про дострокове отримання грошових коштів (вкладу) за вказаним договором.

Відповідно до п. 3 вищезазначеного договору зазначені права за вказаним договором строкового банківського вкладу (депозиту) №020/47/159 від 27.11.2014 р. переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього договору.

18 грудня 2015 р. ТОВ "Альфа Фуд" та гр. ОСОБА_3 листом повідомили банк про укладення ними договору відступлення, за яким сума грошових вимог до ПАТ "Банк Софійський", що відступлені гр. ОСОБА_3 на користь ТОВ "Альфа Фуд" за договором про відступлення прав вимоги від 18.12.2015 р., складає 83 000,00 Євро.

Окрім того, між ПАТ "Банк "Софійський" та ТОВ "Охоронний холдинг" укладено: депозитний договір № 020/47/021 від 09 вересня 2015 року на суму 20 000 000,00 грн. зі строком повернення 21 січня 2016 року (том 1, а.с. 57) та договір банківського рахунку № 3335 від 06 червня 2014 року, (том 1, а.с. 62) за яким залишок грошових коштів на рахунку ТОВ "Охоронний холдінг" в ПАТ "Банк "Софійський" станом на 18 грудня 2015 р. становив 16 062 185,57 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку ТОВ "Охоронинй Холдінг" в ПАТ "Банк "Софійський" з 04.12.2015 р. по 18.12.2015 р. (том 1, а.с. 67)

Умовами п.п. 3.3.3. вказаного депозитного договору ТОВ " Охоронний холдінг " зобов'язується звертатися до банку у письмовій формі з вимогою про дострокове повернення вкладу не менш ніж за 3 банківських днів до очікуваної дати повернення, по закінчення яких банк зобов'язується повернути вклад разом з наявними сумами повернення рахунку та з урахуванням нарахованих відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, залишок грошових коштів на депозитному рахунку по договору № 020/47/021 від 09 вересня 2015 року становить 20 000 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою. (том 1, а.с. 61)

15.12.2015 р. ТОВ "Охоронний холдинг" подано ПАТ "Банк "Софійський" заяву про дострокове повернення грошових коштів (вкладу) за депозитним договором № 020/47/021 від 09 вересня 2015 року. (том 1, а.с. 60)

17 грудня 2015 року ТОВ "ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ" подано банку на виконання платіжне доручення №1 від 17.12.15р., яким доручено ПАТ "Банк "Софіївський" перерахувати грошові кошти, що знаходяться на р/р ТОВ "ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ" № 26000001003335, відкритому на підставі договору банківського рахунку №3335 від 06 червня 2014 року на р/р ТОВ "ХОРОННИЙ ХОЛДІНГ" №26000962507259 в ПАТ "ПУМБ" (МФО 334851).

Проте, станом на 22.12.2015 р. вказане платіжне доручення №1 від 17.12.15р. не виконане ПАТ "Банк Софіївський".

22 грудня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Фуд" (як Новим кредитором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронний холдінг" (Первісний кредитор, Третя особа 4 у справі) укладено договір відступлення прав вимоги від 22.12.2015р., згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув належне первісному кредитору право вимоги до ПАТ "Банк "Софійський" (боржник) щодо сплати боржником - ПАТ " Банк "Софійський" первісному кредитору грошових коштів на підставі укладених між первісним кредитором та боржником:

- депозитного договору №020/47/0211 від 09.09.2015 р. на суму 20 000 000,00 грн. зі строком повернення 11 січня 2016 р.;

- договору банківського рахунку №3335 від 06.06.2014 р., за яким залишок грошових коштів на рахунку ТОВ "Охоронний холдінг" в ПАТ "Банк "Софійський" станом на 22.12.2015 р. становить 16 062 185,57 грн.

Відповідно до п. 2 вищезазначеного договору зазначені права за вказаними договорами банківського вкладу переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього договору.

