Постанова № 67685691, 11.07.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.07.2017 справа №905/523/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 довіреність №2040 від 25.10.16р. Не зявився розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ДТЕК Октябрська ЦЗФ, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке на рішення господарського суду Донецької області від05.04.2017р. (повний текст рішення підписано 05.04.2017р.)у справі№ 905/523/17 (суддя Бойко І.А.) за позовом доПублічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця, м.Дніпро Публічного акціонерного товариства ДТЕК Октябрська ЦЗФ, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке простягнення штрафу у розмірі 38 540,00 грн.ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.04.2017р. у справі №905/523/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Дніпро до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Октябрська ЦЗФ, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке про стягнення 38540,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №50792076 задоволені у повному обсязі.

Публічним акціонерним товариством ДТЕК Октябрська ЦЗФ, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати судове рішення у звязку з тим, що судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував норми діючого законодавства, а саме ч.2 ст. 233 ГПК України та п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України та необґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу, у звязку з чим просив суд зменшити розмір стяуваного штрафу до однієї провізної плати.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, про що зазначив у судовому засіданні.

Скаржник у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №905/523/17; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представника позивача; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства ДТЕК Октябрська ЦЗФ, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке та скасування рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2017р. у справі №905/523/17 з огляду на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 06.09.2016р. Публічне акціонерне товариство ДТЕК Октябрська ЦЗФ (вантажовідправник) на адресу ДТЕК Ладижинська ТЕС (вантажоодержувач) у вагоні № 58493156 за залізничною накладною №50792076 зі станції відправлення Родинське Донецької залізниці на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці відправило вантаж вугілля кам'яне марки г-газовий. За накладною вага вантажу 69500кг., брутто - не зазначено, тари 23500кг.

При проходженні зазначеного вагону з вантажем, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці (попутна станція) виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу, про що складено акт загальної форми від 08.09.2016р. №545/Ваги. Також, актом загальної форми від 07.09.2016р. зазначено, що вагон №58493156 відцеплений для перезважування.

На підставі вищевказаного акту загальної форми №545/Ваги від 08.09.2016р. складено комерційний акт РА №014973/437/31 від 08.09.2016р, в якому зазначено, що вага брутто складає 95500кг, тара по документу 23500кг, вага нетто 72000кг, що більше проти даних залізничної накладної на 2500кг, понад вантажопідйомність вагону на 2000кг. Навантаження на рівні бортів, вкатане катком, марковано поперечними смугами. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон без дверей, розважувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вага підтвердилася. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає. Вагон затримано для відвантаження надлишку вантажу.

Після зважування надлишок вантажу на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці перевантажено у вагон № 67172510 та направлений за досилочною накладною № 47940465. Вагон № 58493156 після перевантаження надлишку відправлений за призначенням за накладною № 47818000.

По прибутті на станцію призначення у комерційному акті зроблена відмітка про те, що різниці проти даних комерційного акту не виявлено.

У підтвердження наведених обставин позивачем також надано до матеріалів справи технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (зввт) №14, що містить дані про здійснення періодичної повірки ваг.

На підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем відповідачу нарахований штраф у загальній сумі 38540,00грн. із розрахунку: 7 708,00грн. (тариф) х 5.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Статуту залізниць України (далі Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає права, обовязки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезення вантажів, які є обовязковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Як зазначено в ст. 6 Статуту, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Правилами перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України №138 від 08.06.2011р.) а саме п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи Маса вантажу, визначена відправником, кг та Спосіб визначення маси заповнюється вантажовідправником. Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.

Відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу визначена відправником заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесення зазначених відомостей до накладної №50792076 підтвердив представник Відповідача ОСОБА_5

Відповідно до п. 11 Правил приймання вантажів до перевезення, у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування. Тобто, відповідач мав можливість і зобовязаний був запобігти подібних порушень і провадити чітке зважування та вказувати у перевізних документах вірну інформацію стосовно маси вантажу.

Згідно з пунктами 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобовязаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 р. за №442, та інших нормативно - правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Підставою для накладення на відправника відповідальності згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобовязана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Частиною 1 статті 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту.

У відповідності до статей 118, 122 Статуту штраф за неправильно зазначену масу вантажу складає пятикратний розмір провізної плати.

За таких обставин, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо правомірності вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

Стосовно відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Можливість зменшення розміру штрафних санкцій передбачена ст. 233 ГК України, в якій вказано, що суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому слід врахувати, у тому числі, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 Господарського процесуального Кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Однак, підстави для застосування вказаних норм у даному випадку відсутні, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 Вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за N 50/1854 (далі Правила), виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху. Відповідно до п. 15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Тобто, невиконання вимог вказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

Згідно зі ст.ст. 1, 16 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994р. № 232 транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобовязані забезпечувати безпеку життя і здоровя громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.ст. 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273 зі змінами: залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні звязки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоровя громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху поїздів комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

Отже, при вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати не лише майнові інтереси відповідача, але і інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які, в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку, тому апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу.

Відповідно до Розяснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. в редакції від 29.09.2008 р. № 04-5/225, при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після предявлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.

Необхідність зясовування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.

Більш того, в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, якими чітко визначено розмір штрафу.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2017р. у справі №905/523/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ДТЕК Октябрська ЦЗФ, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2017 р. у справі №905/523/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3