22 грудня 2015 р. ТОВ "Альфа Фуд" та ТОВ "Охоронний холдінг" листом повідомили банк про укладення ними договору відступлення прав вимоги, за яким сума грошових вимог до ПАТ "Банк Софійський", що відступлені ТОВ "Охоронний холдінг" на користь ТОВ "Альфа Фуд" за договором про відступлення прав вимоги від 22.12.2015 р., складає 36 062 185,57 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2015 р. позивачем подано ПАТ "Банк Софійський" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 70-74 том 1), в якій ТОВ "Альфа Фуд", визнаючи солідарні боргові зобов'язання перед ПАТ "Банк Софійський" станом на 22.12.2015р., на суму 39 187 488,22 грн., на підставі статті 601 ЦК України повідомило останнього про зарахування грошових вимог ТОВ "Альфа Фуд" до ПАТ "Банк Софійський", які виникли згідно вищевказаних договорів банківського вкладу (депозиту) та договору банківського рахунку, загальна сума яких станом на 22.12.2015р. склала 39 359 924,34 грн. та про припинення грошового зобов'язання товариства перед банком за договором поруки №12/32/046/1 від 15.06.2015 р. в сумі 39 187 488,22 грн., внаслідок зарахування однорідних грошових вимог заборгованість ТОВ "Альфа Фуд" як позичальника, перед банком погашена, а борг банку склав 172 436,12 грн.

Звертаючись з даним позовом, ТОВ «АЛЬФА-ФУД», обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання припиненою поруки по договору поруки №12/32/046/1 від 15.06.2015 р., яким забезпечувались зобов'язання позичальником за кредитним договором, вказав на те, що зобов'язання є припиненим повністю внаслідок зарахування зустрічних вимог згідно ст. 601 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції вказав, що порука за договором поруки №12/32/046/1, що укладений 15.06.2015 р. між ТОВ "Альфа Фуд" як поручителем та публічним акціонерним товариством "Банк "Софійський" як кредитором, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №010/32/011 від 27.03. 2014 р. між ПАТ "Банк "Софійський" та ТОВ "Мік Мега" як позичальником є припиненими на підставі 559 ЦК України у зв'язку із припиненням основного зобов'язання у повному обсязі внаслідок зарахування зустрічних грошових вимог. Крім того зазначив, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором поруки в частині передачі поручителю документів, які підтверджують обов'язок позичальника за Кредитним договором, та на момент прийняття рішення доказів передачі документів відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про зобов'язання відповідача передати поручителю документи, які підтверджують обов'язок позичальника за Кредитним договором підлягає задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинних шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 р. № 916 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22 грудня 2015 р. № 235 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК «СОФІЙСЬКИЙ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно якого у банку запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 23 грудня 2015 р. до 22 березня 2016 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «БАНК «СОФІЙСЬКИЙ», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кулішу Віктору Миколайовичу строком на три місяці з 23 грудня 2015 р. до 22 березня 2016 р. включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21 березня 2016 р. № 378 про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ «БАНК «Софійський» з 23 березня 2016 р. до 22 квітня 2016 р. включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22 квітня 2016 р. № 284 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25 квітня 2016 р. № 563 «Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «Софійський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» з 25 квітня 2016 року до 24 квітня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Банк «Софійський», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Кулішу Віктору Михайловичу на два роки з 25 квітня 2016 року до 24 квітня 2018 року включно.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: (http://www.fg.gov.ua) та в розумінні ст. 35 ГПК України є загальновідомою та загальнодоступною.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи зі суті (змісту) статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку, в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 згаданої статті Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, норми наведеного Закону стосуються не лише вкладів фізичних осіб, але й регулюють будь-які відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідацією банків, у тому числі відносини з клієнтами - фізичними особами, юридичними особами, іншими учасниками господарської діяльності банку.

Стаття 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Як вже було зазначено, 22.12.2015 року ТОВ "Альфа Фуд" подало до ПАТ "Банк Софійський" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій ТОВ "Альфа Фуд", визнаючи солідарні боргові зобов'язання перед ПАТ "Банк Софійський" станом на 22.12.2015р., на суму 39 187 488,22 грн., на підставі статті 601 ЦК України повідомило останнього про зарахування грошових вимог ТОВ "Альфа Фуд" до ПАТ "Банк Софійський", які виникли згідно вищевказаних договорів банківського вкладу (депозиту) та договору банківського рахунку, загальна сума яких станом на 22.12.2015р. склала 39 359 924,34 грн. та про припинення грошового зобов'язання товариства перед банком за договором поруки №12/32/046/1 від 15.06.2015 р. в сумі 39 187 488,22 грн., внаслідок зарахування однорідних грошових вимог заборгованість ТОВ "Альфа Фуд", як позичальника, перед банком погашена.

За загальними положеннями ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У статті 602 ЦК України передбачені випадки, коли не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

Нормами статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом, нарахування відсотків за зобов'язанням банку перед кредиторами.

Пунктом 8 статті 26 вказаного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд не відшкодовує, зокрема кошти за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань.

Відповідно до частини третьої статі 46 даного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Стаття 52 Закону визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, а також оплату витрат та здійснення платежів.

Отже, у будь-якому разі в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог третьої особи має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону, у зв'язку з чим припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку статті 52 Закону, не допускається.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 21.12.2016 р. у справі № 6-2047цс16.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог подано позивачем 22.12.2015 р., тобто в той самий день, коли постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 р. № 916 було прийнято рішення про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних» та коли виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб також було прийнято рішення від 22 грудня 2015 р. № 235 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Софійський».

Таким чином, припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у даному випадку є неможливим, оскільки такий правочин не допускається під час запровадження та здійснення тимчасової адміністрації банку, оскільки є фактично погашенням вимог кредитора в порушення порядку статті 52 Закону.

Як вбачається з рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22 грудня 2015 р. № 235 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Софійський» тимчасова адміністрація запроваджена у банку з 23 грудня 2015 р.

Колегія суддів зазначає, що встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження та положення щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при тимчасовій адміністрації є імперативними і застосовуються навіть за умови подання заяви про зарахування однорідних вимог до введення тимчасової адміністрації.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Вищого господарського суду України від 06.04.2016 р. у справі № 911/4304/15, від 01.10.2015 р. у справі № 910/10650/15.

Враховуючи вищевикладене та те, що зарахування зустрічних однорідних вимог під час здійснення тимчасової адміністрації не допускається, а тому зобов'язання позивача, як поручителя, з повернення суми кредиту та відсотків за користування коштами згідно кредитного договору №010/32/011 від 27.03.2014 р. не припинились.

Крім того, як вже зазначалось, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25 квітня 2016 р. № 563 «Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «Софійський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» з 25 квітня 2016 року до 24 квітня 2018 року включно.

Згідно пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Тобто вказаний пункт статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спрямований на захист боржника банку, під час ліквідації банку, який є одночасно і кредитором цього банку, шляхом надання можливості боржнику погасити свою заборгованість за кредитами, відсотками та заборгованість за борговими цінними паперами за рахунок коштів на поточних та/або депозитних рахунках боржника у банку, не застосовуючи норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Матеріали справи не містять доказів відкриття поточних та/або депозитних рахунків, на підставі укладених між боржником/поручителем та банком договорів.

Колегія суддів зазначає, що внаслідок укладення між ТОВ «Альфа Фуд» та гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «Охоронний холдінг» договорів відступлення прав вимоги, до нового кредитора перейшли лише права вимоги первісного кредитора у зобов'язанні, а не здійснювалась заміна сторони договору банківського вкладу/депозиту. Тобто, позивач при укладенні договору цесії не став власником рахунків зазначених осіб, а виключно набув права вимоги за договорами банківських вкладів/депозитів.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 23.03.2016 р. у справі № 910/27271/15,

При цьому, на позивача не розповсюджується норма п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", де передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників, оскільки позивач не є вкладником в розумінні Закону, під яким статтею 2 Закону, за будь-яких умов, розуміється фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності).

Враховуючи вищевикладене та те, що під час здійснення тимчасової адміністрації зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги про визнання поруки по договору поруки №12/32/046/1 від 15.06.2015 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд", товариством з обмеженою відповідальністю «Мік Мега» та публічним акціонерним товариством "Банк Софійський", припиненою задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про зобов'язання публічного акціонерного товариства "Банк Софійський" передати товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" документи, які підтверджують виконане зобов'язання публічним акціонерним товариством "Мік Мега" перед публічним акціонерним товариством "Банк Софійський", а саме: оригінал Кредитного договору № 010/32/011 від 27.03.2014 року із змінами та доповненнями до нього; оригінал Генеральної кредитної угоди № 01/32/011 від 27.03.2014 року із змінами та доповненнями до неї; оригінал Іпотечного договору № 12/32/025 від 28.04.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1005; оригінал Договору застави обладнання № 12/32/026 від 28.04.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1007, є похідними від позовної вимоги про визнання поруки по договору поруки №12/32/046/1 від 15.06.2015 р. припиненою, в задоволенні якої колегією суддів було відмовлено, то вказані вимоги також задоволенню не підлягають.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2017 р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2017 року у справі № 910/19080/16 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2017 року у справі № 910/19080/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фуд" (07401, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського. 3-Б, код 39430972) на користь публічного акціонерного товариства "Банк Софійський" (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 54; код 38061253) 3 031,60 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/19080/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.П. Зубець